Водійські права: йти на курси чи купляти?

Posted on

Гадаю люди, яким потрібна така штука як посвідчення водія цим питанням задаються. І хоч з огляду на події в країні чимало людей наче усвідомили хибність системи та все ж я не певна, що всі раптово стали святими і перестали давати взятки.
Хоча – хто з нас взятки не давав? Гадаю всім доводилось, скажу чесно – мені теж (аж тричі в житті). Інша суть за яких обставин ми даємо взятку: добровільно, аби обійти належну процедуру чи в нас її нагло вимагають, погрожуючи, що ми не отримаємо необхідного нам бюрократичного клаптя?
Але повернемось до водійський прав і до людей, що рахують як краще чинити: купити чи вчити.
Особисто переді мною цього вибору не стояло, я знала точно: на курси! Були лиш питання куди на курси піти, аби було недалечко від дому.
Чому я не враховувала такий варіант як купити? З принципу. Країна починається з нас, відтак треба бути відповідальним за свої вчинки. Але звісно Ви можете бути не таким принциповим, заклики відповідальності Вам по цимбалам і Ви хочете знати що й до чого конкретно. Тоді давайте детально.
За моїми даними купити права коштує 3300-3500 грн (але це вже залежно від ваших знайомих, зв’язків і т.д. і т.п.)
Я на одержання водійських прав витратила 4000 грн., розпишу детально:

  • 110 грн довідки з псих. і нарк. диспансеру (Вам, ймовірно, їх теж доведеться мати);
  • 85 грн – проходження мед.комісії (дуже сподобалось, що лікарі дійсно провіряли на совість, я сама була свідком, як якійсь жіночці показники ЕКГ не дозволяли отримати довідку, вона пробувала домовитись з лікаркою та з пані, що видає довідки, але обидві непохитно відмовлялись і відіслали від себе ту жінку).
  • 1700 грн оплата курсів, здійснювалась у два внески: 900 грн + 800грн;
  • 965 грн – практична їзда (55 грн за 1 год 40 хв їзди – 17 раз + 30 грн на масло для авто);
  • 249 грн – оплата квитанції в касу ДАІ за здачу екзамену;
  • 900 грн – сума, яку нахабно вимагали попросили надати в якості добровільної допомоги ненажерливим свиням нещасним працівникам ДАІ.

Стосовно цієї останньої суми: прийшли ми, ті хто наперед «не домовлялись» нормально здавати екзамен і тут виходять до нас і кажуть: «що дуже чесні тіпа? Ми вас зараз навчимо як чесними бути, щоб більше собі не думали отак робити». Словом, допоки суми не вручили фіг нам був, а не екзамен.
На перший погляд Ви скажете: «ну все ясно, нема чого на ті курси іти, якщо купити зразу дешевше буде.» Та не все так просто 🙂
На курсах ви вчитесь. Ні, це не банальність яку вам хтось хоче втирати, це реально так. Наш лектор був справді водієм з досвідом і чудово знав не лише доступно пояснити ПДР, а й наводив конкретні життєві приклади, давав поради щодо теорії і практики. Я ловила себе на думці, що «кайфую» на тих лекціях, мені було дуже цікаво. Самі так ви нізащо не вивчите і не треба ля-ля.
По-друге: варто зважити чи вмієте ви керувати автомобілем. Пояснюю: якщо ви не вмієте їздити, але купляєте собі посвідчення, бо вже маєте авто варто задатись питанням: а вам не буде страшно керувати машиною без практики? А в разі чого – автомобіля шкода не буде? Може у вас є хтось зі знайомих, хто каже, що буде вас вчити. Ну-ну, тут добре все зважте: бо спочатку так кажуть, потім зрозуміють, що не так то просто і безпечно вчити новачка, потім або будуть на вас зриватись, або й облишать. Саме у цьому полягає проблемка: часто люди спочатку куплять права, а потім бояться сідати за кермо і беруть приватні уроки на навчальному автомобілі, бо він обладнаний додатковими педалями, а поруч з Вами їде людина зі стажем. І якщо стається цей варіант: тут вже урок не коштує, як платить людина з курсів: 55 грн за бензин, тут вже буде значно дорожче і от в результаті куплені права + приватні уроки виходить дорожче, аніж просто піти на курси.
Вчитись їздити на навчальному автомобілі насправді добре: мені не було страшно, я знала що в разі чого інструктор втрутиться і загальмує, я не переживала, що десь зачеплю машину і віддавалась сповна водінню. Вчилась я на старенькому 8-му Жигулі і давайте без критик: «фу, то хіба машина», бо навчившись на такій здається на будь-чому поїдеш. Кажу з особистого досвіду: я після неї їздила і на Ланосі, і на Hyundai, і навіть на отакому фургоничку як на фото (марка мені невідома), остання машина мені сподобалась чи не найбільше 🙂
Наприкінці курсів я з цікавості перепитала людей, що зі мною ходили чи не жаліють вони, що витратили час на навчання на курсах. Так от: з 25-ти у групі про це не шкодував ніхто, всі буди задоволені. Знання, яких ми набрались на курсах воістину стають згодом у пригоді.
Словом, вибір за вами, просто добре подумайте і будьте відповідальні за свої вчинки.

17.03.2014

Їздок 🙂
Ольга Врублевська

P.S. Ах, може ще комусь цікаво чи стане в нагоді: я навчалась в Спортивно-Технічному клубі ТСО України Личаківського р-ну, вул. Зелена  143б – без зайвих вагань рекомендую! (Лектором був Олександр Ярославович, а інструктором Ігор Степанович)

 

Advertisements

16 responses »

  1. О, це дуже корисна публікація, треба буде її собі десь додати в закладки, незабаром теж захочу водієм стати.

    А де ти вантажівку водила?

    Відповідь
    • Та прошу дуже 🙂
      Це не вантажівка, вона так виглядає, однак це легкове авто для водіння з категорією “В”.
      А їздила я на такому в Італії.

      Відповідь
  2. Молодець, дуже гарна і цікава стаття!
    P.s. Я в свою чергу теж прихильник курсів і здачі іспитів!
    Розкажи плз. детальніше: як ви здавали теоретичний і практичний іспит в ДАЇ.
    Можливо на це потрібно окрему статтю написати 🙂

    Відповідь
    • Дякую за відгук!
      На окрему статтю тут не нашкребеться…
      Уся група, як згодом виявилось, домовилась наперед за екзамен. Нас прийшло лиш троє. Вийшли до нас і почали нам втирати, що ми дуже чесні і вони нас зараз всьому навчать.
      Ми попросили йти здавати екзамен. Дідько знає як їхні програми на компі працюють, але багато правильних відповідей вони видають як неправильні. От в мене в екзамені прикладу було: знак Стоп означає “дати дорогу” зупинка не обов’язкова, словом перемішано все, назбирується помилок так, щоб екзамен ти “завалив”. Далі нам сказали, щоб ми дали вказану суму інакше прав не отримати. До машини на здачу практики нас так і не пустили.
      Це було переддень Миколая, ймовірно і це вплинуло, адже є люди які і до практики доходять. Нам не вдалось.

      Відповідь
  3. Взагалі-то процес отримання останньої суми досить передбачуваний. Невже ніхто не здогадався камеру на телефоні включити. Повчальне було б відео.

    Відповідь
    • Роздумувати потім легко. Дещо інакше знаходитись там, в деякому хвилюванні від екзамену, а тут тебе ще оточує стадо мужиків жирних як кабани, що заявляють давай гроші, якщо права хоч мати. Жіночці, що була зі мною сказали навіть: “ну то не вийдете звідси доки грошей не дасте”. І на фоні всіх витрат, які людина вже понесла для отримання посвідчення викидати ті гроші на вітер і заїдатись з даішниками теж не охота…

      Відповідь
  4. Питання до автора: водійські права ви робили аби просто були (щоб лежали десь запилені, як дипломи), чи дійсно була потраба в них?

    Доречі, знаю багато дівчат, які бояться сідати за кермо – як у вас з цим справи? Адже інструктора, який може вам допомогти, біля вас немає і розраховувати потрібно тільки на себе

    Відповідь
    • Ні, водійські права не просто так. Загалом мрія водити автомобіль була з дитинства, але в останній період в цьому постала потреба – у мене дуже щільний графік, а та робота якої я не встигаю за день виконати спричинена громадським транспортом, на який я витрачаю ЗАБАГАТО часу. Поки що нагоди водити власне авто нема, це ймовірно трапиться за кілька місяців.
      Я ніколи не вважала, що водіння автівки щось, що треба розрізняти за статевою ознакою. Так, я знаю чимало жінок, що бояться сідати за кермо, але водночас знаю багато жінок, що їздять значно краще чоловіків. В нас ця тенденція лиш починає з’являтись, звідси і дурні наліпки туфельки на машині, що мені просто дико і не прийнятно. Я жила довгий час в Італії, де кожна жінка їздить за кермом і в цьому нема нічого дивного – в Європі це звично, а в нас досі задумуються “але це ж жінка, їй може щось не вдаватись”. Нічого подібного, можна навчити їздити і мавпу. Тут вже просто залежить від того як конкретно кожна окрема людина ставиться до водіння.
      Якщо говорити конкретно про мене: ні, за кермо сідати не боюсь. Вперше за нього сіла у 16 років і вже відтоді підсіла на водіння 🙂 Так, у мене ще нема великої практики у їзді по Львову, але це мені не стоїть перепоною – практики набувається лише в їзді, чому в найближчий час і присвячусь. Загалом більше про мене і моє ставлення до їзди сказано в публікації: Відчуття ейфорії – «підсівши на колеса»

      Відповідь
      • дякую за дуже цікаву відповідь

      • Завжди будь ласка.
        На цікаві питання – такі ж відповіді 🙂

      • Доречі, ще згадав цікаву річ, раніше постійно чув, що ніби-то хотіли вводити обмеження по часу на права. Тобто права, які мають певний термін дії, наприклад, 5-10 років, а потім перездавати на права.

        Подивіться, будь ласка, чи на вашій карточці посвідчення водія щось прописано в 11 чи 12 колонці чи пусто?

      • У мене такі обмеження відсутні, зазначено лиш коли їх видали. Однак, у пункті 4b зазначено, що права діють до 2043 року (себто ще 30 років), хоч я маю знайомого у якого це термін на 50 (!) років. Наскільки мені відомо, це не свідчить про “перездачу” на права, це свідчить що при настанні цього терміну треба пройти наново медичну комісію. Дуже НЕОБАЧНО, як на мене. Знову ж таки можу навести приклад з Італії: там людина у віці до 50-ти років оновлює права кожні 10 років (цілком логічно, що за 10 років у людини погіршується зір і не факт, що вона може керувати транспортним засобом). Людна, якій минуло 50 років має оновлювати права (себто проходити наново мед.комісію) кожні 5 років. Після 70-ти років комісія обов’язкова кожні 3 роки, а після 80-ти років кожні 2 роки.
        І ще дуже обачливо: у мед.довідці, незалежно від віку особи лікар може встановити обмеження, типу примітка: “зазначаю, що виходячи з деяких показників, стан цієї людини може погіршитись, відтак необхідно пройти медогляд за N часу”
        Вважаю це розумним підходом і належним спостереженням за ситуацією.

      • 30 років – то ще нормально.
        От би, якщо кожні 5-10, або ще менше – то би був напряг

        За 30 років ПДР можуть дуже суттєво змінитися, тому прийдеться все згадувати-вчити з самого початку

  5. Клас, цікава стаття

    Відповідь
  6. Нещодавно здавав на чотири “професійні” категорії, і що помітив: людям легше віддати 500 за екзамен ніж робити все як слід… Здається така вже звичка, робити все за хабар. Навіть учням, що справно ходили на практику, легше “вирішити зайві клопоти”.

    Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: