Суржик у моєму мисленні

Posted on

Я завжди була толерантна до усіх, хто б якою мовою не говорив. Для мене не є проблемою перейти у розмові на російську, якщо людина мене буде в такий спосіб краще розуміти, інша річ те, що моя російська вимова кумедна, тому стараюсь її уникати.
Проте я завжди вважала, що в себе вдома можна говорити на будь-якій мові, але державну знати треба. Чому так? це сформувалось у мені виходячи з мого емігрантського досвіду, бо живучи у країні повинен знати її мову, крапка, без винятків.
В той же час я намагаюсь усіляко очистити мою мову – аби уникати в українській жахливого «здача з грошей» (нагадаю вам, що здача дається по морді, а з грошей видається решта) та інших русизмів, що трапляються.
Але буває, що мені звертають увагу на інші, значно цікавіші прояви суржику, себто елементів кількох мов.
Живучи в Італії я усюди і завжди розмовляла італійською, можливість говорити рідною для мене була лиш в дома з мамою. Але коли весь день говориш на одній мові, на вечір переходиш на іншу, а телебачення говорить то однією, то іншою, мимоволі у мові з’являються такі вислови як: «я сьогодні дуже станка» [втомлена]; «тобі натальярити сиру?» [tagliare”тальяре” – різати]; «та мене це взагалі ніяк не фреґа!» [не стосується тобто], та інші казуси.
І от навіть зараз, коли в мене професія пов’язана з іноземною мовою я продовжую в тому ж руслі. Риба тунець для мене лише «тонно»; слово макарони – дике! Бо інакше як «паста» не кажу, а замість відпустки у мене «ваканца», а рахувати я і взагалі подумки можу на двох мовах, в перемішку.
Направду кажучи така каша в голові дещо кумедна і я сама з неї сміюсь, проте все ж намагаюсь на люди цього не видавати – аж надто мені «ріже вухо» українсько-російський суржик, тож аніж критикувати когось стараюсь виправлятись сама.
Щоправда, можна подумати – чи правильно це виправляти? Ну зручніше для розуму пастою звати макаронні вироби, що тут такого?
От і задалась такою проблемою – чи переборювати себе? В професійній сфері, ясна річ, в мене такого не виникає – там усе чистенько, але чи боротись зі собою на дозвіллі?
Суржик – це добре, чи погано? От ви прочитавши про мій випадок – як гадаєте?

17.05.2014

Різномовна,
Ольга Врублевська

Advertisements

32 responses »

  1. Ну чиста мова як чистий одяг. Коли всі носять чистий одяг, а ти носиш одяг з плямами та іншим брудом, то це мало б викликати в тобі якийсь дискомфорт. І ти стараєшся якось ті плями виводити. Але якщо тебе весь час оточує середовище яке носить брудний одяг і вважає це нормою, то і ти починаєш вважати свій брудний одяг нормальним і дискомфорту ніякого нема. Але придиратися тоді вже треба не тільки до русизмів, а і до американізмів і тд. От скільки разів я чув що багато хто в тому числі і ведучі та журналісти українських каналів вживають слово “месседж” замість “повідомлення”, “ok” замість “добре”, “маст хев” замість “обов”язково треба мати”, “маст рід” замість “обов”язково треба прочитати”. Також є ще такі:

    популярна музика: бенд, реп, трек, чарт, хіт, ремікс, сингл;
    назви одягу, взуття: стрейч, слакси, легінси, топ;
    фаст-фуд: гамбургер, біг-мак, джус, спрайт;
    назви людей: коп, бебіситер, боді-гард, омбудсмен, бой-френд, супервумен тинейджер, менеджер.
    бізнес, стриптиз, комікс, шоу

    Так що скоро дійде до того, що як почати виводити всі плями та очищати від бруду той одяг, то він стане старомодний. І тут вже вибирай, який одяг до душі тобі ближче. Будь моя воля я б взагалі спілкувався в трансі телепатією без всякої мови і не парився над тим чи правильно я говорю, чи ні.

    Відповідь
    • Дякую, Олександре, Ви все добре розписали, бо і дійсно у нашій мові вже не лише русизмів багато, а американізмів.
      Інша річ те, що я своїх слів не нав’язую комусь, а вживаю сама для себе, або у спілкуванні з такими ж як я 🙂

      Відповідь
  2. arhivarius

    Повністю згоден з порівнянням пана Алекса, для кожного з нас рідна мова це як джерело, з якого ми щоденно п’ємо. Впевнений, що ніхто з нас не захоче пити брудну воду.

    Відповідь
    • Гарне порівняння. Я мову теж очищаю, та якщо говорю про щось італійське, то здається доцільнішим для цього використовувати італійські слова.

      Відповідь
  3. Я думаю, що для тебе як для людини, що працює з іноземними мовами, суржик – то не є погано. Та й взагалі, суржик, свій, неповторний – це свого роду унікальність. Тому ти єдина і неповторна із своїм суржиком.
    Я просто від природи двомовна, у мене немає поняття рідної мови – я вільно спілкуюсь і української, і російською, і думаю на обох мовах, тому у мене немає пунктику чистої української мови. Тому особисто для мене все з тобою ок.

    Відповідь
    • Бач в чому річ, ти спілкуєшся обома мовами, але часто спілкуються саме мішанкою. Це суттєва проблема для дітей на ЗНО – ті, хто спілкуються такою мішанкою не здатні написати нормально ні українською, ні російською…
      В мене ж чітке розмежування мов є.

      Відповідь
  4. Складно в нас з тим ділом…

    По-перше, як ти і сказала: в нас пів держави не розмовляє державною мовою ні в якому вигляді. І ми всі N+1 років незалежності ставимося до цього супер-пупер-гіпер-толерантно. В результаті до нас знову йдуть «асвабадітєлі». Причому знову ті ж. А ми і надалі сама толерантність.
    По-друге є той ефект, про який написав Alex: маємо цілу купу запозичень зі всяких-різних мов. Часом цей процес є цілком природний: ми з незапам’ятних часів одинаково охоче їмо і канапки і бутерброди 🙂
    Проте значній частині запозичень ми мусимо подякувати тим же «асвабадітєлям», котрі відкинули розвиток науки і промисловості і, відповідно, термінології на десятки років назад – згадані стрейчі, слакси, легінси і топи цілком на їхній совісті.
    Ну і як не згадати своїх ідіотів, котрі нікуди не перевелися ще з часів Кобзаря:
    …І всі мови
    Слав’янського люду —
    Всі знаєте. А своєї
    Дасьбі… Колись будем
    І по-своєму глаголать….

    Але тепер мода пішла на Інгліш. От вони і носять шузи, виголошують спічі, які доносять меседжі, а піпл хаває 😦

    Ну а по-третє: самі діалекти української мови настільки різноманітні, що чистої української напевно не знає ніхто. З одної сторони різноманіття це добре, а з другої – чорт ногу зламає де діалект а де суржик.

    Та що тут говорити про суржик, якщо добра половина інтернету рясніє перлами, типу «незнаю», «не сподіванка»(«не сподіваний») і «нів’якому разі», а зла взагалі пише як чує і без розділових знаків: «привіт шоробиш»

    Відповідь
    • Влучно згадав Шевченка, пригадую ці рядки, свого часу справили на мене враження.
      Просто одна річ вживати такі слова, бо гадаєш, що воно правильно чи що це “круто” (звідси і усілякі “шузи”), інша річ – знати аналог слова, при потребі його використовувати, але асоціювати його особисто для себе з іншим словом (типово для мене це “паста”).

      Відповідь
      • Для мене і, напевно, більшості українців, паста взагалі не асоціюється з макаронами. Знаю, що паста = макарони, але паста, принаймі в мене, більше асоціюється з томатною пастою чи з зубною пастою чи ще якоюсь пастою, але точно не з макаронами)

      • В італійській мові “pasta” – це тісто, відповідно усі інші слова, що походять від нього спільно кореневі.
        Багатьом не асоціюються, це мені відомо, однак мені після життя там тільки так воно і сприймається…

  5. Здача – то не біда, враховуючи те що ми скоро перейдемо на біткоіни і воно стане застарілим. Крім того:

    Знаєш що, Химо… знаєш що, стара… – улесливо шептав Хома. – Свата не можна пустити без чарки… Винеси мерщій твого п’ятизлотника, я духом примчу горілку, ще й здачі тобі принесу… Бо, бачиш, не можна ж так…

    Михайло Коцюбинський, “П’ятизлотник”, 29 лютого 1892, с. Лопатинці в Шаргородському районі Вінницької області.

    От в чому справжня біда, так це в неможливості сказати українською “цей реквайремент аут оф проджект скоуп”. Максимум “ця вимога не вкладається в скоуп проекту”. Тому що не як говорять баби на базарі не визначає те як ми говоритимемо в майбутньому, а от мова яку використовують для управління і вирішення проблем – визначає.

    Відповідь
  6. Як тобі сказати, бажано говорити однією мовою, але так вже буває що вискакують такі словечка) від чого? та просто спілкується з великою кількістю людей, відкрита до спілкування. Гірше, коли ні з ким не спілкуєшся…

    Відповідь
    • Що мене бентежить, так це те, що ти останнім часом згадуєш багато про людське спілкування і що погано ні з ким не спілкуватись… з тобою там все добре, Ігорку? 🙂

      Відповідь
      • Ігор готується до реваншу з Ланагур

      • та чого має бути зле?))))) я би навіть сказав краще чим було, Ольго)))

  7. Марушка

    Думаю, великої проблеми суржик не доставляє, якщо вживати його розумно та у відповідних ситуаціях. Підтримую zarazko згідно того, що суржик – це своє, унікальне. А чому б і ні? Він в тебе “ді ґусто італ’яно, каріссіма” :). Якщо такий лексичний колорит можна вважати багатством – а його можна вважати багатством – не варто роботи з цього дилему. Не займайся самобичуванням, ти прекрасна:)

    Відповідь
    • Не займайся самобичуванням, ти прекрасна.

      Фраза варта того щоб її на кожному дзеркалі написати. 🙂

      Відповідь
      • А фраза дійсно гарна, точно варта для написання над дзеркалом 🙂

      • Марушка

        І бажано червоною помадою, щоб ефективніше виглядало:)

    • Ах, Маринко, твої коментарі як завше зображають мої думки: якщо вживати його розумно та у відповідних ситуаціях – от і все, проблему вирішено, так і буду 😉

      Відповідь
      • Марушка

        Бублику, завжди рада бути в поміч:)

  8. Не читав усіх коментів, тому відразу вибачусь, якщо напишу боян. Отже на мою скромну думку, важливий момент тут в яких ситуаціях знаходиться людина, з ким і де вона спілкується. Якщо ви сидите в барі на пиві з вашими знайомими, то звичайно було б дивно напружуватись і слідкувати за чистотою мови, ніхто ні в яких країнах не говорить чистою літературною мовою у побуті. Але важливо щоб людина могла нормально говорити, коли це потрібно: коли вона на роботі, коли спілкується з малознайомими людьми, або бере участь в якихось офіційних заходах, ну і звичайно тоді коли виражає думки в письмовій формі.

    Відповідь
    • В барі, якщо не напружуватись, то такі матюки можуть пролітати, які замінятимуть і літературне слово і суржик 🙂

      Відповідь
    • Дякую і за твою думку. Власне, з усім, що ти написав курсивом я згідна – коли потрібно треба говорити (писати) чітко і правильно,а у “вільному середовищі” можна казати щось інше.
      До речі, в тебе, як в людини, що теж живе закордоном нема таких суржиків? 🙂

      Відповідь
      • Та нема за що) а курсивом там повинно було бути лише слово могла але видно я забув закрити тег 🙂 а що до суржика, то звичайно не без цього, зазвичай вживаю італійські слова коли говорю про щось в італійському контексті, і з людиною яка ” в темі”, тобто в стані їх зрозуміти. Наприклад коли говорю про якісь документи наприклад permesso чи carta d’identità, я їх не перекладаю на українську, або їжа: formaggini я не називаю сирками, і verdura зеленню), але, коли люди спілкуються вигаданими італо-українськими словами, яких немає в жодному словнику, це я вважаю вже моветон, навіть у побуті)

      • Усміхнуло. Приємно знати, що не одна така “дивачка”, в хорошому сенсі цього слова 🙂

  9. Сповіщення: Остання, але не менш важлива | опосередкована щирість

Написати відповідь до vrubli Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: