Бажання більшого спілкування

Posted on

Якось нещодавно я думала на тему що спонукає читачів спілкуватись з авторами блогу. Одне – це переписуватись в коментарях під публікаціями, але інше це «перейти на новий рівень» і познайомитись з людиною ближче спілкуючись напряму. Адже як воно: спілкуватись з особою, думки і переконання якої ти читаєш? А якщо читаєш, отже щось в них знаходиш.
І от так співпало, що під час роздумів стосовно цієї статті мені прийшло наступне повідомлення:

«Прочитавши, ваші Ольга, роздуми з опосередкованої щирості, зрозуміла що ви любите свою роботу, і є справді спеціалістом своєї справи. Приємно що є такі люди. Всього найкращого Вам! Світлана-Камілла»

Направду, неможливо передати відчуття від цих слів хай не знайомої, та все ж, людини, що оцінила щось твоє.
Запитала також одного читача чому він вирішив спілкуватись зі мною приватно? Чим керуються люди аби написати іншій людині, з думками якої певною мірою знайомі?
Тут я згадала себе. Перший блогер, якому я написала був звісно що Ігор Воробус (написала йому у рубрику «запитай у Воробуса»), вже згодом приятелюючи, Ігор мені сказав: «я тоді подумав, що мені пише 40-річна жінка в якої двоє дітей» – бо справді моє перше послання було в моєму типовому офіційному стилі 🙂
А потім ще написала Юльці Гриценко, читаючи її блог її дописи справили на мене сильне враження.
Чому я вирішила написати цим людям? Мабуть відчула, що хочеться донести їм щось позитивне (хай навіть банальне «дякую» і побажання успіхів), бо коли черпаєш з блогів щось важливе для себе хочеш подякувати тим, хто тобі це дає. І я пам’ятаю мить вагання «писати чи ні» перед тим як цю незнайомо-знайому людину «потурбуєш».
Пригадую, переписуючись з Юлією Гриценко вона мені написала щось на кшталт: «ТІ, ХТО СЕБЕ БАЧАТЬ В ЦИХ ЗАПИСАХ – ЦЕ ЛЮДИ, З ЯКИМИ В МЕНЕ ВЖЕ Є ЩОСЬ СПІЛЬНЕ – ДУША.» Гадаю, точнішого формулювання і не надати. Якщо автор блогу викладає сюди свою душу і є ті, хто над особливо це сприймає – значить і душі у них схожі.
А відтак, з такими людьми спілкуватись втішно.
Зараз минуло чимало часу і я вже сама стала блогером, число моїх приятелів-блогерів стрімко зростає і спілкуюсь я з ними дедалі частіше. Проте спілкування з читачами це теж щось приємне: завжди цікаво почути думку людини по ту сторону монітору, що її спонукає це читати, що вона тут знаходить, що вона ще б хотіла тут прочитати…
Словом, зазначати можна багато, а якщо коротко, нагадаю: от мій е-мейл: olka.byblik@gmail.com, от контакт, от фейсбук (саме цими трьома сервісами користуюсь найчастіше). Спілкуванню завжди рада, з будь-яких причин, писати можете без вагань 🙂 (тільки не забувайте про ось це прохання).

18.03.2014

Відкрита для спілкування,
Ольга Врублевська

P.S. Щиро дякую Світлані за її теплі слова, що торкнулись душі. Не знаю чи такий вже з мене спеціаліст, але щира правда – роботу я дійсно люблю. І не лише перекладача чи викладача, а поняття робота загалом 🙂
P.P.S. Хочу запитати колєг-блогерів із зазначеного приводу: а чи спілкуєтесь ви зі своїми читачами? Як часто, за яких обставин? Як вам таке спілкування? Чекаю відповідей 🙂

Advertisements

11 responses »

  1. Добре що написала, мені теж приємно було познайомитися 🙂

    Відповідь
  2. …чудова ідея – перейти на інший рівень, тим більше, що нинішні події нас до цього зобов’язують, ми мусимо бути більш відкритими – і в коментарях, і при зустрічі, – це тепер, повторюю, надзвичайно важливо.
    у мене 7 років був блог на LiveJournal, емігрував на WordPress, щоб не годувати Москву своїми дописами… Зі своїми френдами продовжую дружити, минулого року до мене приїжджали на екскурсію на Хортицю, було багато планів на цей рік… Зокрема, планували похід – пофоткати підсніжники в Холодному Яру… і багато чого ще… Але – але, війна… Хтозна, що буде за хвилину. Тому, поки маємо таку можливість, будемо жити – в блозі або “на живу” на каві 🙂

    Відповідь
    • Так, раптово змінилось багато чого навіть в нашому повсякденному житті і трапилась нагода по-іншому поглянути на людей, що тебе оточують.
      А Ваші дописи з LiveJournal збереглись чи Ви остаточно видалили той блог?

      Відповідь
      • остоточно

      • А не було шкода? Блог – це ж таке собі дітище, в якому викладаєш частинку себе…

      • переважна частина записів перенесена на WordPress, дуже особисте видалено, єдине шкодую, що поспішив і не переніс коментарів…

  3. Я б з радістю спілкувалася, але в більшості я не знаю, хто мене читає постійно 🙂 І вони не дуже поки виявляють бажання спілкуватися ближче:)

    Відповідь
  4. Сповіщення: Обростання позитивними звичками | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: