Книга, що змінила моє життя

Posted on

Я читала цю книгу довго – рік. Не тому, що вона важко читається (бо навпаки – зовсім легко), а тому, що я не могла читати її аби як. Я мусила зосереджуватись на ній, впиватись кожним рядком і вдумуватись у кожне написане там слово.
Книга дивовижна – «Атлант розправив плечі» авторки Айн Ренд (опублікована вперше у 1957), чимала в обсязі (тритомник, що перевищує «Війну і мир»), однак абсолютно варта прочитання.
Я могла б коротко розказати сюжет, та суті це не скаже. Події недалекого майбутнього, де суспільство в занепаді і бізнесмени ухиляються від урядових наказів служити на «спільне благо». Головна героїня Дагні – спадкоємиця приватної залізної дороги намагається врятувати стан в країні, однак не в силах протидіяти уряду, а кращі бізнесмени раз у раз відмовляються і прибирають руки зі системи, мовляв хай уряд робить все без нас, якщо ми джерело всього лиха.
Загалом книга дуже антисоціалістична (і я після її прочитання перейнялась теж цим), і дуже капіталістична, аж навіть утопічна щодо капіталізму. (відтак людям, що зарюмзано ниють про абсолютний соціалізм може не сподобатись)
Але не лише в економіці суть. У книзі описуються життєві істини, людські кредо, філософія щодо того як нам жити, який вибір стоїть перед кожним з нас в житті, вказується на підлість, зрадливість, пристрасть, любов та інші людські відносини. Розповідається про моральність та раціональність, дає підставу всім задуматись і переосмислити.
Тепер про те, як я наткнулась на цю книгу.
Мені якось потрапила на очі оця публікація на блозі одного кібера, де наведені цитати із книги, вони мене вельми зацікавили і я прийняла до уваги цю книгу, написала відгук, згодом там написала схвально про цю книгу і Олександра Zarazko і автор публікації мене остаточно заінтригував словами: «Думаю повинно сподобатись, особливо тому що може виявитись так, що книжка написана майже про тебе. 🙂 Тут я щоправда жодної цитати Дегні не виписав, але можливо ти зрозумієш про що я, коли почнеш читати».
Цікаво. Того ж вечора я знайшла електронний варіант книги, аби не читати з комп’ютера роздрукувала і поглибилась в читання.
Книга виявилась ще кращою, аніж я могла уявити. І звісно, я розуміла чому мене прирівняли до героїні Дегні – я звісно не багата спадкоємиця залізничної дороги, та істини, що вона проголошувала близькі мені, я наперед вгадувала ледь не буквально її репліки, бо у тих ситуаціях відповідала б так само. Її стосунки з чоловіками були мені теж усвідомленими в міру особистого досвіду, бо ті етапи життя, через які вона пройшла мені близькі. Опис Дегні, який звучав від інших персонажів, часто звучав і про мене в реальному в житті (починаючи від “людина, що не здатна на почуття” і завершуючи “цинічна сука”, чула таке ж 🙂 ). Та й думки деяких інших героїв теж були мені близькими за переконаннями. Відтак, читала я постійно підкреслюючи цитати, що запали в душу.
Тепер я розумію певною мірою як добре, що книгу я читала рік. У ході розвитку подій, героїня стає не такою безжалісною і сповнюється емоцій, навіть закохується. Під час прочитання цієї книги у моєму житті склались такі ж зміни.
І про суттєвий вплив. Тоді, десь так рік тому, коли я ще читала власноруч роздрукований варіант, я почала якось переписуватись з одним на той час просто Інтернет знайомим про цю книгу, йому теж відому. Слово за слово і він мене запитав в якому вигляді я її читаю, а тоді сказав: «як сама собі потрохи друкуєш? Там же такий об’єм, тож очі вилізуть поки таке прочитаєш! Можу тобі позичити мою електронну читалку». Я ввічливо відмовлялась, не личить же позичати таку дорогу річ в майже незнайомої людини, однак знайомий мене запевнив, що він нею давно не користується, тож може позичити і я врешті-решт погодилась. Так і читала далі – читалка виявилась дуже корисною штукою.
На мої 20 років цей же «знайомий» подарував мені мою власну електронну книгу – на той час ми вже зустрічались. Наше особисте знайомство відбулось саме завдяки тому позичанню електронної книги… тож так, «Атлант» вплинув на моє життя…

Абсолютно без вагань усім рекомендую!
Надалі створюю тег «Атлант» і застерігаю, любі читачі, можу вам ще набриднути: надалі буде не один десяток цитат з книги і моїх вражень щодо них. 🙂

23.04.2014

Змінена, зачарована, зацікавлена…
Ольга Врублевська

Advertisements

9 responses »

  1. Всі люди на щось розраховують, нема взагалі нічого безкорисного. Любов – це ейфорія, а ейфорію відчувати хоче кожна людина – це так би мовити “кусочєк сахара”, якого хочеться ще і ще. Але деякі люди вчаться контролювати споживання цього “сахара”, або, коли не вигідно, відмовлятись від нього, що не подобається іншим, тобто їм не подобається, коли людина контролює свої емоції, почуття – їм це не вигідно, бо стає важко нею маніпулювати, от і починається звинувачування у цинізмі, черствості і тд і тд. І ці люди повсюду. Дуже часто це батьки, які чомусь вважають що тобі треба няньчитися з братиком чи сестричкою, хоча це зовсім не твої проблеми – вони їх виробляли от нехай самі і няньчать. Різні проповідники-сектанти, які тобі говорять, що ти маєш відкрити своє сердце і пустити в нього Бога, що насправді означає подавити своє критичне мислення і дозволити їм вішати тобі лапшу. Одним словом усюди трапляються такі люди. Але я рахую, що ейфорією деколи балувати себе треба, але дивитись, щоб не прийшлось за неї чимось суттєвим жертвувати, і я думаю, що Ви б так само не стали жертвувати. Ви ж не відмовлялись би від роботи, кар”єри, своїх якихось планів щоб присвятити життя свому чоловіку, навіть якби дуже сильно його кохали і Вам прийшлося б робити вибір – або чоловік, або кар”єра?

    Відповіcти
    • Перечитав цей свій коммент і подумав, що може виникнути питання – до чого я стільки сюди приплів. Ви писали, що з героїнею трапились зміни, я от думаю що ті зміни полягають у тому, що вона “вдосконалила” свій цинізм, що є по суті добре. Бо якщо б вона втратила його, то б було погано. Але не знаю як насправді було з героїнею тієї книги, але я думаю, що Ви судячи з Ваших публікацій не стали б жертвувати кар”єрою, батьківщиною і тд. заради кохання тобто не зрадили своє єство, не принесли би себе в жертву. А це ж правильно, так і має бути – то такий союз двох людей протилежної статі, де є якась взаємовигода, але кожен лишається при своєму. В бізнесі так само ж треба укладати з кимось союз, от і в житті люди укладають, бо бачуть в тому якусь вигоду. Ну і живуть собі люди, але завжди знайдуться ті, хто звинувачуватиме їх у цинізмі. От люди з “совковим” менталітетом чогось завжди люблять звинувачувати когось у цинізмі.

      П.С. то все мої роздуми про цинізм, наскільки він виправданий. Оскільки про цинізм писалось в цій публікації, то і я вирішив трохи тут пороздумувати.

      Відповіcти
      • Олександре, от прочитала Ваші статті і ще більше переконана в тому, що цю книгу Вам варто прочитати! 🙂
        А щодо Ваших слів про мій вибір – кохання чи кар’єра, то мені приємно, що з моїх публікацій Ви вже так добре мене вивчили, бо таки так – я не вибирала б між цими двома поняттями, для мене робота важлива, не як кар’єрний ріст чи матеріальний достаток, а як самореалізація і розвиток людини. Я не є тією людиною, що здатна черпати свій розвиток із сім’ї, тож вибір очевидний.
        Але я сподіваюсь, що мені не доведеться робити таких виборів, бо якщо людина мене любить, то треба мати повагу до мене і моєї особистості, а я вже я така, що своєму трудоголізму чимало присвячуюсь…

        Коли я побачила аж три Ваших одиноких коментарі під одним постом, то спершу подумала може Ви ображаєтесь, що не я не відписую, але просто я в міру заклопотаності не те що не мала часу, просто не мала здатності ще про щось думати.

    • Здається я зрозумів які зміни відбулись з героїнею. То духовні зміни, тобто їй захотілось жити не тільки для себе і переживати тільки за себе, а ще й за когось. Але я скажу, що треба знати міру. Думаю що і та героїня її знала. І в мене виникає питання: що краще краще – жити без емоцій, чи жити з емоціями але їх контролювати, тобто недозволяти їм “зашкалювати” щоб не втрачати голову? Що краще: незнати взагалі, що таке шоколад, або знати і любити його, але контролювати його споживання та деколи відмовлятись від нього, хоча це буває важко? Я думаю, що в обох випадках вигідніший другий варіант. І емоціями себе побалуєш і силу волі натренеруєш, контролюючи їх отримання. Але ж і тут тоді доводиться бачити власну вигоду.

      Відповіcти
      • Я не відповім Вам які зміни відбулись з героїнею, Ви не зовсім вірно здогадались, але я вкотре буду рекомендувати Вам прочитати цю книгу (даруйте за нав’язливість), але із Вашими роздумами щодо міри я згідна, хоч і знаю людей, що не відповідають цим рамкам – для них треба пірнати у всі емоції з головою, а я ж кажу, що треба зберігати холоднокровність.

  2. Та чого я маю ображатись, я ще взагалі дивуюсь, як Ви публікації майже кожен день встигаєте писати. То просто тема для мене складна, тому я написав 3 коментаря, я б міг і ще написати, але думаю досить, бо так до ранку буду сидіти, думати, писати.

    Відповіcти
  3. Пінгбек: Мої стовпи опори в робочому світі | опосередкована щирість

  4. Пінгбек: Джерело здорового егоїзму | опосередкована щирість

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

irynaskitchen.wordpress.com/

Європейська Кухня з Іриною Чорній

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: