Нова закоханість, мандрівка у Пешт та ночівля у Буді :)

Posted on

Мені ніколи не було зрозуміло чому якщо святковий день припадає на вихідний, його переносять на робочий, аби продовжити святкування. Але раз така схема діє і я не в силах її змінити – можна з неї користати.
Тому в ці вихідні я здійснила мою мрію. «Ще одну?!» – скажуть постійні читачі блогу. Так, ще одну, бо мрій стосовно мандрів у мене чимало, але я їх стараюсь втілювати в життя. Хоча варто зазначити, що конкретно ЦЯ мрія втілилась в життя завдяки моєму хлопцю, який і зробив мені такий подарунок і поніс більшу частину витрат.
Відтак, у п’ятницю я запакувала валізу, одягла моє старе-добре пальто і вирушила. Ах, моїм критикам: так, пальто у мене старе, вже має 6-й рік, але яка в біса різниця скільки років моєму пальто, якщо я в ньому вже встигла погуляти по Риму, Празі, Венеції, моїй улюбленій Генуї і от по-останньому місту моїх мандрів: Будапешту. Саме про Будапешт і буде мова в даній публікації
Мені було 12 років коли ми з мамою їхали вперше в Італію автобусом. На світанні автобус проїжджав Будапештом і я вглядаючись у шибку сказала: “Мама! Як же тут гарно! Я обов’язково колись приїду сюди подивитись на місто!” Роками проїжджала автобусом через нього, але от тільки тепер змогла туди потрапити…
8-го березня мрія здійснилась: вранці ми приїхали, одразу наша група вирушила до купалень Сечені. До останнього ми вагались йти туди чи ні (вхід 18€), але вирішили піти, добре зробили! Важко уявити, але відчуття доволі неординарне: виходиш в купальнику на вулицю (де холодно!) і занурюєшся в гарячу воду басейну, яка є не нагрітою, а навпаки: охолодженою: бо з-під землі вона б’є приблизно з температурою 70°С. Отакі цілющі процедури з басейну в басейн тривали для нас дві години.

Собор Святого Матяша

Собор Святого Матяша

Далі ми вирушили на екскурсію по місту, почали з Рибацького бастіону і піднялись до замку Буди та собору святого Матяша – пейзаж звідти чудовий. Спустились до базиліки Святого Іштвана, а звідти подались до площі Героїв. Далі почався наш вільний час – ми прогулялись парком до купалень Сечені, пообідали традиційними стравами в ресторанчику (про їжу потім) і пройшли по вулиці Андраші. Провели час переважно у Пешті.

Вечірній Парламент

Вечірній Парламент

Згодом нас чекала екскурсія на кораблику по вечірньому Дунаю. Пливеш, попиваєш шампанського і милуєшся чудовими спорудами, що в сяйві вогнів дивовижні. Словом, вражень не описати…
Далі ми поїхали поселятись в готель, (який був в дещо віддаленому районі Буди), а тоді для чудового завершення вечора ще смачно повечеряли в одному ресторанчику. (Всім рекомендую: “Lugas Étterem” на Szilágyi Erzsébet fasor 77)
Готель «Панда», на котрому гордо висять 4 зірки. Я в свої 20 по готелях встигла наїздитись і дещо в цьому розумію. Так от: готель заледве на 2 зірки тягне. Я не хочу мою статтю хороших вражень руйнувати згадками про це місце, але комфорту там мало. На додаток: я реально не можу збагнути ЯК у 21-му столітті, у видатному європейському місті, що займає високі позиції за відвідуванням туристами  на ресепшені готелю 4-х зірок може працювати людина, яка навіть мінімально «не жує» англійської! Ладно магазини, ладно прості люди, навіть ладно офіціанти, але працівник ресепшену в 4-х зірковому готелі! Словом: шок.
Таки переночувавши в цьому готелі, вранці 9-го березня ми подались на самостійну прогулянку, окремо від усієї туристичної групи. Почали з замку Буди, пройшли ті місця, де на щастя зранку ще було порожньо від туристів і зробили спокійні, не метушливі знімки. Далі була прогулянка набережною і через ланцюговий міст Сечені перейшли знову на берег Пешту.

вітрина farget cafe

вітрина farget cafe

Зранку місто просто таки втішало: воно було пустинним! Ні місцевих, ні туристів видно не було, машини теж проїжджали зрідка. Мимоволі насолоджуєшся такою спокійною атмосферою. Ми зробили привал у кав’ярні «Farget» (якщо будете у Будапешті рекомендую: знаходиться одразу неподалік Парламенту, з-заді стели радянським героям, персонал привітний, англійську розуміє і ціни нижчі за середньо-центральні Будапештські), а тоді (десь так годинка 11-та) почали з’являтись «місцеві аборигени» і «понаїхавші».
Шевченко БудапештА наш маршрут проліг до скверу Шевченка, де і знаходиться пам’ятник нашому кобзарю – в день 200-трічччя ми мусили його відвідати. Згодом в метро проїхались на протилежну частину і ще попрямували до Великої синагоги та вулиці Ваци – дорогезної, проте де вітрини як музеї.
Тоді обід в іще одному ресторанчику, але опис про їжу згодом.
Після обіду ми пішли у музей Терору. Музей терору БудапештДорогувато, зроблено з хорошим технічним спорядженням, що показує історичні факти режимів, проте за такі кошти можна було б і подбати про донесення інформації для туристів, є велика кількість інформації угорською не дубльована англійською. (Дуже схоже на львівський музей про який я писала – тюрма на Лонцького, тільки краще технічне спорядження).
І вже надвечір ми ще раз пройшлись набережною, яка просто милує око…
На прощання остання вечеря і ми пішли до площі Героїв. Побачене мене дещо здивувало: була 21.00, велика центральна площа столиці – людей практично не було. В наших містах такого не побачиш. І от під’їхав автобус і з Будапештом я попрощалась…
Тепер про їжу: чи то мені так щастило із закладами, чи то справді угорці такі щедрі, але порції там ВЕЛИКІ. Однієї порції було цілком достатньо для двох осіб. Коли ми брали дві порції, то вже заледве їх доїдали. Угорський гуляш – це суп (в Чехії це підлива до гарніру), ми скуштували їхній папрікаш з телятини – дійсно смачно! А ще не знаю як то описати: піджарений сир (до нього салат з овочів), делікатес! Також пробували куряче філе запечене під вершковим соусом із спеціями, і свинину підтушену з овочевим рагу (все смачне, але остання страва гостра). І що мене найбільше здивувало це остання страва (на фото), якої ми взяли одну порцію на двох: запечені качачі стегна, запечена картопля, апельсин і… капуста підтушена з чорносливом (хоч і виглядало як буряк). Я не прихильник капусти, проте таке поєднання було воістину смачним! І коли будете в Будапешті не забудьте про десерт: тортик марципановий просто тане у роті! 🙂
Ну от, описала все сповна. Висновок: я закохалась в іще одне місто…

11.03.2014

Szerelem, (закохана)
Ольга Врублевська

Advertisements

10 responses »

  1. Цікава розповідь) на кораблі мабуть бомба))

    Відповідь
  2. В Будапешті взагалі можна конкретно загубитися 🙂

    Також ті мадяри крім своєї рідної мови і мови жестів більше ніякої не розуміють.
    Не спрорю, що є такі, що знають іноземні мови, але таких є дуже мало

    Відповідь
    • Про конкретно загубитись – не згідна.
      Карти видають безкоштовно у кожному інфо-центрі для туристів.
      Окрім того у більшості закладів та у деяких парках є вільний Wi Fi, що дозволяє скористатись послугами карти на телефоні.
      Щодо жителів – як шукати. Ми навіть питали маршрут в старенької жіночки, що сама з Херсону, але мешкає у Будапешті.
      Словом, при хорошій географічній орієнтації знайтись можна 🙂

      Відповідь
  3. Гарна розповідь, теж дуже хочу поїхати разом із своєю сім’ю до Будапешту. А ще у Прагу. А ще у Венецію та Флоренцію. А ще… (тут можна продовжувати і продовжувати :). І хотів спитати одне меркантильне питання: на скільки взагалі ціни у будапештських кафе різняться від львівських? (бо вже починаю збирати гроші).

    Відповідь
    • Дякую за відгук, Павле! Цілком розумію щодо списку, у мене він теж чималий 🙂
      Стосовно цін: дещо дорожчі, аніж у Львові, проте навіть в нас у центрі можна зустріти такі.
      Якщо детально: до прикладу в один день взяли на обід по страві на кожного (що вийшло ДУЖЕ багато), по маленькій плящині води на кожного і ще потім чай та каву – загалом заплатили за обід у переводі 160 гривень (це з нарахуванням 10% чайових, які в деяких закладах включаються в рахунок).
      Загалом залежно де харчуватись – далі від центру заклади дешевші.
      Та вже коли їдеш таки хочеться спробувати іншої кухні, тож не відмовляєш собі – відпочинок усе таки.
      Коли надумаєте їхати – напишіть мені або десь тут в коментарі, або приватно в якійсь соц.мережі – я вам розповім про один ресторанчик, до нього легко дістатись від центру Будапешту, ціни там, як нам сказали, якраз середні для Будапешту, дуже смачно – кухня угорська (саме з цього ресторанчику страва на фото), меню є різними мовами (в тому числі і російською), і окрім назв страви описано що воно таке, чайові в цьому ресторанчику не є обов’язковими.
      Страву, що на фото ми попросили подати як одну порцію на двох осіб, коштувала вона 90 гривень (якщо так порахувати, то 45 грн з особи не так вже й дорого як для європейських цін).
      Якщо матимете ще питання – радо відповім і поможу чим можу 🙂

      Відповідь
      • Авжеж обов’язково напишу, правда це ще не буде так скоро, ще наш маленький має трошки підрости 🙂

      • Розумію.
        Тим не менше, будете мати на увазі 🙂

  4. Сповіщення: То була така довга весна… | опосередкована щирість

  5. Сповіщення: Список звершень, досягнень і подяк. | опосередкована щирість

Написати відповідь до Пан П Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: