Навчіться найважливішого – Відповідальності

Posted on

Коли я вирішила повернутись жити назад в Україну, майже два роки тому, моя мама, перепробувавши на мені всі способи  вмовляння залишитись в Італії, врешті-решт дійшла до радикального методу: «ну то роби собі як хочеш, але думай сама як жити! Грошей я тобі не дам, ні копійки, будеш сама думати як жити, чим за квартиру платити і за свої потреби».
Але навіть ці слова мене не сколихнули і я спокійно на все погодилась. Я оформила належну мені грошову допомогу, та 800 гривень в місяць це звісно надто мало і влаштувалась, які відомо читачам, працювати перекладачем-викладачем італійської.
І хоч згодом мама вже не тримала на мене зла за те прийняте рішення, та все ж я не чулась аби приймати від неї гроші і навчилась викарабкуватись самостійно.
Коли через рік моя мама приїхала до Львова і кілька днів мовчки спостерігала за моїм графіком (я постійно в бігах), то невдовзі видала фразу, що мене шокувала: «давай я буду тобі давати гроші на твої потреби, а ти кинеш свою роботу». Після шоку я лиш сказала: «що ти сказала?»; – «не можу дивитись в яких ти постійно бігах, ти навіть так похудала через вічну свою занятість. Давай я тобі буду платити, а ти не будеш так себе надривати». Далі на дещо високих тонах я розповідала мамі, що гроші від неї мене не цікавлять, що свою роботу я люблю і що кидати її на за які блага не збираюсь.
І якщо на правду, графік у мене реально дещо навіжений і можливо неправильний з деяких точок зору, та озираючись назад я всім задоволена. Рішення почати самостійно себе забезпечувати принесло лише користь у моє життя і навчило відповідальності, як і буквальному сенсі – робота пов’язана з вагомими документами, так і в переносному – ментально подорослішала, навчилась діяти у багатьох ситуаціях, пізнала інші сторони життя, розширила коло знайомств.
Те, що я могла б порадити буквально кожній людині – навчитись відповідальності. І не йдеться про раннє працевлаштування, можна так само бути волонтером, організувати якийсь проект, допомагати комусь, записатись на якісь курси і вивчати щось нове – від водіння до якогось виду спорту, але найважливіше – це набратись відповідальності за свої вчинки, діяти і знати, що це на щось впливає. Бо рано чи пізно кожному з нас треба усвідомити, що настав час для самостійності – від батьків, родичів, друзів, колег. Що настав час самому приймати рішення і нести особисту відповідальність за прожите життя.
Навчіться відповідальності – з усіх навиків, які від мене вимагало життя, цей виявився найпотрібнішим.

26.04.2014

З відповідальністю,
Ольга Врублевська

P.S. моя відповідальність причина кількаденної відсутності публікацій на блозі. Реально, такий важкий тиждень був, що я вже не бачу хвилі, аби він закінчився. Графік був на грані зриву, брак часу аби елементарно поїсти і майже стан коми при падінні на ліжко… словом, не до блогу було, тож вибачайте.

Advertisements

6 responses »

  1. А так нема за що вибачатись, публікації – то ж не серіали по телебаченню, які мають виходити строго по графіку. От у мене написання коментарів до ваших публікацій деколи забирає трохи часу, але я потім прикинув, що насправді я економлю час. Бо я про щось взнаю, та щось обдумую не йдучи кудись. Тобто мені не треба лишній раз кудись іти та з кимось зустрічатись щоб про щось поспілкуватись.

    Відповідь
    • Серйозно, Ви використовуєте цей блог як нагоду довідатись щось нове для себе і подумати? 🙂
      Це приємно, адже це і є одна із цілей блогу – думати. Бо деякі лиш просто читають, не всі думають 🙂

      Відповідь
      • Ну так, а нащо я б тоді його читав і щось писав? Більше того, перечитуючи деякі свої коментарі, я взнаю про недоліки своєї свідомості(незнаю як це ще назвати). Кожен коментар – то як відбиток свідомості, який я можу проаналізувати. Як ніж сам себе не може розрізати, так і я не можу своїх “тарганів” побачити поки не лишу відбиток.

  2. Не знаю як там хто, а треба бути крім відповідальним ще й пунктуальним, а саме приходити вчас, відповідати за своїх слова і так далі. Пам’ятаю свого часу мав зустріч із однією юною панянкою, то запізнився на 5 хв, соромно було ж як. Хоча вона нічого не сказала, але таки треба приходити вчасно.

    Тепер стараюся приходити вчасно, навіть більше на 5 хв швидше. Ось так от, малята. 😀

    Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: