Братерство? Ні, ніколи.

Posted on

Мої італійські друзі наткнулись на пісню “Никогда мы не будем братьями“, на них справили враження і музика, і саме виконання, тож попросили мене перекласти слова, які їх теж вразили. Вирішила опублікувати переклад тут, якщо і хтось інший забажає ознайомитись.
Автор вірша – Анастасія Дмитрук, перегляньте її youtube канал, вірші дійсно чудові.
А от і текст пісні та її переклад:

Никогда мы не будем братьями
ни по родине, ни по матери.
Духа нет у вас быть свободными –
нам не стать с вами даже сводными.

Вы себя окрестили “старшими” –

нам бы младшими, да не вашими.

Вас так много, а, жаль, безликие.

Вы огромные, мы – великие.

А вы жмете… вы всё маетесь,
своей завистью вы подавитесь.
Воля – слово вам незнакомое,
вы все с детства в цепи закованы.

У вас дома “молчанье – золото”,
а у нас жгут коктейли Молотова,
да, у нас в сердце кровь горячая,
что ж вы нам за “родня” незрячая?

А у нас всех глаза бесстрашные,
без оружия мы опасные.
Повзрослели и стали смелыми
все у снайперов под прицелами.

Нас каты на колени ставили –
мы восстали и всё исправили.

И зря прячутся крысы, молятся –
они кровью своей умоются.

Вам шлют новые указания –
а у нас тут огни восстания.
У вас Царь, у нас – Демократия.
Никогда мы не будем братьями.

Non saremo mai dei fratelli,
Nè di Patria, nè di madre,
Non avete lo spirito di esser liberi –
Non saremo nemmeno dei fratellastri.

Voi vi chiamate “maggiori”,
Noi possiamo essere minori, ma non i vostri.
Siete così in tanti, ma purtroppo, senza la faccia,
Voi siete enormi, ma noi siamo dei grandi.

Voi ci shiacciate con l’impegno,
Ma vi soffocherete dalla vostra invidia.
La parola “Libertà” vi è sconosciuta,
Dall’infanzia siete legati dalle catene.

A casa vostra dite “il silenzio è l’oro”,
Noi invece bruciamo i cocktail Molotov,
Sì, nel nostro cuore il sangue è caldo,
Allora che “parenti” ciechi siete per noi?

E i nostri occhi sono senza la paura,
Senza le armi siamo pericolosi,
Siamo maturati e diventati corraggiosi,
Tutti i quanti sotto la mira dei cecchini.

I boia ci mettevano sulle ginocchia,
Ci siamo alzati e abbiamo cambiato tutto.
E per nulla si nascondo i topi, pregando,
Si laverano tutti nel sangue.

A voi danno i nuovi ordini,
Noi abbiamo i fuocchi della rivolta.
Voi avete lo Zar, noi la Democrazia.
Non saremo mai dei fratelli.

©Анастасія Дмитрук
Testo originale della poesia di Anastasiya Dmytruk. Traduzione di Olga Vrublevska.

Не залишається як висловити і моє захоплення авторці та виконавцям пісні за ці зворушливі рядки .

12.04.2014

не братня,
Ольга Врублевська

Advertisements

13 responses »

  1. коли ця пісня тільки-но з’явилася, мама слухала її цілий вечір, повторювала і повторювала… моя мама – хірург, і зараз на Грушевського, у Ольги Богомолець… Найважливіше, щоб в душу не закралась ненависть… і простити ворогам нашим, бо вони також є нашими братами і сестрами…

    Відповідь
    • Ненависть – це вже стосовно кого. Ненависть стосовно такого персонажа як янукович гадаю цілком виправдана.
      Щодо інших. Я завжди кажу, що не маю нічого проти росіян, але маю проти москалів.
      В моєму баченні росіяни – це спокійні, миролюбні люди, що живуть собі дбаючи про власний достаток і нікому зла не бажають. Москалі ж, це в моєму розумінні, люди, що пхають свого носа в наші справи і вказують нам як жити.

      Відповідь
  2. Багато пафосу в вірші. Бо більшість так і буде на пана за копійки працювати. Просто одного пана змінить інший. І нікуди не дінеться, бо якщо не буде працювати, то вмре з голоду. І то, добре ще якщо робота буде. Я працював на взуттєвій фабриці, яка належить німцям, і на заводі, який належить донецьким, і що на фабриці, що на заводі люди чемно вкалували за смішні копійки, а пани за людей їх не рахували. Німці заставляли і в суботу і навіть деколи в неділю виходити, щоб план виконати, і люди чемно виходили бо треба було заробити хоч якісь копійки. Начальник був львівський, так він повзав на колінах перед німцями і весь час кричав на робочих, що ті мало працюють. Я б хотів подивитись як він би хоча б день пропрацював. Нагляд був як в концлагері – не дай Бог всторону відійдеш, чи ще щось. Умови праці звісно тяжкі і часто шкідливі. Отож, що тут, що в східних регіонах, що в Росії є люди для яких, як пафосно сказано у вірші, воля – слово не знайоме. А є ті, хто досить непогано собі живе. Є ті, хто хоче щось змінити в країні, а є ті, кого все влаштовує. Просто дві різні пропаганди налаштовують один проти одного, а категорії людей то посуті однакові. Так що якщо, наприклад, европейці перенесли б з Китаю частину своїх виробничих потужностей сюди, то люди чемно б вкалували по 12 годин. У них просто іншого виходу не було б. Жити за щось ж треба, і треба сьогодні, а не колись-там. А насильно ніхто нікого ніде не засталяє працювати. Що тут, що “там” Люди самі йдуть.

    Я не осуджую нікого з тих людей. У кожного своя життєва ситуація, А то віршики собі писати і співати в студії то одне, а от спочатку треба зробити так, щоб кожен українець міг жити достойно, щоб не прийшлось їхати закордон і мити дупу і виливати ссяки з горшка старих європейців, чи то драяти унітази, чи тут за мінімалку по 12 годин вкалувати на благо своїх чи то не своїх панів. От тоді можна буде і заспівати.

    Та навіть якщо люди і стануть більш-менш нормально жити, то більшість всеодно будуть рабами кредитів взятих на придбання непотрібних їм речей нав”язаних рекламою. І будуть працювати на ненависній їм роботі, щоб той кредит виплатити. Але то вже інша тема.

    Відповідь
    • Олександре, даруйте, але навіщо Ви тут розвели всю цю балаканину?
      Яке відношення має до всього Вами написаного вірш дівчини, яка просто захотіла висловити свої емоції у віршовій формі, як звернення до людей, що потикають нам “братерством”, а натомість зачинають супроти нас війну?
      Я можу погодитись з Вами стосовно сказаних Вами речей, але тут цей допис ні до чого.
      Може у Вас просто “технічний” склад розуму, тож Вам не сприймається цей вірш як такий, але тут НЕ вказівка людям як жити, не пророкування істин, тут просто ЛЮДСЬКІ ЕМОЦІЇ і до робіт на фабриках, праці на пана ітд це стосунку не має.
      P.S. Розуміння слова “свобода” теж у кожного різне. Для мене воно не має відношення до роботи. Свобода – це слово, вибір, протест. Ті елементи демократії, які в нас придушувались.
      P.P.S. Я видалила Вашого попереднього коментаря, оскільки у ньому було все теж саме, лише перекреслене.

      Відповідь
      • Ну от і я кажу, що емоції. Слова під які можна міняти зміст. От наприклад:
        “Духа нет у вас быть свободными” – Ви самі пишете, що розуміння слова свобода – у кожного різне. У них може своя свобода.

        “А вы жмете… вы всё маетесь, своей завистью вы подавитесь” – мені здається навпаки, вони з презирством ставлятся. Вони ж себе вище ставлять.

        “Воля – слово вам незнакомое, вы все с детства в цепи закованы.” – в які ланцюги хто кого заковував та ще й з дитинства? Я розумію що це така поетична метафора. Але складається враження, що дійсно тебе заковують в ланцюги і ти цілими днями та ночами каторжно пашеш. Але чого тоді українці їдуть в Москву на заробітки, якщо там одні тільки каторжники і всіх ланцюгами заковують незрозуміло. І звідки в каторжників айфони останньої моделі, планшети, звідки тоді там повно автомобілів на дорогах, гроші на інвестиції в ПАМ рахунки – так само не зрозуміло.

        У вас Царь, у нас – Демократия. Ну у нас вже 24 роки як демократія. Були і помаранчеві і сині подивимось ще на цю владу. І де та демократія, коли американці та европейці втручаються у внутрішні справи? Ви ж чули ту розмову госдепа США по телефону, а потім її вибачення за нецензурне слово?

        Ще люблять тикати пальцем на людей з “совковим” менталітетом. Так багато з них хоч вірили в світле майбутне, будували свій комунізм і працювали заради світлого майбутнього своєї держави. Хоча то і була пропаганда, промивка мізків, але тим не менш все було державне. І я тих людей поважаю набагато більше, ніж тих, хто зараз готовий терпіти будь які приниження, і не то, щоб не вилетіти з роботи, а щоб догодити свому шефу, підлизати дупу. І не важливо навіть хто він. Тих, які найкращій подрузі/другу будуть впарювати якесь фуфло типу гербалайф і тд. Можна ж ще про наглі пики даїшників згадати, про чиновників, чи деяких зав. кафедр “патрійотів”, які на парах весь час парафінили радянську систему, москалів, а самі потім бігали по викладачам і “мазали” сесію студентам, які приходили в політех для того, щоб собі “пихнути” травичку і накуреним погнати з преподів. І ті люди нікуди не дінуться, бо то є наші люди, з нашого народу. Продажні львівські менти вони що, з Росії всі приїхали посади тут займати?

        А вірші і під час помаранчевої революції були. Хоча сам по собі вірш гарний, але в ньому багато протиріч, ну то ж звісно що на мій погляд. Ті заводи-фабрики-політехи то колективи людей яких я бачив особисто, і пізнавав їх ментальність так само особисто, а не зі ЗМІ, віршів, пісень і тд. Таке вже моє буття, яке визначило мою свідомість, яка зреагувала таким чином на деякі слова з цього вірша. Бо коли я його читаю, то у мене складається враження ніби тут всі праведні і хоробрі герої, а там недорозвинуті мавпи та продажні щурі. А їх і тут повно.

      • Здається я зрозумів, який підхід треба використовувати для того, щоб зрозуміти, що хотіла сказати автор цього вірша. Треба абстрактніше на нього дивитись і взяти до уваги українську версію історії України і її народу. Але я перший раз чую про якесь братерство, що мене найбільше запутало. Я розумію так, що іде поділ на москалів і бендерівців і одні другому запеклі вороги, а не брати. Один одного фашистами називають. Одні хочуть в Росію – інші в Європу. Може вони якраз називають братами саме тих, хто зараз хоче до Росії і був проти Евромайдану? І щось мені це все нагадує закон Ньютона. Чим більше одні будуть хотіти в Європу, тим більше інші будуть хотіти в Росію. А взагалі іде глобалізація – одні будуть обслуговувати Європу, інші будуть обслуговувати Росію. От і вся свобода(в мому розумінні).

      • Будьте простіші до творчості і не міряйте її особистими мірками.
        Автор ніколи не звертається до когось конкретно, а висловлює те, що в нього на душі, от і у цьому випадку.
        Не треба приплутувати сюди продажних щурів, які звісно є всюди.
        Щодо братерства – ви ніколи не чули, що наче три народи – білоруси, росіяни, українці є братніми?
        От і вказано, що ні – ми не братні. Людина висловила свої емоції і присвята йде не абсолютно всім, а тим людям, хто повстав, боровся і навіть життя віддав.
        І щодо ланцюгів – в росіян куди більша цензура, аніж у нас, гадаю саме це і малось на увазі.

      • От я і стараюсь міряти не тільки особистими мірками, тому і пишу тут коментарі. Не від того, що хочу кому щось довести через те, що мені не має чим більше зайнятись, а тому що хочу “обкатати” свою думку, тобто послухати, чи в данному випадку прочитати, хто що мені на неї скаже. Не знаю на рахунок цензури, в кого де більша, так само не знаю наскільки наявність тієї цензури добре чи погано, оскільки не можу заперечувати того, що є всілякі 5-ті колони, спецслужби які з середини дестабілізують ситуацію, технології кольорових революцій а у багатьох людей дуже слабке критичне мислення і будь хто може промити йому мізки. І наскільки виправдане в такому випадку введення цензури мені сказати важко. Зараз взагалі, щоб зробити якісь точні висновки треба досить довго досліджувати історію, культуру, філософію, релігію, економіку – фактично цьому треба присвятити своє життя. Мати таку професію. А не так, що десь прочитав щось на стіні в контакті, переглянув пару роликів в ютубі, ще подивився якісь передачі, послухав продажних журналістів, політологів, політиків, наслухався пропаганди, послухав що там твій товарищ сказав і тд. Але тепер так буде завжди. Завжди буде іти промивка мізків, в любій країні. Чим відрізняється той, хто весь час кричить що Бандера герой, смерть москалям, комуняку на гілляку від того, хто кричить “смерть бандерівським виродкам і т.д.”? То можуть бути одні і такі самі люди, тільки по різні сторони. А все тому, що є ті, кому все це вигідно. От звідки може у людини бути така любов до С. Бандери, якщо та людина його особисто не знала, з ним пліч-опліч не воювала і т.д.? Я не про тих, хто просто відноситься до нього з пошаною і тд. Я про тих, хто горлопанить про те, який він герой особисто його не знаючи, незнаючи толком історії і тд. Або у якогось 17-річного шмаркача ненависть до москалів, комуняк. Чим особисто йому вони життя обпаскудили, що така ненависть? То він хіба голодомор переживав, чи його в Сибір каторгу слали? Він народився то за часів незалежної України. То і росіян стосується. Звідки така ненависть до того ж Бандери, якщо особисто його не знали? Ну звісно ж з російських підручників історії, ЗМІ. Але не треба бути середньовічними лохами, які вірили в те, що земля плоска і стоїть на трьох китах, бо тому що “так сказали”, чи “так вчать”, і стояти за це до останнього. Українців це так само стосується. От звідки це – “Бо так пан Отець сказав”, “бо так люди кажуть” і тд. І то буде до тих пір, поки не буде інопланетного вторгнення, чи глобального якогось катаклізму. Бо коли буде маштабна загроза всій цивілізації, от тоді вже кожен забуде хто кому брат, хто кому не брат. Тоді і чукча, або африканський негр буде братом, не кажучи вже за росіян і білорусів, бо буде стояти спільна мета – спільними зусиллями відбити атаку інопланетян, чи вижити під час глобального катаклізму. І тоді вже не згадуватиме один одному голодомор і тд.

      • Я згідна з Вами, що треба ретельно підходити до тієї інформації, що сприймаєш.
        Однак ми маємо нагоду знати хоч якусь правду і без таких поглибилених досліджень, відповідно поінформувавшись – цьому сприяють наші теперішні ресурси. Ми можемо сформувати свою думку читаючи різні джерела, тут допомагають також знання мов, адже на історичні події ми можемо поглянути з боку людини іншої національності, що теж важливо.
        Тому і стосовно Бандери – так, часто молодики кричать і гадки не мають що то була за людина, але і не треба так суворо казати “лише знайомі особисто можуть по ньому судити” – в мене чимало знайомих, яких зібравши разом і сказавши обговорити мене буде кардинально різна, протилежна думка. Навіть Ви – людина, що не знайома зі мною особисто змогли б сказати про мене більше правди, аніж багато людей, що начебто мене добре знають. Тож не йдеться про те чи був хтось знайомий з історичним персонажем, а радше з ретельним ознайомленням історичних фактів, з різних джерел.
        Щодо “обкатування” думки – дуже Вас розумію, і сама намагаюсь це робити, по цій причині Ви один з улюблених моїх читачів, бо завжди даєте мені нагоду довідатись іншу думку.
        Олександре, після цього Вашого коментаря в мене виникло питання: Ви часом не читали книгу авторки Айн Ренд “Атлант розправив плечі”? Ця книга велика (в півтори рази більша за “Війну і мир”), але і дуже пізнавальна в багатьох факторах життя. Я саме дочитала цю книгу, де в її кінцівці йдеться про важливість логіки, раціональності, пізнання, формування власної думки і от склалось враження, що Ви проповідуєте ті самі речі, що і зображав головний герой.
        Якщо не читали – – незабаром на блозі буде цикл статтей про цю книгу, може надихну Вас до прочитання 🙂

      • Я знаю, що зараз мені можна легко навішати лапшу, оскільки я дуже мало знаю з історії економіки, політології. І в мене, якщо чесно, нема ні часу, ні бажання з цим всим бавитись. Щодо С. Бандери я читав його біографію, але того мало, я б хотів знати його особисто, побути на його місці, щоб я міг про нього щось сказати. Щодо правди, ми не можемо знати багатьох ньюансів. Хто має таку можливість, той цілими днями переглядає різні новини, читає різні статті в інтернеті, досліджувати історичні події і тд., але у більшості людей немає на то часу, вони обмежуються одним, двома купленими каналами. Я став якось слідкувати за тим всим, і це з”їло купу мого часу, от і все. То не за вождем племені десь в Африці слідкувати, тут складні питання вирішуються, на вникнення в які треба багато часу, якісь сценарії розігруються і тд. і тд. Так що в нас ніби то і демократія, але за людей вирішує телевізор. І я не знаю вирішення цієї проблеми, та його і нема. Бо як інакше людині з обмеженим часом взнавати про всі події. Рабство так само нікуди не ділося, воно трансформувалося. Раніше рабів утримували господарі – вдягали, кормили їх, щоб вони були здорові і могли працювати. Зараз раби самі шукають як би то заробити та прогодуватись. Але працюють так само важко. І це нормально, бо так було і буде завжди. Така людська природа, і якщо з тобою можна не рахуватись, то з тобою не будуть рахуватись. Але людям створюють ілюзію про демократію і свободу, про добробут, мир і злагоду, про Божу ласку і любов…

        Так що я рахую, що треба старатися бачити речі такими, якими вони є, тоді може щось і буде змінюватись.

        Ту книгу, про яку Ви казали я ще не читав.

  3. Сповіщення: То була така довга весна… | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: