Щодо італійських жінок і трохи про гендерну рівність

Posted on

Стаття, де я описала італійських чоловіків несподівано стало дуже популярною і навіть найбільш коментованою на блозі. Щоправда, обговорення розгорілось не настільки про італійських чоловіків, наскільки про стосунки загалом та етикет: хто має платити на побаченнях, як їх проводити, тощо. Якщо цікаво – читайте коментарі під статтею.
А тим часом від читацької аудиторії надійшло прохання написати також про італійських жінок. Що ж, приймаю прохання і спробую висловити з цього приводу те, що знаю.
Насамперед – італійські жінки самодостатні. У них нема гострої потреби вийти заміж, народжувати дітей, створювати сім’ю, в той час як у багатьох наших жінок в голові пунктик: «як мине ми рік двайдцятий – не візьме ми й дід горбатий» – ні, в них такого нема. Цілком сприйнятлива думка, що може жінка не бажає зв’язувати себе сімейними вузами, а розвиватись в професійних сферах – в цьому нічого дивного нема. В нас же клеймо «залишитись у дівках» страшнюче.
Жінки рівноправні і це має багато проявів – ніяких думок із приводу жінки за кермом, ніяких упереджень щодо виконання тих чи інших професій. Кожна людина в праві працювати за вподобаннями, достатньо бути фахівцем своєї справи.
Жінка себе поважає. Вона нізащо не обвішається хатньою роботою. Якщо сім’я не здатна утримувати покоївку – домашні обов’язки суворо діляться пополам, а інколи й більша їхня половина лягає на чоловіка (такі звичні для українців «жіночі» справи як куховарити, прибирати, робити закупки чи прасувати виконують дуже багато чоловіків)
Жінок можна поділити умовно на дві категорії – ті, що дуже дбають про себе – аж занадто із відвідуванням салонів краси і виконанням всіх немислимих процедур, які уважно стежать за собою і одягають лише дорогий фірмовий одяг і тих, хто себе занедбав і не стежать ні за манерами одягу, ні за фізичним станом, не зважають на красу. На жаль в багатьох помічала відсутність рівноваги – або одне, або друге.
В Італії дещо переважає матріархат в буквальному юридичному розумінні. До прикладу, при розлученні чоловік зі своєї зарплати сплачує аліменти на утримання колишньої дружини (навіть якщо в них не було дітей і вона сама заробляє). Саме через це дедалі збільшується тенденція до життя в громадянському шлюбі – аби в разі чого не виникав поділ майна.
Щодо молодих дівчат – багато з них починає стежити за собою лише після 20-25 років. До того чимало з них виглядають наче як встала з ліжка, так і пішла – хлопці за зовнішністю стежать більше!
Загалом, я поважаю італійських жінок, за те, що вони встановили своє рівноправ’я і показали свою незалежність. Багато кому подобається поговорити мов от які вони тут – «всі феміністки, озабочені своїми правами і мужикам дихати не дають» (адже не секрет, що поведінка італійських жінок одна з найвагоміших причин постійного зростання шлюбів італійських чоловіків з іноземками). Проте я за своєю італійською освітою ретельно вивчала правознавство і дійсно була шокована тим, які закони впродовж італійської історії діяли супроти жінок.
Жінкам не визнавались довгі роки найелементарніші права свободи людини – вона не мала права на прийняття рішень – це вирішував батько, а згодом чоловік. Зароблені кошти була зобов’язана віддавати чоловікові, без права ними розпоряджатись. Не мала права вирішувати виховання своїх дітей, а діяти згідно вказівок чоловіка! Жодних прав спадкоємства для дружини не визнавалось. У випадку сімейної зради проти жінки порушувалась кримінальна справа, з арештом від 3 місяців до 2-х років. А якщо відбувалось вбивство дружини, доньки чи сестри з мотивацією «захистити честь сім’ї» – міра покарання зменшувалась в три рази! І лише в 40-х роках відбулась реформа законодавства, де фігурувала жінка як суб’єкт права і їм надалась можливість приймати участь у виборах, всі інші дискримінації збереглись. Часткові реформи сімейного кодексу, що відмінили попередні пункти відбулись у 60-х роках, а у 70-х роках жінкам надалась низка прав як здійснювати аборти, розлучатись з чоловіками та ін.
Тож актуальний матріархат став наслідком тривалого поневолення жінки як особистості і не дивно, що зайнявши провладні місця вони встановлювали собі привілеї – надто багато натерпілись.
Я гадаю, що українським жінкам є чому повчитись – наша середньостатистична жінка забиває собі голову прасуванням чоловічих сорочок і варінням борщів, не переймаючись такою складовою як рівноправ’я, а дарма!
У нас досі не бажають приймати на роботу молодих жінок із мотивацією «от зара вискочить заміж – буде мати медовий місяць, потім піде в декрет, потім буде відпрошуватись, бо дитина хвора, та ну, не буду її брати» – а нашим жінкам що в голові? Не власні права, а: «як мине ми рік двайдцятий…» і в цьому винні не чоловіки, мої любі! В цьому ви винні! Спочатку всі заміж рвуться, потім ниють, що їх на роботу ніхто брати не хоче. Бо заміжжям ваше існування у суспільстві не закінчується, а прагнути в житті лиш один день погульбанити в білому платті щонайменше кажучи – примітивно! Бажаю вам мудрості.

09.05.2014

Нетипова українська жінка,
Ольга Врублевська

Advertisements

23 responses »

  1. До того чимало з них виглядають наче як встала з ліжка, так і пішла. – Наші жінки сильно недооцінюють свій вигляд коли встають з ліжка. 🙂

    Жінка забиває собі голову прасуванням чоловічих сорочок. Теж оцю моду на прасування і бавовну не розумію. На світі створили вже купу тканин з поліестеру, які навіть без прасування виглядають гладкими, це раз, і два – нащо взагалі щоб одяг виглядав гладким?

    Відповідь
    • Перша фраза – не треба сприймати буквально. Це умовність, що вказує, що людина не стежить за зовнішнім виглядом.

      Друга фраза – тим більше не треба сприймати буквально. Йдеться не про процес прасування чи факт того, що в світі тканини, які цього не потребують. Не це важливо. Важливо те, що жінка заривається в хатні обов’язки і втрачає не лише жіночність, а й здатність мислити, віддаючи це чоловікові, так наче він з якихось причин має бути більш компетентним у цьому процесі.

      Відповідь
  2. ну як завжди, в точку 🙂

    Відповідь
  3. Я так скажу: в сім”ї має чоловік бути головний і за ним має бути останнє слово, але так, що в результаті червона ікра для них – то щось таке повсякденне, як і поїздка на Мальдіви.

    Відповідь
    • А я ЗОВСІМ не згідна!
      Будь-які рішення мають прийматись спільно, за взаємної згоди!
      Я за взаємопорозуміння і взаємоповагу!

      Відповідь
      • Капітан корабля завжди має бути один. Але він на ділі мусить показати, що на нього можна покластись.

      • Я не вважаю сімейне життя кораблем. Для мене союз двох рівноправних, незалежних особистостей, які на основі взаємоповаги вирішують прожити разом частину життя. Я це більше можу прирівняти до повного товариства, де управління підприємством здійснюється усіма акціонерами, які відповідають повністю особистим майном і де один з учасників не може вчиняти дії, що вносять зміни у предмет діяльності товариства.

      • Так, але ведуча роль у когось в сімейному житті всеодно має бути. По-любому, в когось вона буде.

      • І ще: мені здається, що в повному товаристві хтось один бере на себе ведучу роль. Формально всі рівні, але неформальний лідер всеодно якийсь буде, до якого всі будуть прислухатися. Бо в інакшому випадку буде як в басні Крилова про Лебедя, Рака та Щуку. Так і в сімейному житті, хтось один має мати ведучу роль і це має бути чоловік. Просто в сучасних реаліях чоловіків виховують по жіночому і починається це з дит. садків, шкіл де виховує вихователька, або класна керівничка. Майбутнього чоловіка не виховують як воїна, з нього роблять слухняного хлопчика придушуючи жіночою авторитарністью. Змалку внушають, що треба бути хорошим, чемним, слухняним, покірливим і т.д. Потім виростає не чоловік, а тряпка, якою керує жінка, який дозволяє пхати носа в своє сімейне життя своїм батькам, який спивається, якщо трапиться якийсь негаразд і тд. Потім самі жінки починають жалітись, що перевелися справжні чоловіки. Але вони не усвідомлюють того, що самі прикладають до того руку виховуючи майбутне покоління.

      • Олександре, я продовжую не погоджуватись. Як внизу розписала Марушка є питання про які не треба питати думки і нехай, але я не так людина яка дозволить, щоб хтось вирішував без моєї участі економічні, побутові чи інші питання. Водночас я і сама не бажаю приймати рішення за когось
        Я вважаю, що такі питання мають виносить на спільний розгляд і вирішуватись після обговорення, досягнення згоди.
        Для мене шлюб – це союз рівноправності, а у рівноправності нема лідерів.
        Словом, у Вас тут своя думка, у мене своя. Спорити марно.

    • А я і не сперечаюсь, я просто кажу, що в любій сім”ї, чи товаристві, про яке Ви писали, хочеш цього чи ні, але буде завжди людина – неформальний лідер. Ну так воно чомусь виходить. В сім”ї головну роль всеодно візьме не себе хтось один. Часто буває так, що жінка все вирішує, а чоловік просто заробляє гроші(якщо десь працює). Тобто вона вирішує всі побутові проблеми. Ну але є ще ж такі питання, які мав би вирішувати чоловік, бо жінка в них мала б бути не компетентною, але в сучасному суспільстві головне щоб були гроші, бо коли є гроші, тоді знайдуться і ті, хто ті проблеми за тебе вирішуватиме. Жінка з грошима може і одна прожити. Але якщо вона хоче мати сім”ю, то тоді їй прийдеться змиритись з тим, що багато чого вирішуватиме і чоловік. Вона поживе, побачить що все добре і заспокоється. Але є різні жінки і є різні чоловіки, тут треба дивитися хто кому як підходить. Я можу писати уявляючи собі одну сімейну пару, а Ви можете писати уявляючи якусь іншу пару. А життя покаже… Сьогодні думаєш одне, а завтра виходить десяте. І можна дуже довго обговорювати варіації того, як воно буде завтра, і як би воно мало би бути завжди, тобто товкти воду в ступі. Так само, як і обговорювати такі речі як рівноправність і лідерство. В кожній сім”ї воно якесь своє, на перший погляд одне, а подивишся глибше – інше. Я так, в загальному намагаюсь свою думку сказати. На телебаченні безліч ток-шоу на цю тему знімають і видно що ніхто до консенсусу так і не доходить.

      Відповідь
      • Дійсно, Олександре, ми тут переливаємо з пустого в порожнє.
        Ви маєте свою думку про сімейне життя, мені було цікаво про неї довідатись, але я маю свою.
        Врешті-решт, кожна сім’я сама собі має встановити як їм жити, щодо лідерства і т.п. , головне, щоб їм було добре і щоб їх все влаштовувало.
        А щодо телебачення – чула про всілякі там дурні шоу на цю тему, однак я їх не дивлюсь – ще мені лиш бракує чужих награних “страстєй”.
        В тему до сім’ї: може в Україні сім’ї і жили б краще, якби по-менше дивились усі ті дурні шоу, а більше займались собою і своїм розвитком.

      • Та я так само не дивлюся ті ток-шоу, але знаю, що такі передачі ідуть. Я цим хотів сказати, що ця тема невичерпна і на цю тему можна безліч дискусій вести.

  4. ну, коли чоловік приймає рішення, це зручно. але тільки в тому випадку, коли у цьому чоловікові жінка впевнена (у його розумових здібностях наприклад та спільному напрямі життєвих цілей і принципів)

    Відповідь
    • От і я про це кажу.

      Відповідь
    • Я не згідна. Я можу бути впевнена у чоловікові, але не розділяти його смаків.
      Можу навести до прикладу одну знайому мені сім’ю, що побудували собі будинок. Дружина теж завжди керувалась принципом, що чоловік має все вирішувати, адже вона в ньому впевнена. На щастя вона вчасно зауважила, що чоловік планує робити на кухні за будівельним проектом і схаменула його, бо йому як людині, що не готує їсти багато практичних питань були незнані.
      Не можна просто комусь довіряти і “звалити” на його розумові здібності. Не існує людей компетентних у всьому. Для цього і треба отримувати користь з цього союзу – обмінюватись рішеннями відповідно до компетентності одне-одного. Хтось більше “шарить” в медицині, хтось в техніці, хтось у дизайні, хтось в економіці. Ну і що, що він чоловік і за якимось принципом має керувати сімейним бюджетом? Він може бути чудовою людиною, але не вміти розпоряджатись грішми профукуючи їх на всі сторони, жінка ж може бути заощадливою і обачливою – нехай керує вона.

      Відповідь
      • з вашим коментарем я повністю згодна) але фраза “чоловік приймає рішення” для мене не означає, що він вирішує все. здавна вважається, що жінка – хазяйка у домі, а чоловік – на дворі. тобто жінка вирішує побутові, домашні, і часто родинні справи, а чоловік – кар”єрні, грошові, тобто речі, пов”язані із самореалізацією та презентацією у світі.
        і ніщо не забороняє домовлятися)
        але є такі речі, які має вирішувати чоловік, бо якщо він їх не вирішує – то сприймається жінкою як неспроможний бути опорою сім”ї. я це відчуваю, але конкретних прикладів навести не можу. буду думати, потім доведеться писати пост)

      • В такому випадку буду чекати на Ваш пост, який з особливою цікавістю прочитаю 🙂

      • Чоловік має вирішувати загальний напрям вектору розвитку сім”ї. Це не значить, що він має все вирішувати. Є питання, якими має займатись і жінка.

      • Марушка

        Опираючись на написаний тобою коментар можу сказати слідуюче: вирішення глобальних питань та проблем в сім”ї має висовуватись на сумісний розгляд. Розв”язування локальних питань може спокійно лягти на плечі одніє із сторін.
        Бо чоловікові впринципі по цимбалах якого кольору будуть стіни вітальні: геліотропного чи кардиналового з ноткою магнолії Суланжа. Так як подібний маразм, викликаючий соматичне подразнення, притаманний лише жінкам. І наскільки щасливі чоловіки, що можуть виправдатися перед оцим типічно-жіночим “як яка різниця?” суто генетичним фактором.Так само й жінками до самої лапмочки яка різниця між ежекторним свердлом і гарматним. В подібних випадках не просто можна не радитись, а ПОТРІБНО не радитись, щоб не ввести часом кохану людину в стан клінічної смерті:)

      • Марушка, ти чудово розписала і мені не залишається як з тобою погодитись. 🙂

  5. Сповіщення: Відмінності у системах виховання дітей | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: