Monthly Archives: Березень 2014

Якщо коротко…

Posted on
  •         Мій телефон відремонтовано, усі телефонні номери відновлено, хоч це і влетіло мені в копієчку, але було того варте. Тим не менше дякую усім, хто надіслав мені свої контактні дані  – значить ви неабияк хочете залишатись зі мною на зв’язку, приємно 🙂
  •         У мене знову завал роботи (ти ба, яка дивина), тому зараз трішки не до публікацій, роздумів чимало, але лиш незабаром вони будуть відображені на блозі.
  •         Сьогодні відвідаю чудесну подію, квиток на яку отриманий далеко заздалегідь. І добре, що наперед, бо з теперішнім завалом навряд чи позволила б собі це, тож сьогодні я звільнила собі кілька годинок роботи (себто пересунула їх на інший час) і завітаю на цю чудо подію. Якось згодом напишу про неї тут.
  •         Але одразу після вищезазначеної події серед ночі подамся на потяг. Мене знову жене у мандри, на цей раз країною і знову таки моя ненависна, постійно всюдисуща бюрократія (ти ба, ще одна дивина). Оскільки в останні дні вечорами я просто таки вмираю від втоми мною було прийняте рішення залишитись у тому місті і на вихідні, зміна обстановки і перерва у цьому моєму скаженому ритмі мені має піти лиш на користь.

Якщо коротко – в наступні дні попрошу мене турбувати лише з винятково важливих обставин. Це стосується не лише телефонних дзвінків, а й повідомлень та емейлів.
Публікацій теж кілька днів не буде.

27.03.2014

У скаженому ритмі,
Ольга Врублевська

Advertisements

Гроза, свобода і маскування під “нормальну”

Posted on

zpKmeI0NWg (1)Понеділок, вечір. Я завершувала останнє заняття з моєю маленькою ученицею. Я надзвичайно втомилась за увесь той складний день, що минув у суцільних бігах, не встигаючи виконати належне. Я була обурена тим, як зі мною того дня повелись, нагло надавши мені виконати щось, до чого я причетності не маю. Мій мозок повільно плавився під тягарем втоми, коли раптом на вулиці роздався гуркіт. Серце забило радісно від того звуку, а Оленка лякливо глянула:
– а то ще що?
– дощ.

Read the rest of this entry

Де живе самотність і в чому її нема…

Posted on

Самотність – це не щось, що відчувається коли повертаєшся пізно сам в останньому транспорті додому. Вона не відчувається коли живеш сам у великій квартирі. Не відчувається коли дома ніхто не зустрічає. Самотності не відчутно коли у ванній лише твоя зубна щітка. Не відчувається коли засинаєш сам у ліжку. Вона не відчувається коли готуєш виключно для себе. Самотність не відчувається у тому, що в домівці не лунає зайвих звуків. Не відчувається від усвідомлення, що ніхто не прийде.
Не обманюйте себе. В нічому з переліченого самотності немає.
Самотність живе у душі. Read the rest of this entry

Той позитив, що мені дарують…

Posted on

В п’ятницю отримала повідомлення від читача Тараса Каліщука щодо одного з постів на блозі. Написане мене розвеселило, тож за згоди автора передруковую:
а знаєш, якщо читати твій останній пост [Найбільша цінність, яка в мене є. -ред.] з точки зору детектива, то складається враження ніби ти в щось “втрафила”
Отже
“в останні кілька місяців я мала серйозні проблеми. ” – отже ти щось порушила. Скоріш за все зачепила когось “недоторканого”
потім
“Ситуація вбивала своєю тупиковістю і не усвідомленням як діяти. Вона погрожувала серйозними наслідками де крок вліво, крок вправо і порушення закону, що призвело б до ще гіршого. ” –  м-м, за тобою стежили )) Read the rest of this entry

Муки сумління стосовно «невідповідностей»

Posted on

Для розуміння цієї статті необхідно прочитати попередню публікацію «Жертва вбивства – не знаю навіщо зранку прокидатись…» і звернути увагу на коментарі від Alex_V та talahasi78. Власне ця публікація є відповіддю на їх коментарі і доповненням нерозкритої теми у попередній статті.

Розумієте, в чому проблема мого сумління…
От-от я отримаю диплом в якому буде вказано, що я володію навичками і знаннями притаманними певному фаху. Але я не відчуваю, що я володію сповна цими знаннями, як мала б володіти.
Так, ми живемо в світі, де на правду кажучи всі ті дипломи нікому сто років не потрібні, бо як таких їх не оцінюють, та все ж – мене не покидає думка: це одна я така бездарна людина, що не може назвати себе тією професією, яку здобуває? Це одна я людина, якій приписують щось, ким вона насправді не є?
І чим ближче до наближення диплому тим не спокійніше сумління і тим більше сорому сповнює. Даруйте люди, може я видамся вам смішною чи наївною – смійтесь, я не ображусь; може я людина старих принципів, та мені соромно, що мені має бути присвоєно щось, чому я не відповідаю. Read the rest of this entry

Найбільша цінність, яка в мене є.

Posted on

Люди з мого найближчого оточення знали, що в останні кілька місяців я мала серйозні проблеми. Але люди з мого оточення не знали, як я через це почувалась…
Останні кілька місяців я старалась завалитись роботою аби не думати, але вночі коли я лягала в ліжко в мій мозок, наче хробаки, вникали думки про те, що я нікуди не дінусь і що щось треба буде з цим вдіяти. Мене не покидало відчуття, яке поволі приводило мене до паніки і забирало у мене сон. Я крутилась ночами у ліжку і не усвідомлювала що я маю робити.
Ситуація вбивала своєю тупиковістю і не усвідомленням як діяти. Вона погрожувала серйозними наслідками де крок вліво, крок вправо і порушення закону, що призвело б до ще гіршого. Я поступово відчувала як зростає напруга в моїй голові і який удушливий камінь на душі я ношу. Read the rest of this entry

Якщо ви не в змозі вдосконалитись – вдосконалюйте молодших

Posted on

Мою ученицю Оленку я згадувала неодноразово, але не згадувати це чудове юне створіння просто неможливо.
Наші уроки двічі на тиждень служать мені натхненням. Я помічаю яка все таки різниця в 10 років суттєва: я бачила фільми, що для неї раритетні і слухаю музику, на яку вона каже «та як таке взагалі вуха сприймають», проте 10 років різниці не різниця батьків-дітей і я для цієї особи можу мати авторитет як ще не занадто старша людина. Зауважую як непомітними мені жестами я впливаю на неї. Я кожного наступного разу переконуюсь, що працювати з дітьми – то як плекати рослину: кожна капля води має свою вагомість.
У силу професійної діяльності так вже у мені є, що стараюсь викорінювати вживання русизмів, особливо в повсякденні.
Мої банальні, непомітні поправки «Оленка, не білет, а квиток», згодом відображуються в тому, що і вона починає уникати русизмів. Якось під час повчання: Read the rest of this entry

Жертва вбивства – не знаю навіщо зранку прокидатись…

Posted on

Щоранку мені доводиться прокидатись о 7-й годині аби поспіти до першої пари. Раніше це не створювало мені жодних труднощів, прокидалась я легко і часто навіть натхненно.
Але згодом мене почала сповивати якась байдужість, а факт вільного відвідування наче шепоче щоранку: «та яка тобі різниця – можна і не піти, нічого ж не буде». Це так, але чомусь якщо «забиваю болт» мене згодом мучить сумління.
Відтак, зі страшенною неохотою таки доводиться зранку вставати, щоправда на пари я останнім часом постійно запізнюсь.
Я задумалась що коїться зі мною. З одного боку наче все банально: вільне відвідування, що не зобов’язує ходити на пари – ні тобі відпрацювань, ні платних «енок», та ще й ранкова лінь – чого дивуватись, якщо ще й врахувати той фактор, що в міру робочого графіку лягаю спати пізно.
Однак я ж то себе знаю. Я живучи в Італії вставала щоранку о 6-й, хай я тоді не працювала, але спала подекуди кілька годин через багато обсягів навчання. …Не брак сну причина такого пофігізму. Read the rest of this entry

Бажання більшого спілкування

Posted on

Якось нещодавно я думала на тему що спонукає читачів спілкуватись з авторами блогу. Одне – це переписуватись в коментарях під публікаціями, але інше це «перейти на новий рівень» і познайомитись з людиною ближче спілкуючись напряму. Адже як воно: спілкуватись з особою, думки і переконання якої ти читаєш? А якщо читаєш, отже щось в них знаходиш.
І от так співпало, що під час роздумів стосовно цієї статті мені прийшло наступне повідомлення:

«Прочитавши, ваші Ольга, роздуми з опосередкованої щирості, зрозуміла що ви любите свою роботу, і є справді спеціалістом своєї справи. Приємно що є такі люди. Всього найкращого Вам! Світлана-Камілла»

Направду, неможливо передати відчуття від цих слів хай не знайомої, та все ж, людини, що оцінила щось твоє.
Запитала також одного читача чому він вирішив спілкуватись зі мною приватно? Чим керуються люди аби написати іншій людині, з думками якої певною мірою знайомі? Read the rest of this entry

Водійські права: йти на курси чи купляти?

Posted on

Гадаю люди, яким потрібна така штука як посвідчення водія цим питанням задаються. І хоч з огляду на події в країні чимало людей наче усвідомили хибність системи та все ж я не певна, що всі раптово стали святими і перестали давати взятки.
Хоча – хто з нас взятки не давав? Гадаю всім доводилось, скажу чесно – мені теж (аж тричі в житті). Інша суть за яких обставин ми даємо взятку: добровільно, аби обійти належну процедуру чи в нас її нагло вимагають, погрожуючи, що ми не отримаємо необхідного нам бюрократичного клаптя?
Але повернемось до водійський прав і до людей, що рахують як краще чинити: купити чи вчити.
Особисто переді мною цього вибору не стояло, я знала точно: на курси! Були лиш питання куди на курси піти, аби було недалечко від дому.
Чому я не враховувала такий варіант як купити? З принципу. Країна починається з нас, відтак треба бути відповідальним за свої вчинки. Але звісно Ви можете бути не таким принциповим, заклики відповідальності Вам по цимбалам і Ви хочете знати що й до чого конкретно. Тоді давайте детально. Read the rest of this entry

Життєвий сон неспокійної душі

Posted on

Бувають сни, після яких важко дихати і боязко знову засинати.
Страшні вони не жахами, а реальністю.

Твоя душа десь тут витає?
А може й ні, хто його знає…
Та в цьому місці, де ти жив,
Я згадую того, що з тобою дружив.

Мені сьогодні він приснився,
Що зрадником для нас зробився.
І ось за довгі роки, лиш цієї ночі
Я зазирнула в його підлі очі.
Read the rest of this entry

Відгукніться, любі друзі!

Posted on

Коли гроші закінчились станеться щось для чого вони конче потрібні.
Сьогодні мій, не побоюсь цього слова, коханий телефон sony ericsson f100i практично здох.
Служив він мені чудових 5 років, в останні місяці почав дещо глючити і сьогодні його екран мертво згас.
Він все ще лунає, але екран схоже таки відгорів свої останні дні. Пробувала говорити по ньому – звук іде зі значним шумом.
Що гірше – в телефоні були всі мої надважливі контактні дані, без яких я тепер як без рук. Копію якось ніколи не робила (типова думка “та що може статись”).
Зараз доведеться витратитись на купівлю нового телефону (хочу такий самий! 😦 ) і може понесу в ремонт цей в намаганні відновити хоч якісь контакти.
Наразі у мене прохання: напишіть мені у приват (контакт, фейсбук, емейл: olka.byblik@gmail.com )свої телефонні номери, щоб я хоч якось була на зв’язку.
14.03.2014

шкребу грошенята…
Ольга Врублевська

P.S. а от ще одне моє давнє фото з цим чудовим телефоном…

Read the rest of this entry

Спогади однієї весни і єдине рятівне почуття

Posted on

Того року весна почалась рано і була чудовою. Точніше навіть весна була не ранньою, а вчасною і одразу теплою. Я пам’ятаю як в той день я проснулась, крізь шпарину пробивало сонце і я подумала: «надіюсь сьогодні буде гарний день». Я згадую, як ясно сяяло сонце в обідню пору, коли я поверталась додому і подумала: «яка прекрасна весна! Якраз вчасна!»
Я добре пам’ятаю події того дня і дещо менше пам’ятаю події наступних днів, та тільки пригадую достеменно, що ті дні були сонячні. Я мабуть назавжди запам’ятала якою світлою була весна того року, як і запам’ятала те, чому я тоді їй не тішилась. Read the rest of this entry

Два слова.

Posted on

candle
Read the rest of this entry

Нова закоханість, мандрівка у Пешт та ночівля у Буді :)

Posted on

Мені ніколи не було зрозуміло чому якщо святковий день припадає на вихідний, його переносять на робочий, аби продовжити святкування. Але раз така схема діє і я не в силах її змінити – можна з неї користати.
Тому в ці вихідні я здійснила мою мрію. «Ще одну?!» – скажуть постійні читачі блогу. Так, ще одну, бо мрій стосовно мандрів у мене чимало, але я їх стараюсь втілювати в життя. Хоча варто зазначити, що конкретно ЦЯ мрія втілилась в життя завдяки моєму хлопцю, який і зробив мені такий подарунок і поніс більшу частину витрат.
Відтак, у п’ятницю я запакувала валізу, одягла моє старе-добре пальто і вирушила. Ах, моїм критикам: так, пальто у мене старе, вже має 6-й рік, але яка в біса різниця скільки років моєму пальто, якщо я в ньому вже встигла погуляти по Риму, Празі, Венеції, моїй улюбленій Генуї і от по-останньому місту моїх мандрів: Будапешту. Саме про Будапешт і буде мова в даній публікаціїRead the rest of this entry

Який фільм подивитись?

Posted on

З кіно в мене стосунки складні… мені не так легко «вгодити» і те, чим всі захоплюються для мене буває надто примітивно. І постійно бракує часу аби кіно дивитись… адже ще є книги, які хочу читати і хобі, яким хочу зайнятись. І багато нових фільмів не бачила, бо коли таки трапляється вільна хвиля я дивлюсь кіно, що вже колись дивилась і яке мені дуже сподобалось, оскільки подобається переглядати їх… в мене мабуть особиста найвища оцінка фільму це «обов’язково подивлюсь ще!» 🙂 Словом, складно.
Тим не менше, у січні в зв’язку з «канікулами» таки мала нагоду переглянути чимало фільмів. Аби не розбирати їх всіх по окремих публікаціях пишу все в одній, як і обіцяла в зимовому звіті.
Отож мій рекомендаційний список фільмів (з коротким описом), які можете й собі подивитись (але навряд чи – ви мабуть їх встигли переглянути, особливих новинок нема). Подаю в хронологічному порядку перегляду:

Read the rest of this entry

Природна потреба гідної конкуренції

Posted on

ПлаванняХотіла донести до читачів істину, що всім нам потрібна конкуренція, але поясню це детально з мого особистого досвіду.
Живучи в Італії я ходила в басейн в групу зі старшими людьми, поясню: коли я прийшла в цю групу мені було 15 років, а наймолодшій людині з групи 33. Вік всіх інших коливався між 40 і 60.
Часто мені пропонували перейти у групу до однолітків, але я не хотіла, бо звикла до моїх «старесеньких». Озираючись назад думаю, що вечори минулі в басейні саме з цими людьми були чи не найкращими миттями, які я провела в Італії.
Така компанія людей мене загартувала у плаванні. Я була молодою, більш гнучкою і відповідно могла виконувати техніку, якої вони не вміли виконати. Проте вони були більш витривалими, загартованими аби плисти ту відстань, яку мені причиною у вік пропливати було складно. Read the rest of this entry

Наркозалежність інформаційного передозу і як я починаю рятуватись

Posted on

Гадаю, що стан, який я буду тут описувати притаманний зараз багатьом.
Отож, що таке інформаційна наркозалежність в наші дні – це потреба постійного перечитування новин, стрічок у соц.меражах і розпитування інформації у знайомих стосовно усіх подій в країні.
Залишатись осторонь ситуації дійсно важко, тож я кожну вільну хвилину або слухаю радіо, або заходжу в Інтернет через телефон і вже давно вечеряю лиш у супроводженні телеканалу, що транслює новини.
При настанні кожної вільної хвилини охоплює думка: «що нового? що відбувається?» і знову вчитуєшся…
Не знаю як ви, але в мене читання новин на цьому не зупиняється, не лише так черпаєш звістки. Read the rest of this entry

Зимовий звіт.

Posted on

• Найважливіше: безперечно революційні події в Україні.
• Познайомилась: особисто з Тарасом Каліщуком та з Володимиром Помф’юком, а ще з кількома учнями.
• Досягнення: впродовж зими ні разу не захворіла! (навіть банальний нежить не докучав), за зиму жодного разу не впала, хоч і втрачала рівновагу, та втримувалась на ногах, а ще не загубила жодної рукавиці – що для мене є досягненням, тому обзавелась двома парами нових рукавиць. Вам ці досягнення видаються інфантильними? Що ж – ви і гадки у житті не маєте!
• Падінь: хіба моральне падіння духом, але стараюсь боротись…
• Шаленства: взимку моє шаленство було у сплячці… нічого цікавого…
• Важливо: В січні отримала водійські права! Read the rest of this entry

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою