Відмінності у системах виховання дітей

Posted on

Після публікацій про італійських чоловіків та італійських жінок, які викликали фурор у публіки і назбирали багацько коментарів, читачі мене попросили написати публікацію про італійських дітей, чи то ба про відмінності у вихованні. Відмовити читачам я не можу, а відтак ось і стаття на цю тему.
Зразу мушу зауважити, що я не можу рівняти сучасні покоління, оскільки в даний період життя з дітьми спілкуюсь мало, чи то зокрема лише з моєю маленькою ученицею, але провести аналогії щодо того як виховувалась я і мої західні однолітки можу.
Насамперед, в нас дитину, особливо дівчинку, змалку привчають до роботи. Не кажу, що таке трапляється усюди, але і я, і мої подруги зростали за таким принципом. Вчили мене готувати їсти, мити посуд, прибирати, мити вікна, зашивати і ще багацько інших домашніх ремесел.
В Італії таке не прийнято, як мені пояснювали. Багато старших людей, помічаючи, що я щось роблю по дому запитували мене звідки я цього набралась і відверто дивувались, що для українців це був один з азів виховання. Вони ще зі мною говорили, що варто і їм таке починати, пам’ятаю слова 50-тирічної жіночки: «Мене ніхто нічому не вчив, коли одружилась і почала жити разом з чоловіком опинилась в халепі, бо усвідомила, що нічого по дому робити не вмію, довелось все пробувати самій. Маю доньку твого віку, але її я цього не вчу. Чому? Та якось воно у нас не прийнято. Хоч мабуть ви робите таки розумніше – навчившись в юності від матері потім буде простіше».

Мої дитячі роки минули в суворих 90-х, тож батьки були обмежені у можливостях і далеко не все могли собі позволити. Пам’ятаю, якщо нам з братом дарували шоколадку, то нам дозволялось її їсти не більше «2-3 кубиків» вдень. Лише зараз я усвідомлюю обґрунтованість цього кроку – діти б з’їли все на раз і захотіли б ще, а грошей на хліб заледве хватало, які там ще солодощі…
Італійці своїх дітей не обмежують. Іграшки, телефони, мопеди, машини… замкнуте коло, в яке чадо потрапивши в дитинстві виростає і постійно потребує чогось нового. Можливо і у нас зараз дітей вирощують в такий спосіб, та моє покоління зростало за інших умов.
Італійці куди лояльніші до своїх дітей в плані одягу і зовнішнього вигляду. Хоче одягатись так, в подерті джинси і запускати/брити волосся чи ще хтозна що там – нехай. Це його індивідуальність, яка заслуговує на повагу. В нас до цього значно суворіші і далеко не всі експерименти зі зовнішністю підліткам дозволяються.
Також італійці не настільки прискіпливі до своїх дітей в плані навчання. «Погано вчишся? Вчителька тебе просто не розуміє, я ж знаю, що ти хороший», сувора дисципліна щодо навчання майже не трапляється, мовляв нема чого дитину нагружати наукою, сам собі шлях в житті обере.
У нас дитину привчають до відповідальності, майже всі кажуть «головне знайти собі роботу», адже розуміють, що все життя тягнути чадо на плечах не вдасться, хочеться і самим допомоги від дітей. Там – ні. Утримувати навіть 30-40 річних дітей в порядку норми. Вже й самі італійці це критикують, та викорінити зі свої системи не можуть.
І останнє – наші батьки страшенно переконані, що дитина має одружитись. Отак стукне певний вік і все – пора думати, як же інакше. Там такого нема. Багато батьків ще сперечаються: «нащо одружуватись? Хай ще поки зустрічаються, живуть так, нащо їм того?» нав’язливі ідеї сімейного життя відсутні. Та і взагалі, там давно сприйнятлива думка, що людина все життя може прожити самотня. Не хоче заводити сім’ї, ну і нехай – її право. В нас таке ще поки сприймається в штики.
Словом, відмінність між «нашою» і «їхньою» системою виховання ще вкрай разюча. Та врешті-решт я гадаю, що кожні батьки мають чинити на благо своєї дитини, і якщо вона в зрілому віці приймає рішення, яке їм не до вподоби – все ж таки треба ставитись з повагою.

17.06.2014

З двох систем,
Ольга Врублевська

P.S. якщо комусь цікаво – якось вже згадувала про відмінності у вихованні, розповідаючи пригоду про тамагочі і мою ученицю, можете прочитати тут

Advertisements

16 responses »

  1. Напиши ще про відмінності у харчуванні і розподілі часу.

    Відповідь
  2. І взагалі, тобі пора вже заводити публікацію з індексом всіх публікацій “порівняння України та Італії”. Порівняння жінок, чоловіків, випускних, і виховання вже є. Залишається тільки порівняти побут, економіку, політику, культуру та інші аспекти життя, і вийде книжка. 🙂

    Відповідь
    • Насправді на блозі постійно такі порівняння відбуваються, просто я не завжди вказую “ось тут буде порівняння”, воно випливає в змісті тексту. Я просто черпаю з мого досвіду те, що знаю.

      Відповідь
  3. Оксана

    Цікаво було почитати. Дякую) Хотілося би більше подробиць, особливо про виховання менших діток, але ти напевни з цим зтикалася мало.

    Відповідь
    • Так, щодо виховання маленьких майже не знаю, пишу лиш те, про що відомо…
      Рада, що сподобалось 🙂

      Відповідь
  4. Тарас

    “Та і взагалі, там давно сприйнятлива думка, що людина все життя може прожити самотня. Не хоче заводити сім’ї, ну і нехай – її право. В нас таке ще поки сприймається в штики.”
    Також часто задаюсь цим питанням. А чому власне у нашому суспільстві закріпилась така думка, як гадаєте?

    Відповідь
    • Дякую Вам за цікаве запитання!
      Гадаю, Тарасе, в нашому суспільстві ще побутує принцип первісних общин. В давнину люди “рвались до натовпу”, бо лише у спільному побуті з людьми можна було вижити.
      Колись люди мало багато дітей, бо з них була конкретна користь – треба було помочі по дому, по ремеслу. Вижити наодинці було практично неможливим.
      Щодо закордону: там самотня людина живе спокійним життям, без будь-яких потреб: її заробітна плата надає право гідного існування: вона може і винаймати житло (в них не такий пунктик, як у нас аби була своя квартира), вона може спокійно заощадити на автомобіль (якщо звичайна машина коштує 6 тис. євро, а середня зарплата 1200 євро – то це цілком вірогідно наскладати. В нас же при зарплаті 2 тис.грн не наскладаєш на автомобіль вартістю у 60 тис. грн) і ще до цього всього людина може щороку дозволити собі відпочинок на якомусь курорті.
      В нас таке на одну зарплату не зможеш. Мабуть тому у нашому суспільстві досі тягнуться до сімейного життя як до способу вижити – дві зарплати докупи, “разом не пропадем” і тому подібне.

      Відповідь
      • Тарас

        Ого, не очікував такої розширеної відповіді =)
        Але тоді у мене з’являється зустрічне запитання: якщо люди збираються жити разом, тобто створювати сім’ю, то виникає на порядок більше витрат, ніж коли людина живе одна.

      • Так, витрат на порядок більше.
        Але славетна українська натура відштовхує прагнення до незалежності і постійно можна повисіти на шиї у батьків, не соромлячись брати від них гроші, отримати “гуманітарну допомогу” харчами від бабці/діда, що живе в селі, а ще існують чудові способи розвести державу на гроші – не оформляти офіційно шлюбу (відповідно жінка рахується матір’ю одиночкою), або ж не оформляти офіційно доходи і отримувати грошові допомоги за рахунок людей, що чесно працюють і чесно платять податки.
        Даруйте, що пишу такі речі, можливо не всі так чинять, але я зустрічала БАГАТЬОХ людей, що роблять саме так, тому пишу те, що особисто спостерігала.

  5. От мені дуже не подобається вислів “головне знайти собі роботу”, ніби ціль всього мого життя – це знайти роботу. Робота – це виконання якоїсь важкої, або рутинної дії, яку не хоче виконувати та на яку витрачати свій час хтось інший, і цей хтось інший шукає того, хто виконуватиме цю роботу замість нього, тобто того, хто продаватиме йому за копійки свій безцінний час. “Знайти роботу” – це етап, а не сама ціль по житті. І можна знайти таку роботу, де буде проходити час, а твої професійні навики ніяк не зростатимуть – це я і називаю продавати свій час за безцінь. Так що знайти собі роботу – то ще далеко не головне.

    Відповідь
    • От от, теж цілком з вами тут згідний Олександре. Я б ще скажав, що краший спосіб знайти роботу – це створити її самому для себе. І не просто створити яку небудь, а таку яка буде приносити не лишень гроші, але й задоволення, або/та роботу, яка передбачає можливість самовдосконалення, саморозвитку. В нас, особливо серед старших людей побутує думка “знайти роботу” що йде ще з радянських часів, яка передбачає певний стереотип – понеділок-пятниця, з 9 до 18, і там десь колись відпустка, і так до самої пенсії. Але ж все може бути цілком інакше, цікавіше.

      Відповідь
      • Цілком згідна, Павле!
        Для наших людей робота це рутина, а не процес саморозвитку, звідси і ненависть до буднів.

    • А для мене це не так, Олександре.
      Для мене робота – це чи не найважливіший фактор в житті людини, що передусім має сприяти розвитку індивіда не лише у інтелектуальній, а й у суспільній сферах. Це те заняття, де людина має реалізовувати себе, свої таланти, прикладати зусиль, отримуючи конкретні досягнення.

      Але звісно, інша річ те, що в нас люди сприймають роботу саме так, як Ви описали – просто банальне вбивання часу на інтереси іншої людини, або собі якось вижити. Жах, як на мене.

      Відповідь
      • У нас просто неправильний підхід я так вважаю. То про що Ви кажете, то реалізація свого власного потенціалу по максимуму, то вже інша робота, і мало би бути якесь інше слово, щоб відрізняти ті поняття. Між “знайти якусь роботу” та “реалізувати свій потенціал” є дуже велика різниця.

      • Мабуть ви праві.
        Мені просто до вподоби саме слово “робота”, як процес зайнятості.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: