Абсурд, занепад і ОГИДА, або не нав’язуйте мені заміжжя

Posted on

В суботу мені довелось побувати на одному святковому заході – весіллі. Направду кажучи я не горіла бажанням туди іти, але в міру деяких обставин довелось піти аби бути «сімейним представником».
Коли я була біля ресторану, і помітила молодих нарядних хлопців, то зрозуміла суть халепи, задавшись питанням: «Який з них молодий і відповідно мій 3-юрідний брат?» (якого, до слова кажучи, я ніколи в житті не бачила). Але тут допомогла традиційність вбрання – за методом виключення ота дівка в широченній нарядній білій суконці наречена і відповідно той хлопець, що з нею за ручку і цілує її – мій родич.
Гірше виявилось з низкою усіх інших родичів, яких не можливо було вирахувати таким методом, тож ненароком довелось запитувати: «А ти хто?… а… син/донька тих вуйка-цьоці…. А я донька тої-то, ми родичі».
Під час привітання молодих звісно довелось представитись наречому-родичу хто ж я така, та я більш, ніж певна, що він про це не запам’ятав.
Далі – «краще». Коли я сиділа за столом моїх ближчих, відомих родичів усяких там рідних вуйків і 2-юрідних братів-сестер виникло питання: «Народ, а хто знає як звати молоду?» і з 14-ти осіб за столиком це не було відому нікому. Я хоча б запрошувалась по телефону і мені цього не повідомляли, а іншим приходило письмове запрошення, де було вказано, та як мені сказали: «ну я просто глянула, що запрошення на весілля, як там кого звати не вчитувалась». Словом, виявляється я була на весіллі незнайомих мені людей, але не одна я така – там для більшості наречені були незнайомі.
І тут я задумалась, така я вже є, що завжди всюди стараюсь віднайти сенс. От прийшла на весілля до цього мого «брата», я бачу його перший раз в житті і ймовірність того, що ми ще колись побачимось практично дорівнює нулю. Який сенс тут перебувати? Я йому не запам’ятаюсь, бо у нього 150 таких гостей, з яких він мабуть не знає більшої половини. Який толк з усього цього збіговиська? Мені ще далі хтось буде пробувати нав’язати думку, що весілля – це найкращий день життя, який хочеш розділити з близькими? Та що близького у мене і цього хлопця за сусіднім столом? Те, що його бабця є сестрою мого діда має робити нас ближніми і «рідними» людьми? Я маю бажати йому усіляких гараздів у сімейному житті з фіктивною посмішкою на лиці, хоч мені насправді байдуже як там складеться його життя і що в нього відбувається? Та мені є набагато ближчим наш постійний читач Alex_V, якого я ні разу в житті не бачила, та з яким я спілкуюсь регулярно обмінюючись думками про ті чи інші особливості буття. Просто нема сенсу, от і все, нема сенсу!
Далі. Я дивилась на всі ті наїдки на столі і в якусь мить мені стало огидно. Той салат, який зі салатниці черпав кожен своєю вилкою і якого ще залишилась більша половина ніхто вже їсти не зможе – його завтра просто викинуть. Та ж доля чекає м’ясну нарізку, курячі стегна, фаршировану рибу і всі інші страви, що непотребом стоять на столі, бо неможливо вночі стільки жерти! Висновок один – гроші на вітер. Потім будуть бідкання про те, як дорого коштує зробити весілля і в які борги через це доводиться влазити.
Тут я пригадала собі італійські весілля, на яких мені теж доводилось бувати. Приходиш і для початку є шведський стіл – береш собі напої і холодні закуски, а якщо вони завершуються, офіціанти доробляють. Далі запрошують до столу. На столі стоять напої – хочеш наливай собі, і пуста тарілка, ВСЕ – ніякої їжі. Поруч є папірець в якому написано, що сьогодні будуть подавати. Підходить офіціант і ставить перед тобою порцію гарячої страви. Не хочеш – не їси, через деякий час заберуть. Якщо сподобалось – через деякий час будуть носити добавку. Потім буде друга страва. Зазвичай меню і завершується двома-трьома, максимум чотирма гарячими стравами. Далі буде святковий торт. І то й усе. Ніяких тобі викидань їжі, зайвих витрачань грошей і безглуздих наїдків. Ідеально, як на мене. Але ж звісно наші люди на таке б сказали: «Як мало жрачки! Шо за неподобство! Про людей не думають! Скупі! Зажали!» і т.д. і т.п.
Продовження свята. П’яні мужики (та і жіночки) горланять, перекрикуючи одне-одного пісень. Допоки вони співають стандартні весільні – півбіди. Далі пішло діло на патріотичні «Під Львівським замком»; «Йшли селом партизани» та ін. від цього видовища стає так прикро і болісно. Україно! Ненько, чи є в тебе майбутнє, якщо сміють тебе “славити” п’яним криком, видаючи це за гордий патріотизм? Твої традиції, які мали б нести у собі духовну колиску для народу, пояснювати розвиток нації і пояснювати ті чи інші явища, адже кожен весільний обряд – це тлумачення дій наших предків і є безперечно цікавим, зараз переведений на гроші і на горілку, все звелось до банального бажання напитись і наїстись, нічого більше…
Кожен перший далекий вуйко-цьоця, казав мені «Ти така вже доросла, красива дівчина! Коли заміж? Вже і на твоєму весіллі погуляти отак охота! Ох, буде забава!» – досвід каже мені не сперечатись з п’яними людьми, собі лише гірше буде, тому я просто підтакувала і кивала головою, а всередині мене в цю мить все кричало: «НІКОЛИ! НІЗАЩО!»
О пів на 4-ту ранку терпець обірвався і було прийняте рішення їхати на Львів. Кінця-краю забави і далі не було видно, все ще проводились якісь безглузді конкурси, а самі витривалі й надалі горланили пісень. Навіщо ці гульбани робити такими довгими? – ще одне питання на яке у мене нема відповіді.
Я хочу звернутись до тих, кого це може стосуватись. Така вже я затята і вперта людина, що роблю як заманеться мені і часто не прислуховуюсь до інших. Якщо колись таке станеться, що я одружусь, майте на увазі – я організую маленьке свято, де я продемонструю абсолютність моїх переконань і де все буде згідно мого бачення. Змиріться з такою думкою заздалегідь, бо в разі спроби нав’язування усіх вище розписаних процесів я назавжди відмовлюсь від сімейного життя зі всіма послідовними з цього наслідками. Щоб потім ніхто не казав, що я не попереджала.

12.05.2014

Спротивлена,
Ольга Врублевська

Advertisements

27 responses »

  1. А що, бійки не було? Ну хоча б такі конкурси: ?

    Відповідь
    • Обійшлось без таких конкурсів, але було схоже – передається пуста пляшка по колу, на кому зупинилась музика, той випиває 100 грам і вдягає якісь або труси, або перуку.
      Коли я від’їхала, то бійки не було, але одна назрівала.

      Відповідь
      • ще є з памперсами дурнуватий конкурс…

      • Людям треба “ХЛЕБА И ЗРЕЛИЩ”!!! А Ви судячи з усього кульмінаційне “зрелище” пропустили! 😀

        Ви все якось так близько до сердця сприймаєте. Я б на Вашому місці б прийшов, “проперся зі всіх” і пішов. Ну а що ще робити, якщо люди самі так влаштовують своє весілля, що нічого іншого не залишається? Передостанне речення я так розумію було написано на емоціях, бо я не думаю, що Ви стали б відмовлятись від сімейного життя, бо хтось там щось нав”язує.

      • Ні, Олександре, це НЕ в емоціях. Я написала цілком свідомо, оскільки знаю, що знайдуть люди, які будуть мені наполегливо нав’язувати вищеописану модель. І я таки відмовлюсь від сімейного життя і покину того нещасного, якщо хтось силоміць мені спробує прищемити ненависні мені дійства. Тож писала не в емоціях, а як застереження – аби знали з яким складним випадком мають справу.
        І щодо сприймати надто близько – я не вважаю за потрібне мовчати і вдавати, що такі події нормальні. Тож я висловлюю мою думку як воно є.

      • Так а чого відмовлятися від сімейного життя бо хтось там щось нав”язує? Вам ж не буде ніхто автомат до голови чи ніж до горла приставляти. Чого хтось таким чином має впливати на Ваше життя? Потім в старості буде дуже прикро, що Ви наперекір відмовились від сім”ї, але час вже назад не вернеш. То Ваше життя, а не їхне. Ви собі як хочете так і живете і весілля собі робете таке, яке хочете. Ато складається враження, що Ви, жертвуючи сім”єю, хочете комусь щось довести. А це помилка, причому дуже сер”йозна і потім прийдеться за неї гірко розплачуватись, а все через когось.

      • Олександре, нерідко невістки руйнують собі стосунки зі свекрухами саме на фоні таких обставин нав’язування і непослушності, а як наслідок – постійні нарікання синочку, що може неабияк відбитись на сімейному житті. Відтак питання того, що через надмірну нав’язливість можна відмовитись від сімейного життя з кимось конкретним є збагненним.

      • А хто такі ті свекрухи, що треба так за них перейматися? Яке вони взагалі мають право пхати свого носа? Що то за манера така лоховська, рагульська? Щоб батьки, тьощі, свекрухи пхали свого носа і вказували що як робити – ну то взагалі пі…ц. Та нах тоді таке сімейне життя треба?! Просто з рагулями нема чого зв”язуватись з самого початку, я ж не думаю, що Ви б стали з ними зв”язуватись. Ну ще зрозуміло коли 20-річним можуть щось трохи понав”язувати, бо у них нема досвіду. Але нащо в 20 років виходити заміж/одружуватися? Сексом можна бавитись і не перебуваючи в шлюбі. Нічого страшного не буде. В пекло через то не заберуть, а якщо і заберуть, то не тільки через то. Нащо взагалі в 20 років той мінінгіт з сім”єю? А в пізнішому віці вже ніхто нічого нав”язувати і не наважиться. Тут вже якби тією невісткою нах. не бути посланною, бо живуть окремо собі прекрасно.

      • З даним Вашим коментарем я більш, ніж згідна і щодо родичів, і щодо сексу, і щодо сімейного життя.
        Згідна я, але ж Ви знаєте, що середньостатистичний українець вважає за нормальне, що в його сім’ю пхаються сторонні люди і дають свої вказівки. Вони це терплять і мовчать, бо батькам відмовляти не можна.
        От так рагулізм в суспільстві і процвітає, бо всі бояться свою думку висловити.

  2. а я взагалі вважаю що марно комусь шось доводити чи переконувати. весілля – свято молодих. і вони мають право хоч його взагалі не святкувати або поїхати кудись в цей день, або ж розділити церемонію із батьками а гуляння облаштувати на свій смак. і зараз тенденції саме такі – вже купу весіль бачила, на яких було небагато гостей, все красиво і цивільно, або ж взагалі без гостей зате з цікавими для молодих подіями.

    Відповідь
    • О, то ви везучі, що бачили такі сучасні весілля. Я таких не бачила, досі бачу лиш те, що описала. І це гнітить.

      Відповідь
  3. Коли я виходитиму заміж, то у мене на весіллі буде мій обранець, біле плаття і Мальдіви. Я думаю, цього досить.

    ПС. Витривалі у тебе родичі, у мене тут на Рівненщині здаються ближче до 12))

    Відповідь
    • Хороший в тебе задум 🙂
      А те, що на Львівщині витривалі – правда. Це скоріше погано, ніж добре 🙂

      Відповідь
  4. Можу ще розповісти про традицію просити на весілля. Як на мене ото їздити по всіх хатах, де вас пригощають – це лишнє. Традиція …..

    Щодо весілля, то є таке як ти кажеш Оль,.. реалії такі

    Відповідь
    • Знаю, Ігоре.
      Сама свого часу брала в цьому участь. Наливають в кожній хаті і не можна відмовлятись – потім виникає загальносуспільна проблема пияцтва. Варто було б людям задуматись звідки ноги ростуть в такої проблеми.

      Відповідь
  5. Я так розумію дана стаття написана для майбутнього чоловіка Ольги

    P.s. тіпа потім щоб не казав хлопець, що його не попереджали )))

    Відповідь
    • Хлопець в курсі, наче сприймає. Це для усіх інших родичів, щоб відтепер мотали на вус і не пробували мені щось прищемити 🙂

      Відповідь
  6. Марушка

    Це якась нова тенденція на блозі Ольги Врублевської: писати про весілля/одруження. Мені здається, що молодята на тому весіллі самі були далеко не в захваті. Все ж організовується так, як скажуть батьки. Хто платить – той замовляє музику. Але до мене підкрадається думка ще більш підступна: все це дякуючи мамам, бо татові “аби пройшло” і “аби вкластися”. От так заведено було – чим більше гостей та салатів на столі, тим більший показник заможності сім”ї, яка все це організовує. Бо впасти обличчям в бруд перед Валькою, троюрідною сестрою кума дідового похресника – не можна ні в якому разі! Але й нічого поганого в цих весіллях нема. І біда навіть не в тому салаті, “який – цитую – зі салатниці черпав кожен своєю вилкою і якого ще залишилась більша половина…”, а в поводженні самих людей. Якби були ті самі салати, але з тверезими обличчями і цивільними розмовами, то я впевнена, що тобі все сподобалося б. Але це було б не весілля – по міркам більшості, особливо старшого покоління.

    “…я організую маленьке свято, де я продемонструю абсолютність моїх переконань і де все буде згідно мого бачення”

    Я так зрозуміла, що в нареченого ніхто й запитувати не буде. Оль, але ти поцікався, про всяк випадок, а то раптом йому захочеться такого салатику, який із салатниці буде кожен черпати своєю виделкою:D

    P.S. З великою любов’ю підколюю тебе на цю делікатну тему. Сподіваюсь, що буде ще публікація про “чоботи”. Чи на Львівщині такого нема?:)

    Відповідь
    • По-порядку:
      Тема така – бо актуально, так би мовити промиває людям мозок 🙂
      Ти права, хто платить, той і керує. Принцип за яким я не вийду заміж допоки сама себе не буду себе забезпечувати і допоки не матиму коштів на те, що хочу я.
      Щодо салатів і цивілізованих людей – ні все одно не сприймаю. Бо це марнотратство, а я його не терплю.
      Дякую за твою повагу до майбутнього нареченого 🙂 – я в принципі хлопцеві повідомляю, що в разі бажання мати свято з тих описаних можна провести його з іншою нареченою. 🙂 щоб мене до того не тягли. А хочуть мене – то я вредна, це не секрет, відповідно і гра за моїми правилами 🙂
      Щодо публікації про “чоботи” – це ти про одягання тещі у чоботи? На Львівщині такого нема, тому така публікація не планується.

      Дякую за твої підколи, твій відгук заставив мене сміятись 🙂

      Відповідь
      • Марушка

        Відразу загордилася побачивши таку кількість смайлів у відповідь:)
        І ще одне: я б не сказала, що ти така вредна. Чи дійсно вредна?

      • Таки вредна, моя люба, дуже вредна і нестерпна… 🙂

      • «вредна і нестерпна», це тобі не ask.fm – тут я можу і написати…..

      • Володько, ану ціхо будь, не пиши, те, що хочеш написати! 😀

  7. Хех)) Сучасні весільні забави (та і не тільки сучасні) – то не свято 🙂 По-перше – то дуже велика мука для самих молодих, по-друге – просто варіятське марнотратство, по-третє – можливість показати весь “цимус вихованості”, по-четверте – показати те, що ти всіх знаєш, типу “бля, чувак … ти шо, Васю з кута на знаєш?”, по-п’яте – прийти і “вбитись” в хлам, а не поздоровити молодих, і по-шосте, і по-сьоме, і по-восьме. Навіщо скликати на весілля тих, кого ти не бачив ніколи, не хочеш особливо бачити і, в принципі, бачити вже не будеш. Весілля – то свято двох людей, а свято повинно надавати відпочинок тілу і душі, а не шалену напругу та думку “коли ж ви вже розійдетесь”. А танці, особливо “голубка” – то в меншій мірі ідіотизм, якщо не сказати міцніше, нічого спільного з гуцульською голубкою вже давно немає. Одним словом – ми традиції переінакшили на свій лад, а основна мета, як не прикро, “відірватись від землі” за допомогою алкоголю 🙂

    Відповідь
    • На жаль сказано більш, ніж точно.
      Свято завжди має бути радісним і на те воно й відрізняється від буднів, щоб дозволити людям відпочити, натомість всі приготування зводять подію ще до більшої муки.
      От і питання – а де ж те свято, признак відпочинку?

      Відповідь
      • Я повністю згідна з Вами.
        Я також з Львівщини і весілля тут немають ні кінця ні краю.
        Бідні молодятя((((
        Зараз проживаю в Італії і одружуюся в кінці серпня. Не більше 30 гостей, церемонія починається в 17.30 потім святкова вечеря в ресторані і закінчиця не пізніше 11 вечора. А потім гарна поїздка.
        Хтось мені казав “чому вдома не одружуєшся”……ні за що, одна мука!

      • Насамперед: приємно, що мене читають українці з Італії! 🙂
        Оскільки Ви там одружуєтесь мені цікаво: Ваше весілля буде в “італійському стилі”? І чи будуть гості з України? Цікаво було б довідатись їхню думку…

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: