Пробач мені…

Posted on

Пробач мені, що я на все, що відбувалось і сказалось відповідала мовчанням, або видавала це за жарти, що робляться “по-п’яні”.
Якщо чесно я опинилась в ситуації, якої аніскільки не очікувала і що казати на те все я попросту не знала.
Ти для мене з перших днів знайомства був людиною, якою я вважала розумною, з якою радо спілкувалась, якій довіряла і яку я безперечно вносила у список моїх найкращих друзів. Я й не думала про інше…
Не варто мене ідеалізовувати, бо я не така, як видаюсь і можливо все не так, як тобі самому здається. Можна провести аналіз нашого знайомства і все буде зрозуміло: раптом посеред навчання до групи долучається новенька, яка навчалась закордоном і у функціонуванні українських ВНЗ ще зовсім новачок, тож багато ситуацій для неї незнані і вона постійно когось щось розпитує, тим не менше вона відстоює свою думку про анти корупцію і насмілюється лекції викладачів переривати зухвалими важливими дискусіями – мене і саму б така людина зацікавила.
З таких людей не роблять коханих. Ними захоплюються, за ними спостерігають. Можна дивуватись їхньому мисленню і життєвій позиції, можна за ними спостерігати і чимось їм симпатизувати, але з таких не роблять коханих дівчат. Я та, якою можуть захоплюватись здалеку, бо зблизька помічають, що я звичайнісінька…

Для мене ти був, є і будеш хорошим другом. Якщо ти не забажаєш зі мною спілкуватись – я звісно зрозумію. Можеш мене забути, а якщо хочеш пам’ятати – не варто мене запам’ятовувати такою, якою я тобі здалась. Пам’ятай просто зухвалу дівчину, що тріпала багатьом нерви в універі.
Я ніколи не гралась з чужими почуттями і не хочу. Я не даю безпідставних надій, а кажу як є: я не можу відповісти нічим тобі. Я понад рік з людиною, якою дуже дорожу і яку ніколи ні на кого не зможу проміняти, такі реалії.
В моїй пам’яті ти завжди залишишся таким як і вдень, коли ми подружились: семінар з економічної дисципліни, де ти докладно відповідаєш на питання викладачки, я думаю: «ого, розумний хлопець», але не погоджусь з обґрунтуванням твоїх теорій і починаю сперечатись – подальша наша дискусія про економіку зриває пару…
Пробач мені також за те, що я не змогла цього всього сказати відверто в очі, а виставляю на показ й десяткам інших читачів. Я почувалась маленькою дівчинкою, якою поставили перед фактом, якого вона не може збагнути і настільки розгубилась, що втратила дар мови. Я знаю, що сказати тобі все прямо не зможу, бо бачити в чужих очах біль, якого мимоволі завдаєш мені нестерпно.
Я навіть розумію чому “сталось саме вчора” – то був вже останній шанс перед тим, як мене більше не буде щодня на виду… Але давай нехай це залишиться у вчорашньому дні. Нехай все сказане (а може щось і несказане) залишається у тій ночі, де зібралась весела компанія людей, щоб провести разом свято. Я цього всього не забуду, але й виносити за рамки вчорашніх подій не варто.
Людині впродовж життя кілька разів розбивають серце. Пробач, якщо я перша із сумної статистики в твоєму списку.
Я ставлюсь з повагою і розумінням до тебе, і будь ласка, якщо зможеш – постався так само з розумінням до мене.
І ще, щоб ти не думав, що ти чимось «не хороший». Ні, ти – чудова Людина. Одна моя улюблена поетеса Юлька Гриценко написала цього вірша і сьогодні перечитуючи його я розумію, що для мене він наче про тебе, дозволь процитувати:

…Так, ти добрий і дещо смішний.
В тебе теплі усміхнені очі –
Суміш спокою, рим і весни.

І якби ти з’явився раніше
З нас би вийшла чудова сім’я.
Просто я, засинаючи з іншим,
Звикла чути від Нього: “Моя”.

Пробач мені…
14.06.2014
Приятелька Оля.

P.S. мій стан здоров’я в цей період дійсно дуже нестабільний і тому позичений піджак таки врятував мене від можливого запалення, дякую. Але я б воліла вважати це просто за дружній жест, а не за щось більше.

Advertisements

11 responses »

  1. Будь ласка, читачі, без зухвалих коментарів!

    Відповідь
  2. Оксана

    Ольга, я думаю, йому нема за що тебе пробачати. Він. напевне вдячний, що ти була у його житті, хоч і не у тій ролі, якій йому хотілось. А от твій молодий чоловік не ревнує? Просто цікаво)))

    Відповідь
    • Я розповіла все як є моєму молодому чоловіку. Врешті-решт він же не може заборонити комусь до мене щось відчувати, та і ми не арабської культури аби одягати паранджу.
      Завжди можуть знайтись “доброжелатілі”, які зможуть знайти мого хлопця в інтернеті і написати йому якісь подробиці того вечора – мені цього не потрібно. Я сказала сама все як є – нехай правду довідується від мене. Він поставився до всього із розумінням.

      Відповідь
      • Оксана

        Я також за те, щоб завжди розказувати як є. Але кожен може відреагувати по-різному: хтось такий запальний, що піде морду бити залицяльнику; хтось буде гордитися, що його дівчина подобається; хтось образиться і закриється в собі. Але мені здається, що чоловік в такій ситуації більшою чи меншою мірою бачить вину жінки (дівчини). Чи то за те, що привід дала, чи за те що просто спілкувалася (не говорю вже про дружбу). Я вже мовчу про те, що ти так ніжно і трепетно відгукуєшся перед усіма про того хлопця. Але повторююсь, що всі люди різні. Можливо твій хлопець звик до твого сппілкування з протележною статтю. Хоча зовсім не ревнувати, якщо сильно любиш, напевне, неможливо.Ти знаєш про реакцію твого молодого чоловіка так можна написати пост)))

      • На щастя мені дуже пощастило з моїм хлопцем і в нас чудове взаєморозуміння.
        Врешті-решт бити комусь морду за те почуття до мене примітивно – любити, як то кажуть, не заборониш. Та і якби я давала якийсь привід, а тут то моєї вини нема.
        Чому відгукуюсь “ніжно і трепетно” – тому що ця людина була, є і буде моїм другом. Я з ним дружила, бо ти бачила в ньому людину що мене розуміє і яка зрозуміє. З мого боку – я в ньому не розчарувалася. Він не втратив якусь зі своїх рис, за які я його цінувала. Він не зробив щось погане за що його не можна пробачити.
        Тобто я не можу казати погано про цю людину, радше ця людина може відгукуватись погано про мене.
        А щодо ревнощів – мабуть без них таки не обійтись.

  3. Ольго, привіт. Дозвольте залишу коментар.
    Постараюсь висловитись максимально толерантно. Буду звертатись безпосередньо до Вас і до всіх читачів, якщо опублікуєте цей коментар.
    Спершу, погоджуюсь з Вами, що Ви, як дівчина, нічим не зобов’язані хлопцеві, який має до Вас певні почуття. Так, нам ніхто не зобов’язаний відповідати взаємністю на наші почуття. Ми не зобов’язані когось клюбити, козати, обіцяти…. але ми, на мою думку, повинні поважати почуття інших людей.
    Ви не могли йому брехати і сказали правду, що нічого до нього відчувати не можете.
    А тепер, ЯК Ви це сказали.
    Ви написали пост в інтернеті, мовляв, “сам прочитаєш і все зрозумієш, вибач….”
    Ви зробили йому боляче і розбили серце постом в інтернеті.
    Я Вас ні в чому не засуджую, звісно. Вас можна зрозуміти… Ви не хотіли робити йому боляче, але мусили. Ви могли вибрати гідний спосіб це зробити – дивлячись людині В ОЧІ. Але обрали найпростіший. Знаєте, я прекрасно знаю, як почувається людина, якій розбивають серце не маючи сміливості зробити це особисто В ОЧІ. Тепер це так просто: написав повідомлення, СМС, і-мейл і т.д. лиш би заховатись. Бо звісно, це не вимагає сміливості й поваги до почуттів людини, яка Вас полюбила.
    Хочу сказати всім читачам: майте сміливість говорити людині правду про свої почуття В ОЧІ!!! Поважайте любляче Вас серце! Скажіть це В ОЧІ і прийміть біль. Важко буде Вам обом. Але це, на мою думку, принаймі гідно. Не ховайтесь за моніторами.
    Не ховайтесь і будьте сміливими! Легко не буде, буде дуже важко, але Ви принаймі себе будете поважати після такого вчинку.
    Сподіваюсь, що хтось візьме це до уваги.

    Поставтесь, будь ласка, з розумінням до цього коментаря. Дякую.

    Відповідь
    • Воно то може й правда, але пані Ользі вже пізно такі поради давати, і вони їй не допоможуть а скоріше навпаки, її совість ще більше мучитиме, бо вона почне думати що щось зробила не так.

      Відповідь
      • Ні, ця людина цілком права.
        Якби я мала нагоду – я б неодмінно казала все в очі. Просто є випадки коли тобі тієї нагоди не дають.
        А коментар потрібний хоча б тим, що може інші читачі собі з нього зроблять правильні висновки, як і з публікації.

    • Дякую Вам за Вашого коментаря.
      Тепер поясню як все було: врешті-решт я пробувала говорити з цією людиною і сказати те, що тут описано, але мене слухати не захотіли, висловлюючи лише свою позицію, повірте, це дещо пригнічує.
      А виговорити все це я мусила. Я не могла написати приватно, з тих причин, що ця людина не користується сервісами електронної пошти і єдина можливість все сказати була лише блог, повірте: я й сама була цьому не дуже рада виставляти на загал, та не мала іншого вибору. Я з таких людей, які самі вважають, що треба все казати в очі і все життя так і чинила, але трапляються ситуації коли доводиться відходити від своїх принципів…
      Сьогодні ми говорили, мою позицію було прийнято (бо нарешті вислухано хоча б в такий спосіб) і наче дійшли до потрібних висновків, розуміючи одне-одного.

      Відповідь
      • Дякую за відповідь і розуміння. Засуджувати Вас звісно ніхто не має права, адже Ви вчинили так, як вважали за потрібне за таких обставин. Важливо, щоб читачі дійсно усвідомили, що Ви вчинили саме так, зрадивши своїм принципам.
        Важливим є дійсно і пошук порозуміння. Не варто залишати несказане несказанним.

  4. Вибачайте за орфографічні помилки. Писала емоційно.

    Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: