Подивіться на себе збоку

Posted on

Публікація присвячується одній з моїх кращих подруг – Шутюк Маринці (на блозі дописує під ніком Марушка), світлій та дорогій мені людині, яка уміла викликати в мене посмішку в найскрутніші моменти, яка завжди бачила у мені щось хороше, чого я сама не бачу. Саме вона наказувала мені прочитати цю книгу і навіть порадила одній людині подарувати мені її.

От і нарешті руки до книги дійшли і я її прочитала. Чому так довго? Бо вона в мене у паперовому варіанті, а я тепер звикла електронних. Все чекала, що буде можливість читати дома і пити чай, так не сталось, бо вдома вічно інші справи, тому читала у маршрутках, а під час читання мала зі собою олівець і підкреслювала найкращі уривки.
Я назвала публікацію «Подивіться на себе збоку», бо саме таку можливість дає вам книга Ліни Костенко «Записки українського самашедшого».
Ця книга бестселер, про неї вже багато сказано, чимало осіб писали, що книгу можна розділити на цитати, тому я не буду розписувати про сюжет, радше напишу від чого сама прийшла в захват.

Окрім того, що під час прочитання є нагода прочитати про події в Україні та у світі впродовж 2000-2004 років (саме зараз — після Євромайдану її не завадить прочитати) сюди додається дуже розумний, подекуди скептичний і саркастичний, але свідомий коментар до подій. Це чудова нагода поглянути збоку на світ, на країну, на суспільство загалом та нашу роль в ньому.
Ще мені дуже сподобались відверті описи подружнього життя головного героя і його дружини – хвилювання, що все не так, як колись, роздуми про буденність та почуття, якими вони стали у шлюбі. Завдяки книзі була нагода усвідомити, що мабуть і я цього боюсь: що колись настане буденність, яка все зруйнує і зробить сірим. Та у книзі цій проблемі наче абстрактно намальований вихід, згідно якого подружжя зберегло свої почуття.
Спершу книга написана в дещо песимістичному руслі, огляд події України, де за 15 років у деяких сферах мало що змінилось викликав у мене гнітюче відчуття. Так я вже звикла все брати до серця, що дуже переймалась прочитаним, але впродовж сюжету хід думок героя дещо покращується.
Я безперечно рекомендую кожній людині віком від 20 років до прочитання! (У більш юному віці боюсь не сприйметься, хоч Маринка моя молодша, та ця юна панянка дуже інтелектуально розвинена на свій вік). Книга важлива для формування світогляду людини, дає підстави задуматись, навчитись і зробити висновки.
І на сам кінець, надаю перелік цитат, що я виділила під час прочитання. Багато я вже знала, з публікацій інших людей, та це ті, які найбільше зачепили мене за живе, бо відповідають моєму світосприйняттю. Список із 45-ти цитат, та я знаю, що є читачі, яким буде цікаво їх прочитати. Може саме вони когось надихнуть до прочитання. Якщо комусь «впадло» читати, зверніть, будь ласка, увагу хоча б на те, що виділено жирним.

  1. Мабуть, у всіх родинах буває оце переродження в побут. Будні роблять людей буденними.
  2. Україна — це резервація для українців. Жоден українець не почувається своїм у своїй державі. Він тут чужий самим фактом вживання своєї мови.
  3. Дві людини взаємно мають творити одна одну. Ми руйнуємо, бо руйнують нас.
  4. Нове тисячоліття на носі, а вони все історичну свідомість формують. І хто?! / Несвідомі власної несвідомості.
  5. І жах не в тому, що щось зміниться, — жах у тому, що все може залишитися так само.
  6. Я його розумію, я теж готовий кричати, але я вже знаю, що не поможе. А він не знає, у нього вся біологія проти, він молодий.
  7. Суспільство мало того, що хворе, воно ще й виразно плебейське. / Насамперед воно хоче хліба й видовищ.
  8. Коли держава говорить кийками, сперечатися з нею важко.
  9. Коли починається смерть культури, настає культура смерті.
  10. Нація дуже хвора, швидко втомлюється. Цій нації кров уже не вдаряє в голову, вже виступає тільки холодний піт.
  11. тепер усі на всіх подають, за образу честі й гідності. Судів більше, ніж честі і гідності.
  12. Є такий вид самотності — сидіти перед телевізором, не вмикаючи світла.
  13.  а нащо мені вся ця інформація, у мене що, три життя?
  14. Найгірше в нашому народі те, що він до всього звикає. Оце звик, змирився, і нічого не хоче міняти.
  15. Огидна річ — наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. / Так все може відмовитися від нас.
  16. Кожному поколінню сняться свої кошмари.
  17. Українці з тих націй, які ще вірять у заступництво своїх геніїв, у свої національні символи, у непорушність своїх святинь.
  18. То ви ж як взялися боротись, то вже боріться, панове. Боріться або не беріться.
  19. Хочуть збудувати державу. Так державу ж треба будувати з підмурка, щоб кожен свою цеглинку поклав. А з того каміння, що за пазухою, держави не збудуєш.
  20. Настала якась собача старість ідей. Ніхто нічого не хоче. Ніхто ні за що не бореться.
  21. А такі, як оце ми, все надіються, що якось воно буде. / Не буде. Люди, які пережили критичну масу принижень (і стерпіли!), не можуть бути повноцінними громадянами. Фактично я теж неповноцінний громадянин, бо я терплю.
  22. Це ж треба так скористатися свободою, щоб напродукувати стільки сміття! 
  23. Що за схильність з’явилася у людей — неодмінно увернути якесь паскудство, натякнути, понизити.
  24. Жертви бездарних рімейків і адаптацій, підсіли на серіали, як на наркотики, — щовечора прагнуть дізнатися, хто з ким спав і хто кого вбив.
  25. Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів.
  26. Взагалі-то я толерантний до всіх, традиційних і не традиційних, хай собі любляться хто як хоче, але для чого зчиняти такий галас? Секс це ж діло інтимне. А інтим, як не візьми, це глибоко особисте, внутрішнє, сокровенне. Навіщо ж ходити з фалом наперевіс?
  27. Очевидно є люди, не талановиті до любові. І їх дедалі більше.
  28. Маєте свою державу — говоріть. З ким і за що ви боретесь, світу не зрозуміло. / Та ж держава. Це не та, про яку ви мріяли? То побудуйте ту. / Світу незрозумілі ваші нарікання. Він вас ідентифікує з цією. / Вам не подобається влада — оберіть собі іншу.
  29. Моя базова травма — Україна. І на це немає ради.
  30. чоловіча цивілізація, що там казати, таки завела людство у глухий кут.
  31. Жінки довше переживають образу, незалежно від того, вони образили чи їх ображено.
  32. Сподіваємось, що наші воріженьки згинуть, як роса на сонці. Випаруються. Віримо, що нам ще усміхнеться доля. Ждемо, ждемо, а вона все чомусь не усміхається.
  33. У нас тепер така свобода, наче сміттєпровід прорвало. Свобода хамства, свобода невігластва, свобода ненависті до України. Все, що є ницого й зловорожого, вигрівається під сонцем нашої демократії. Україною правлять люди, які її не люблять і яка їм чужа.
  34. за свободу борються одні, а до влади приходять інші.
  35. Інколи мені здається, що я не живу, а одбуваю життя. / У нас всі так живуть. Сьогодні абияк, в надії, що завтра буде краще. А воно завтра та й завтра, і все уже позавчора. А життя як не було, так і нема.
  36. Настає час, коли ближні стають далекими.
  37. Приниження робить нас безпорадними. Приниження робить нас ізгоями. / Я взагалі думаю, що й державу свою цей народ не може й досі побудувати, бо пережив велике історичне приниження.
  38. Так, держава — це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава — це він, то досі у нас вже була б достойна держава.
  39. все наше життя — це чекання найгіршого і надія на краще.
  40. Або це радянська влада зробила нас такими, або вона й стала можливою саме у цій частині світу, бо ми такі.
  41. Приниження переможених додає переможцям драйву.
  42.  Події начебто неспівмірні. Це якщо у світових масштабах. А в масштабах людської долі — моя дружина має рацію — сльоза дитини більша за космос.
  43. Я нічого не боюся. Я боюся тільки причетності до ідіотів.
  44. Жити в Україні і не любити Україну. Зробити з мови політику, за мовною ознакою дискримінувати націю — та розкажи це кому нормальному, не зрозуміє.
  45. Все одно за владу буде соромно, за будь-яку владу час від часу буває соромно. / А от за Україну соромно вже не буде, і моє місце серед цих людей.

16.05.2014

Зачепило за живе,
Ольга Врублевська

P.S. даруйте, що останнім часом багато пишу про книги. Обіцяю скоро й інші цікаві пости. 🙂

Advertisements

4 responses »

  1. 1. похвала в минулому часі:
    світлій та дорогій мені людині, яка уміла викликати в мене посмішку в найскрутніші моменти, яка завжди бачила у мені щось хороше
    наводить на нехороші думки, що щось сталося. Не лякай так з перших стрічок 🙂

    2. Даш почитати? А то мені її вже з одної бібліотеки майже півтора роки несуть-несуть і донести не можуть – постійно хтось перехоплює ]:->

    Відповідь
    • Дам прочитати без проблем, от тільки я вже її позичила одній людині (але нічого, ця людина швидко читає), тому щойно повернуть – дам.
      Тільки попереджаю, що книга із моїми підкресленнями, знаками оклику, а подекуди і словами 🙂

      Щодо першого: в минулому часі, бо ця людина живе в іншій країні, свого часу ми бачились щоденно, а тепер на жаль не так часто спілкуємось і бачимось лиш двічі в рік.

      Відповідь
      • Марушка

        Як я довго чекала цієї публікації!:)
        Насамперед дуже рада, що ти таки прочитала цю книгу. Але мушу сказати, що впереше про цю книгу я почула саме від тебе, тому дякую тобі, Оль. Пам”ятаю твою інтригуючу розповідь про походження слова “самашедший” в заголовку цієї книги. Пам”ятаю навіть як купувала цю книгу і який уривок читала батькам. Так само підкреслювала влучні фрази (обов”язково поділюся з тобою своїм списком). Одним словом, даний літературний витвір виявився для мене цілою історією. Чим сподобався? Та всім. Від лаконічного констатування фактів і їхнього ж переходу в більш художній та філософський ракурс. Проте головний герой здався мені фігурою доволі проблематичною, не берусь його критикувати, це все одно, що критикувати кожного середньостатистичного мешканця України. Гадаю, з дивану підліткової упередженості це було б не дуже правильно.

      • Я не згідна, що він такий як середньостатистичний українець. Так, наче все як у всіх – і сім’я, і робота, і дім. От тільки думає він свідомо і раціонально! А в нас ті, що середньостатистичні цю здатність втратили і перетворились на стадо, яким керують…

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: