Якщо ви не в змозі вдосконалитись – вдосконалюйте молодших

Posted on

Мою ученицю Оленку я згадувала неодноразово, але не згадувати це чудове юне створіння просто неможливо.
Наші уроки двічі на тиждень служать мені натхненням. Я помічаю яка все таки різниця в 10 років суттєва: я бачила фільми, що для неї раритетні і слухаю музику, на яку вона каже «та як таке взагалі вуха сприймають», проте 10 років різниці не різниця батьків-дітей і я для цієї особи можу мати авторитет як ще не занадто старша людина. Зауважую як непомітними мені жестами я впливаю на неї. Я кожного наступного разу переконуюсь, що працювати з дітьми – то як плекати рослину: кожна капля води має свою вагомість.
У силу професійної діяльності так вже у мені є, що стараюсь викорінювати вживання русизмів, особливо в повсякденні.
Мої банальні, непомітні поправки «Оленка, не білет, а квиток», згодом відображуються в тому, що і вона починає уникати русизмів. Якось під час повчання:
– Оленка, не здача, а решта
– А чого? – а я не задумавшись ляпнула:
– Бо здачі дають по морді, а з грошей видають решту.
І в дитині це так закарбувалось «решта з грошей», що тепер вона і батьків поправляє.
Але на тому я не спиняюсь. Лише тепер я розумію, чому часто учні перевершують вчителя. Не тому, що учні такі здібні (хоч і це їм притаманно), але насамперед тому, що вчитель хоче вкласти душу в учнів і усвідомлюючи власні, вже невиправні недоліки, вберегти учнів від цих вад.
– Розумієте, це така фігня…
– Оленка! От поглянь на себе: яка ти красива, яка розумна, яка здібна, яка хороша дівчинка… І тут така чудова дівчинка вимовляє якесь таке неприємне, негарне і взагалі низьке за змістом слово. Ти і такі слова неспівставні, старайся їх уникати, вони не відповідають твоєму вигляду. Тобі такі нехороші слова не личать. – помічаю як вона задумалась і каже:
– Добре, дякую… Маєте рацію, буду старатись.
О… я подекуди вживаю слова значно гірші, ніж те, що написала. Стараюсь уникати, та запал і нерви тому перечать. Мені мої слова теж можуть не личити, та інколи окрім нецензурних важко щось сказати.
Та от маю надію – а може якщо я не буду кращою, то зможу хоч когось зробити кращим?
Щоправда, не у всьому мені це вдається… інколи мій вплив таки пагубний… вчора, читаючи текст італійською відбувся діалог:
– що означає слово «sposarsi»?
– «одружуватись» … а чому ти усміхаєшся?
– та нічо, згадала про одруження… Хочете прикол? 🙂 Мені на днях сказали, що я ненормальна, бо мені 10 років і я не мрію про те, яке в мене буде весілля. Дикі люди, чого вони всі так заміж хочуть? От навіть моя мама – вона ЗАНАДТО молодою заміж вийшла! Це…це капець!
– Оленка, те, що в тебе це ще не прикол… Мій «прикол» по серйозніше: коли тобі 20 і так само всі кажуть, що ти ненормальна, бо заміж не хочеш… а я в свою чергу вважаю ненормальними їх 🙂
– А Ви що: заміж не хочете? Слухайте, ну от чесно: Ви крута!
Спочатку посміялась, потім задумалась: ці мої переконання занадто можуть відбитись на ній… треба якось стриматись, або що…
Словом, я ще не знаю достеменно до чого я доведу такою своєю дружбою цю дівчинку і що на це в результаті скажуть її батьки, але я усвідомлюю яка відповідальність за кожне сказане слово лежить на мені – бо кожне примітивне для мене слово може набути вагомого значення у цій юній головці.
А відтак, загальне усвідомлення: якщо ви не в змозі вдосконалювати себе – варто спрямувати свою хорошу натуру на молодших…

20.03.2014

На шляху до вдосконалення… себе та інших,
Ольга Врублевська

6 responses »

  1. гарний пост) я пам”ятаю, що казала “не хочу заміж” не стільки тому, що так вже не хотіла, скільки щоб від мене відстали з порадами.
    а діти вони взагалі дивні, інакші, незбагненніші. і якщо маєш у них авторитет – це вкрай важливо, це спонукає і за собою краще слідкувати та змінюватись на краще.

    Відповідь
  2. В моєї мами в класному журналі про це була цитата “Хто вміє працювати – працює, хто не вміє – вчить інших”. 😛

    Відповідь
    • Жарти жартами, але змісту у цих словах не бачу.
      А звідки люди вміють працювати, володіють професійними навичками? Отож бо – хтось їх цього навчив.
      Одне, це коли ти працюєш, а тебе хтось повчає, і просто так критикує вважаючи себе компетентним – таке дратує.
      Інше це коли ти вчишся і хтось з тобою ділиться сокровенним – власними знаннями.
      Як то кажеться: “Вчитель – професія від БОГА, всі інші професії – від УЧИТЕЛЯ”.

      Відповідь
  3. Пам’ятаю від спілкування з Ольгою навчився кілька слів))) за що їй і дякую 😉

    Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: