Найбільша цінність, яка в мене є.

Posted on

Люди з мого найближчого оточення знали, що в останні кілька місяців я мала серйозні проблеми. Але люди з мого оточення не знали, як я через це почувалась…
Останні кілька місяців я старалась завалитись роботою аби не думати, але вночі коли я лягала в ліжко в мій мозок, наче хробаки, вникали думки про те, що я нікуди не дінусь і що щось треба буде з цим вдіяти. Мене не покидало відчуття, яке поволі приводило мене до паніки і забирало у мене сон. Я крутилась ночами у ліжку і не усвідомлювала що я маю робити.
Ситуація вбивала своєю тупиковістю і не усвідомленням як діяти. Вона погрожувала серйозними наслідками де крок вліво, крок вправо і порушення закону, що призвело б до ще гіршого. Я поступово відчувала як зростає напруга в моїй голові і який удушливий камінь на душі я ношу.
Опинилась я в такій ситуації дякуючи певним особам при посаді (кожного з цих виродків я по окремо проклинаю).
За ці місяці я багато чого переусвідомила, передумала… вперше в житті я відчула себе настільки самотньою людиною. Вперше в житті я усвідомила, що мені якихось 20 і кожен перший мій одноліток зіткнувшись зі схожими проблемами в житті в першу чергу подався б за допомогою до батьків, а я так вчинити не могла. Вперше в житті я відчула, що хочу бодай в когось запитати поради як мені далі діяти і зрозуміла, що й нема з ким про це порадитись.
Однієї безсонної ночі я зрозуміла, що далі зволікати нема куди, тому треба робити хоч щось. Я зібрала все, що могло б бути мені у користь і подалась до тієї єдиної людини, яка могла б зарадити у тих справах. Я цій людині абсолютно ніхто і мої всі сподівання були на те, що я зможу достатньо переконливо говорити аби переконати цю особу піти мені на зустріч. В голові я склала якусь промову, планувала що казати і перед тим як зайти у двері я відчула, що руки тремтять, але голос не підвів і таки звучав переконливо.
Ми довго говорили в кабінеті за зачиненими дверима:
– Ви розумієте усю складність ситуації?
– Я це розумію так само, як і те, що мені нема іншого шляху.
– І то правда… Гаразд.
Наступні дні були спантеличені коли появилась нагода, що все вирішиться, коли я робила все те, що залежало від мене, а тоді передала справу в інші руки.
Вчора я зайшла знову в той кабінет. Ця людина мені усміхнулась і сказала:
– Все добре, Ви більше ні за що не хвилюйтесь.
– Але там ще були деякі нюанси…
– Нема більше ніяких нюансів, Вашу справу вирішено.
– Так просто? Я ж ще мала…
– Мною були враховані дані про Вас з Італії і Ваші дані за останні два роки в Україні. Ви добре себе зарекомендували і склали про себе відповідне враження, тому все добре і від вас більше не будуть нічого вимагати. Будьте спокійні 🙂
– Дякую…
Я була спантеличена, але приємно вражена. Мої проблеми після тривалих заморочок врешті-решт навіть вирішились простіше, аніж я того очікувала.
Далі я вийшла на вулицю і вдихнула повітря на повні груди. Наче камінь з душі впав. Вчора вперше я відчула, що вдихнула весняне повітря. Вчора я усвідомила, що найбільша цінність, яка в мене є – я сама, бо таки змогла подолати те все, що тепер вже в минулому.

21.03.2014

Цінуючи себе,
Ольга Врублевська

P.S. на жодні уточнюючі питання відповіді надаватись не будуть, ким би вони не задавались.    

Advertisements

10 responses »

  1. «Человек рождается одиноким; строго говоря, рождение — это и есть первый шаг навстречу одиночеству, таковы правила игры, в которую нас всех втянули, не спросив; жалобы не принимаются. Когда появляется близкий человек — это прекрасное событие, драгоценный подарок судьбы, желанная передышка в пути, но одиночество было, есть и остается естественным состоянием всякого живого существа. Неспособность принять личное одиночество как норму — душевная болезнь, которую надо лечить.»

    Макс Фрай

    Відповідь
    • Дуже хороші слова! Загалом це у стилі Макс Фрай 🙂
      Чомусь нагадало коротеньку і дещо філософську італійську поезію Сальватора Квазімодо, от повний переклад:
      “Кожен з нас перебуває самотнім в серці землі
      Пронизаний променем Сонця:
      І одразу вечір.”

      Відповідь
  2. Це дуже погано коли нема з ким порадитись. Самотні програмісти навіть придумали досить дивний вихід з такої ситуації – метод каченяти.

    Відповідь
  3. Так, найбільша цінність людини – це її репутація. Світ не без добрих людей, і маючи гарну репутацію деколи навіть не очікуєш того, що за тебе серйозні люди можуть вступитись.

    Відповідь
    • Репутація – штука тонка. Я не можу сказати, що в мене вона бездоганна і є люди, які значно прикрашають своє уявлення про мене настільки, що якби я їм розповіла деякі речі, вони були б в шоці і не повірили.
      Тим не менше, виявилось, що та моя репутація, яка відома людям мені дуже добре допомогла.

      Відповідь
      • Ну у всіх є свої маленькі секрети 🙂

      • У когось секрети, у когось скелети, але точно щось у всіх 🙂

  4. Сповіщення: Той позитив, що мені дарують… | опосередкована щирість

  5. Сповіщення: То була така довга весна… | опосередкована щирість

Написати відповідь до bunyk Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: