Наркотик, який вживають мандрівники.

Posted on

Я втрачаю інтерес до людей, які мені заявляють фрази на кшталт: «та нащо взагалі кудись їздити, щось дивитись, гроші тратити? То саме можна на компі побачити, погуглив і бачиш собі, сидячи вдома».
Якось підсвідомо вважаю таких людей розумово обмеженими і спілкуватись з ними нема бажання, бо як можна говорити такі примітивні речі?
Однак, нещодавно задумавшись, я прийшла до висновку, що просто ці люди не знають що воно таке.
Коли ти приїжджаєш в якесь нове місце, не відаєш місцевості, йдеш навмання, розглядаєш, широко розплющеними очима позираєш на все, що тебе оточує і дивуєшся, вдивляєшся в архітектуру, їси тутешню кухню, цікавишся місцевими цінами, спостерігаєш за мешканцями, дивуєшся, споглядаєш, усміхаєшся, знайомишся в різних проявах з цим новим місцем, купляєш щось аби було на згадку про це місце і цей день… і весь час сповнює якесь таке відчуття дивовижності, відчуття, що ти поступово підкорив ще одну частину світу, відкрив для себе щось досі незнане.
Це відчуття – наркотик, що сповнює абсолютно кожного затятого мандрівника. Ми задіюємо всі п’ять чуттів людини, бо коли врешті-решт в очах мелькає все побачене, у вухах звучить тамтешній шум, ніс далі вдихає запахи місця, власна вимова коригується на деякий час від місцевих акцентів, а ноги втомлені від ходіння – ми, стомлені від знемоги сягаємо вищої вершини щастя. І повертаючись додому веземо зі собою багаж усмішок та спогадів, що тепло зігрівають душу.
Мандрувати – це наркотик. Ми витрачаємо на цей наркотик енергію, час, гроші, але він того вартий, від найпершого і до найостаннішого прояву.
Мої мандрівки – це низка найвишуканіших перлин на барвистому намисті найкращих днів мого життя.
Так, я наркотично залежна і всіляко сприяю цій моїй залежності, вносячи нові міста у список тих, що хочу відвідувати і згадуючи із посмішкою ті, що вже побачила.
Тепер ви розумієте чому я упереджено не маю про що говорити і вважаю розумово відсталими людей, які кажуть що: «все можна подивитись по компі», ЯК пояснити цим людям ці витончені відчуття? Та і взагалі – чи є сенс щось пояснювати? Краще той час витратити на організацію іншої мандрівки 🙂
Словом, мандруйте!! Це – прекрасно! 🙂
На даному етапі життя власне і займаюсь організацією наступної мандрівки. Загалом про мої мандри можна прочитати під тегом «Мандрівки».

14.04.2014

Наркозалежна мандрівниця,
Ольга Врублевська

Advertisements

12 responses »

  1. Пора і мені помандрувати, а то без наркотика вже дах їде.

    Відповідь
    • Спробуйте, тим паче скоро травневі вихідні!
      Зміна обстановки завжди йде на користь 🙂
      Можна навіть не подаватись далеко, а у якесь миле місто типу Івано-Франківська чи Тернополя, де одного дня перебування достатньо аби оглянути головні визначні місця. Якщо ж не хочете у місто – під боком Карпати 🙂

      Відповідь
      • Та я деколи і у Львові відкриваю для себе нові місця :). І мені не треба нікого підписувати, щоб тими місцями помандрувати :). А бувало і таке, що вийшов на годинку-дві з дому, а повернувся додому чи з Карпат, чи з Тернополя через 3 – 4 дні, бо комусь може стрільнути в голову ідея кудись їхати і я в чому був, в тому і поїхав.

      • Я б так не змогла, але знаю не одну таку людину, що так легко кидається в мандри 🙂
        Щодо Львову – так, тут можна постійно відкривати щось нове, зі мною теж таке часто буває. Однак інколи хочеться зміни – поїхати кудись далі 🙂

  2. Karpatska_Mavka

    Мандри- це так чудово. При нестачі цього наркотика ми мимоволі стаємо якісь мляві через те що немає натхнення ,яке дають нам подорожі.

    Відповідь
  3. Без подорожей було б нецікаво жити.

    Відповідь
  4. Karpatska_Mavka

    Для людини, яка ніколи не подорожувала, будь-яке нове місце, хоч трішки відмінне від рідного краю, виглядає дуже заманливо. Якщо не говорити про любов, найбільше радості і втіхи приносять нам подорожі. Все нове здається нам чомусь дуже важливим, і розум, по суті, лише відображає сприйняття наших почуттів, поступається напливу вражень. В дорозі можна забути коханого, розсіяти горе, відігнати від себе привид смерті. У простому виразі «я їду» ховається цілий світ почуттів.

    © Теодор Драйзер

    Відповідь
    • Це ж треба, яке співпадіння! Саме на днях я помітила цю цитату в соц.мережі і зберегла її собі, бо вже ну дуже сподобалась, а тут і Ви мені її написали… дякую! 🙂

      Відповідь
      • Karpatska_Mavka

        Прошу! Вона теж мені ну дуже сподобалася. Вітаю із Святом христового Воскресіння!!!

      • Щиро дякую за вітання!
        Також вітаю і зичу аби це світло свято принесло побільше злагоди у Ваш дім! 🙂

Написати відповідь до viking Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: