«Пропаща сила» як спосіб розуміння історії свого народу

Posted on

Панас МирнийОстаннім часом я вдарилась в українську літературу, тож можете чекати від мене публікації й з цього приводу, однією з них і буде оця.
Річ піде про книгу, яка багатьом добре відома зі шкільних років «Хіба ревуть воли, як ясла повні» Панаса Мирного та Івана Білика (будь ласка, не забувайте, що авторство книги належить не лише Панасу Рудченку, а і його старшому братові Іванові Рудченко).
Назва роману алегорична, адже націлена книга на «історію закріпачення села Піски за півтораста років» і в образі волів зображуються селяни, не втішені своєю долею.
Однак мені більше до снаги назва першої редакції цього роману «Пропаща сила», саме ці слова на мою думку характеризують події і головного героя зокрема.
Коли мене запитали мої враження від книги я сказала: «Прикрі». І поясню чому: впродовж усієї книги я вірила в головного героя, який був доволі таки розумним чоловіком і який занапастив себе шляхом пияцтва через життєву несправедливість. Після несправедливості, що з ним трапилась, його життя пішло шкереберть і те й діло він постійно згадував «А чи є тая правда?» Впродовж розповіді життя то йшло на спад, то знову покращувалось і я сподівалась, що врешті-решт він таки опанує себе, але книга не з хорошим кінцем.
Це соціально-психологічний роман і цим все сказано, умови життя і стан героїв тісно переплітаються.
Загалом книга мені була дещо складна у читанні, оскільки сюжетна лінія неодноразово змінюється: йдуть описи кількох поколінь, що так чи інакше мають причетність до села Піски. Деякі фрагменти роману мені видались надто нудними, а інші навпаки – читала з надмірною цікавістю.
Читаючи нерідко проводила паралель між тодішніми і теперішніми людьми. Як вже і казала у публікації про Кайдашеву сім’ю, чимало тодішніх елементів зашились у нашому побуті й зараз, ми не так вже й сильно міняємось. Зокрема, мені запам’яталось як люди нарікають, що от вже мабуть буде скоро кінець світу, адже ж поглянути – що діється, хіба було колись таке? І як Бог нас терпить.
Старші від мене люди постійно кажуть те саме, ймовірно і я таке казатиму на старості, бо кожна зміна у суспільстві може здаватись страшною для людини, що звикла жити за іншими нормами.
Загалом ця книга описує наш народ з того боку на який ми не завжди дивимось. Історія не героїчності, досягнень чи здобутків, а історія простих людей – хліборобів, які або жили прагнучи кращого, або безпросвітно марнували своє життя. Варто прочитання або поглянути під іншим ракурсом, задуматись і просто знати як воно було, (адже не забуваймо, що історія має властивість повторюватись).

08.04.2014

Зачиталась-задумалась,
Ольга Врублевська

P.S. Якраз коли читала цю книгу з’явився й допис іншого блогера щодо «Хіба ревуть воли, як ясла повні», що придало ще більшої цікавості.

3 responses »

  1. Пригадаю, коли ще в школі читав цей твір, він в мене лишиш доволі гнітюче враження, якась така депресуха та безвихідь. Може б зараз поглунув би на нього іншими очима.

    Відповідь
    • Твір дійсно доволі депресивний, тим паче сцени алкоголізму там надто часті.
      Однак є також над чим задуматись. Головний герой не дурний і часто він говорить абсолютно вірні речі, от тільки не склалось у нього життя, силі волі забракло, або що.

      Відповідь
  2. Депресивний – це правда. Але мене завжди радувало те, як склалася доля Грицька. І дружину хорошу знайшов, і сім’ю мав. А також же виріс фактично у біді.

    З цього приводу, і у школі, і при підготовці до вступу, викладачі казали мені на такий висновок, мов, до чого тут якийсь Грицько! Головний герой не він!
    Проте, на його історію, думаю,варто звернути увагу 🙂 адже вона гарно склалася, хіба ні?

    Відповідь

Написати відповідь до Пан П Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: