Наркозалежність інформаційного передозу і як я починаю рятуватись

Posted on

Гадаю, що стан, який я буду тут описувати притаманний зараз багатьом.
Отож, що таке інформаційна наркозалежність в наші дні – це потреба постійного перечитування новин, стрічок у соц.меражах і розпитування інформації у знайомих стосовно усіх подій в країні.
Залишатись осторонь ситуації дійсно важко, тож я кожну вільну хвилину або слухаю радіо, або заходжу в Інтернет через телефон і вже давно вечеряю лиш у супроводженні телеканалу, що транслює новини.
При настанні кожної вільної хвилини охоплює думка: «що нового? що відбувається?» і знову вчитуєшся…
Не знаю як ви, але в мене читання новин на цьому не зупиняється, не лише так черпаєш звістки.
Мого родича поранено – зараз він проходить курс реабілітації, після того, що пережив під обстрілом на Інститутській. Мій знайомий не спить ночами через все там побачене, і з ними я також це обговорюю. І не так все просто, бо прийнявши новини передаю їх далі. Я читаю інформацію чотирма мовами (українською, російською, італійською, а при нагоді і англійською) і перетравлюю її. У мене десятки знайомих різних національностей. Я отримую десятки листів з-за кордону із запитаннями щодо того, що діється в нас, бо люди читаючи іноземні джерела звертаються безпосередньо до знайомої українки аби довідатись подробиці. Мені постійно присилають посилання на італійські ЗМІ, які висвітлюють події в тому чи іншому світлі, з проханням прокоментувати – підтвердити чи заперечити. Я отримую дзвінки по скайпу і всі розмови лише про одне – актуальні події. Так, я вільно володію італійською, але постійно, щоденно перекладати новини і постійно їх обговорювати з новими людьми мені стає дедалі важче. Італійці мене питають про події в Україні, а українці мене питають що пишуть італійці про ці події. Я у цьому вирі інформації вже не лише як наркоман, а і як дилер.
Це блог щирості. І він існує не так задля показу щирості іншим, як задля проявів щирості перед самою собою, вже потім це доходить до аудиторії. Тому щиро: мої любі читачі, я ТАК більше не можу. Я РЕАЛЬНО зриваюсь від постійного стресу і не здатна нормально харчуватись, спати, думати.
Ви мені скажете, що моє становище абсолютна фігня в порівнянні з проблемами інших – тих же сімей загиблих чи з поранених, так, я з вами згідна. Моє становище фігня в порівнянні з іншими. Але я така яка є, я не інша і я бачу себе, а за себе я теж мушу дбати, бо цього не зроблять за мене.
Поки я хочу почати писати пости як колись – як можна частіше (ви бачили які паузи тут були в зв’язку з подіями). І ці пости не будуть стосуватись подій в країні.
Чому так? Тому що зараз про ці події є усюди. Блогери, які ніколи не втручались у суспільне життя зараз закишіли статтями про стан речей державі. Я не є компетентна людина і ймовірно моя думка така сама, як і будь-якого перестрічного, тому переливати ще й тут з пустого в порожнє я не бачу сенсу – це буде забивати стрічку воістину компетентних новин.
Я написала цю публікацію аби мене не звинувачували у байдужості мовляв як ти смієш писати на інші теми коли в країні таке робиться. Зрозумійте: я підтримую події в країні, не лише словесно, а й конкретно і матеріально, але я хочу хоч на блозі на хвильку відірватись, забутись і подумати про щось інше – думаю таке потрібно, аби розум зберігав холоднокровність, а не перегрівався від думок одного і того ж русла. Це мій блог, тож вважаю маю на це право. Якщо є люди, що теж бажають забутись і прочитати щось інше – можете тут читати. Якщо мої читачі будуть ігнорувати мої статті і читати новини – нічого страшного, потім перечитаєте, якщо Вам буде цікаво.
Коли буде щось, стосовно чого я матиму дійсно мою вагому думку і захочу донести це до публіки – я напишу тут. Якщо вам цікава моя думка з приводу тих чи інших подій – прошу дуже: питайте в коментарях, напряму  мене на фейсбуку чи вконтакті, або ж пишіть на електронку olka.byblik@gmail.com, кажу ж – листів я отримую багато… Тільки не беріться осуджувати те, що писатиму на інші теми. Можете вважати, що я показала слабкість, мене це не пригнічує.
05.03.2014

Вгамовую передоз,
Ольга Врублевська

2 responses »

  1. Як мені знайома така ситуація! Щоправда, в мене трохи інші відчуття, серед всього цього виру подій і новин я себе почуваю мов риба у воді. Але, зрештою, це моя професія і було б дивно, якби щось було по-іншому) Але мені теж інколи потрібно перепочити. І це нормально. Тому спробуй відволіктися: хороший фільм чи книга – один із варіантів:)

    Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: