Яка різниця – що ми читаємо?

Posted on

Аби читачі не думали, що я пишу лише позитивно про книги, і всі мною прочитані рекомендую прочитати, я напишу цю публікацію, де розповім яка різниця в тому, що ми читаємо.
Колись давно, коли я ще вчилась в Італії, моя улюблена викладачка зачитувала нам уривки зі збірки творів письменника Італо Кальвіно яка звалась «Чому читати класику».
У цих публікаціях автор стверджує, що все нами прочитане має вплив на нашу свідомість, непомітно для нас залишається у нашому мозку і потім впливає на розвиток наших думок, збагачення мовлення, формує нашу шкалу цінностей, тобто так чи інакше прочитане нами за життя визначає нашу підсвідому поведінку.
Далі автор береться стверджувати чому нам треба читати класичну літературу. Тому що ті книги, що визначились класичними у світі, мають суттєвий вплив на пам’ять, і навіть якщо з часом вони нам забуваються за змістом, то все ж воно приховується десь у згустках нашої пам’яті і впливає на нас. Читаючи величну літературу формується наше власне критичне сприйняття і світогляд, тому варто передусім читати твори як вони є (при нагоді мовою оригіналу), уникаючи прочитання чужих критик, коментарів та інтерпретацій.
Прочитання книги або нас навчає чогось, або підкріплює нашу впевненість у тому, що ми вже знаємо.

І на кінець він стверджує які ж книги є класичними – ті, які захоплюють і не залишають у нікого відчуття байдужості.
Відповідно, варто читати ту літературу, що століттями захоплювала цілі покоління, а не ту, що примітивно і безсмаку написана кимось без відповідних підґрунть (як то зараз розповсюджено – «шо бачу –то пишу»). Потрібно розвивати потенціал власного мозку і давати йому поглинати якісне чтиво.
І якщо в мене раніше виникали сумніви щодо тверджень Італо Кальвіно, то нещодавно я для себе ці сумніви розвіяла.
Не так давно мені порадили прочитати книгу «записки жены программиста» (на щастя автора не знаю), мовляв в тебе хлопець програміст, тобі буде цікаво і весело. Навіть надіслали готовий файл для електронної книги.
Ну от я і почала читати… «Матінко рідна! Що за маразм?!» – запитувала я себе. Із 600 сторінок я заледве втиснула в себе 100, в надії, що далі воно буде краще, але я просто не змогла! Розумієте, то просто якесь примітивне чтиво на рівні бульварних газет, де для розумово обмежених людей розповідається історія якоїсь надзвичайно тупої дівки (інакших слів не підберу), яка хоче звабити якогось програміста (не менш тупого). І насичено якимись такими дурними деталями, що просто мозок в’яне читаючи те: «я одела мою пушистою кофточку которою одеваю только в случаи лучших кавалеров»…
Ось тут-то я і зрозуміла, що не можу знущатись над моїми розумовими здібностями, бо якщо теорії Кальвіно вірні, то ще не доведи Боже цей маразм залишитися назавжди у моїй пам’яті.
Одразу почала читати іншу книгу «Три товариші» Е.М. Ремарка. От розумієте, коли ти читаєш щось таке примітивне і обмежене, а тут раптом відкриваєш цю книгу, то почуваєшся, що піднявся із землі на небеса – витончена мова, драматичний сюжет, змістовна і цікава.
Я не можу стверджувати, що ця книга мене бозна як захопила, та все ж вона дуже приємна і легка для прочитання, відкриває події після першої історичної війни і хоч між нами та тими персонажами ось уже майже століття минуло, та все ж підкреслює, що з віками людські емоції незмінні.
А відповідно, окрім банальних рекомендацій нізащо не читати якусь там книгу «жінки програміста» і радше прочитати «Три товариші», я ще вам пораджу бути прискіпливим і уважним до вибору чтива. Я не маю змоги достеменно стверджувати про вплив прочитаного на підсвідомість людини, та все ж, якісь характеристики вашого мозку воно однозначно визначає. Будьте свідомими і читайте 🙂

18.06.2014

Занурена у книги,
Ольга Врублевська

Advertisements

25 responses »

  1. Для “записок невести программиста” напевне треба мати специфічне почуття гумору і трохи знання предметної області.

    Щодо того що те що ми читаємо на нас впливає – так, впливає. Як і впливає те що ми думаємо, і ще більше впливає те що ми говоримо. Ну а найбільше впливає те що ми робимо, тому за всім потрібно слідкувати.

    Але це не означає що не можна дозволяти собі іноді розслабитись і робити, читати чи думати про щось несерйозне.

    Відповідь
    • Я достатньо проінформована у “предметній області” (навіть наважусь сказати, що мені в Італії присвоїли частково спеціальність програміста). Гумор щодо комп’ютерних сфер – найадекватніше, що було у тій книзі. Моя критика радше спрямована на персонажа жіночої статті, від імені якої оповідь велась, якщо дозволиш, я буду стверджувати, що у даній “предметній області” я ще більше проінформована…

      І ще: я не маю нічого проти несерйозно чтива, але не плутай несерйозне і дурне – це кардинально протилежні поняття.

      Відповідь
    • Ну сподобалось чи не сподобалось – це особиста справа. Але коли людина намагається переконати що книжку яка мені сподобалось, читають лише ті кому бракує мізків, я інстинктивно намагатимусь переконати цю людину що вона помиляється.

      Те що персонаж – не світоч інтелекту, ще не означає що від нього не можна чогось навчитись. Форрест Гамп наприклад теж не найрозумніший персонаж, але фільм з ним – чудовий. “Квіти для Елджерона” – взагалі наполовину з граматичними помилками написаний, і є щоденником розумово недорозвинутої людини, але теж багато чого вчить…

      І так само персонажі в цій книжці потрошки чомусь вчаться. Обоє:

      – Эти – никакие. Это вообще не цветы. Это отходы цивилизации под названием “лютики-за-пять-рублей-у-бабульки-возле-метро”. Вот рядом с этими бабульками есть киоск, где торгуют ЦВЕТАМИ. Там так и написано – “ЦВЕТЫ”. Причем написано по-русски и большими буквами. В следующий раз если тебе придет в голову подарить мне цветы, ты мне лучше дари те цветы, которые продаются под вывеской “ЦВЕТЫ”, а не у бабульки возле метро. Договорились?

      И тут я понимаю, что уже переборщила со своими выступлениями, потому что Сергей этот “букет” швыряет куда-то по направлению к метро, ни слова не говоря разворачивается и уходит куда-то по направлению к шоссе. И тут я обращаю внимание на то, что на ногах у него – вычищенные ботинки, а не обычные дурацкие кроссовки, что джинсы он явно пытался погладить, хотя и не очень получилось, и что майка – явно постирана максимум два дня назад, а не в прошлом году.

      Відповідь
      • Фореста Гампа бачила – не справило якогось надзвичайного враження, людині просто весь час по житті щастило і успіху замість нього досягали інші – з чого я тут маю вчитись?
        Чи може вчитись з того, що пропагандує книга персонажа, який попрасував собі штани?
        Мені вона нічого не відкрила. Можливо тому, що я прискиплівише ставлюсь до головної героїні.

  2. Глянув я на це чтиво, і скажу що до нього не вистачає ще закадрового сміху. 😀 Зараз на телебаченні повно молодіжних серіалів такого плану як це чтиво. От і автор його нацарапав, бо тренд такий. Та і взагалі, якщо який текст надрукований на листочках і переплетенний як книга, то це ще не означає, що це книга. То скорше текстовий “фаст-фуд”. Хтось харчується фаст-фудами, а хтось ні.

    Відповідь
    • Може Ви і праві…
      В нас зараз всі кому не лінь пишуть.
      Пригадую, коли моя викладачка зачитувала нам вищезгадані трактати вона зокрема критикувала одну книгу, що тоді вийшла в Італії – одна танцівниця, що танцювала напівголою в різних шоу завагітніла від одного ведучого і написала книгу із назвою: “мій найкращий досвід”, де подейкують якраз було описання як відбувався процес завагітнення – безперечно, досвід яким варто поділитись! Комусь же бракує мізків і читатимуть.

      Відповідь
  3. Иииии. Я тут вам прийду і зіпсую ваш правильний пост своєю неправильною поведінкою) Я згодна з усім, що ви кажете, але собі у книжковому “фастфуді”, як виразився Alex_V, собі не відмовляю.
    Я вже кілька років поспіль пишу дисертацію, наче дописала, і тому постійно читаю якусь заумну літературу з теми. Статті, книги, чергові концепції чи методологічні розвідки – все це дико втомлює, і мозок хоче щось просте або приємне. І якщо до категорії приємного підпадає велика кількість пристойної літератури – наприклад, мій улюблений Шерлок Холмс або медитативна Джейн Остін, то до простого відноситься усякий треш. Одного разу за тиждень прочитала мабуть штук 7 книжок Донцової. Досі не знаю нащо, але згадую з усмішкою. Читала всяку літературу тіпа “з гумором” – про жінок та чоловіків, читала спроби всяких юних дарувань стати другим Паланіком – натужні описи своїх наркотичних станів чи сексуальних пригод у псевдо-філософському розумінні.
    Звісно, таке трапляється нечасто, але хоча б раз на пару місяців інтенсивного наукового чтива я іду або за пристойною фантастикою, або знаходжу в мережі якийсь черговий нашумівший текстик.
    Єдине, чого я не можу й досі зрозуміти – жіночі романи. Саме такі, де сюжет зрозумілий від самого початку – він плантатор вона рабиня і у них після того як вони одне одного по черзі зваблять-кинуть-поцілують-поб”ють буде хепі енд. Жодну книжку до кінця не дочитала, хоча пробувала мабуть разів 5 у різний час)

    Відповідь
    • Так в тому і справа, що воно не приємне. То якийсь маразм з якого чомусь мають сміятись. То навіть не кожен любитель книжкового фастфуду таке витримає. То так само як дивитись якийсь серіал типу сітком з закадровим сміхом де показується відвертий дибілізм і то не перебільшення, бо дибілізм взагалі-то такий термін, я його в науковій медичній статті колись зустрічав. Так от коли то бачиш, то зразу хочеться перемкнути на інший канал. Зараз і книжки такі пишуться, щоб заробити грошей. Якщо у людей відповідний розвиток інтелекту, і вони будуть то читати, то для них і писатиметься, бо попит народжує пропозицію. Хоча зараз і пропозиція народжує попит.

      Жіночі романи читають жіночки, які необтяжені якоюсь розумовою працею. На їхній рівень це якраз може видатись чимось цікавим, бо щось складніше їхній мозок може і не сприйняти. І якщо видавництву буде рентабельно друкувати такі жіночі романи, то вони будуть їх друкувати. Нащо напрягати мозок, роками сидіти писати якийсь більш-менш пристойний роман, а то і все життя, якщо можна взяти шаблонний сценарій, змінити декорації, і як то кужуть, піпл схаває і ще гроші дасть за ту хавку. Та це зовсім не значить, що кожен, хто побачить цю книжку на полиці якогось книжкового супермаркету мусить її обов”язково прочитати.

      Відповідь
      • Ви прямо як моя бабця:
        – Не дивись то дурне американське кіно, йди краще подивись серіал “Перехресні стежки”.
        – А може я не хочу дивитись “перехресні стежки”, бо вже прочитав книжку (і вона звісно краща)?

        Добре що ще не написали що взагалі не варто читати жодних книжок крім Мойсеєвого чотирикнижжя.

        Щодо напрягання мозку, то написати книжку яка подобається багатьом – набагато важче ніж написати якусь замудру книжку глибокі філософські ідеї якої доступні лише автору. Про це пише Фейнман в своїй автобіографічній книжці:

        На конференции был один социолог, который написал работу, чтобы ее прочитали все мы – он написал ее предварительно. Я начал читать эту дьявольщину, и мои глаза просто полезли из орбит: я ни черта не мог в ней понять! Я подумал, что причина в том, что я не прочел ни одной книги из предложенного списка. Меня не отпускало это неприятное ощущение “своей неадекватности”, до тех пор пока я, наконец, не сказал себе: “Я остановлюсь и прочитаю одно предложение медленно, чтобы понять, что, черт возьми, оно значит”.
        Итак, я остановился – наугад – и прочитал следующее предложение очень внимательно. Я сейчас не помню его точно, но это было что-то вроде: “Индивидуальный член социального общества часто получает информацию чрез визуальные, символические каналы”. Я долго с ним мучился, но все-таки перевел. Знаете что это означает? “Люди читают”.

        Про це пише Роберт Сесіль Мартін в книжці “Чистий код”:

        Орієнтуйтесь на модель популярної літератури, в якій сам автор має виразити свої думки, а не на академічну модель, в якій учень важкою працею осягає таємний сенс публікації.

        Тому то я вважаю що якщо людина яка читала “логіко-філософський трактат”, критикує популярну літературу – ця людина лицемір. А та яка читала і критикує – двічі лицемір, бо “Про що не можна говорити, про те слід мовчати”.

      • Я не зрозумів, до чого тут логіко-філософський трактати та замудрі книжки і глибокі філософські ідеї. Я лише написав, вибачте за слово, про “комерційні висери”. Якщо на телебаченні такого повно, в музиці таке є, то чого б і в літературі цьому не бути? Я не кажу, що вся популярна література висер, можливо трапляються якісь гідні твори, які написані простою мовою та несуть в собі якусь цінність. А що значить “подобається багатьом”? Багатьом подобається вуха собі проколювати чи татуювання собі робити. Так само можна сказати що багатьом не подобається така ідея як проколювання собі вух чи роблення собі татуювання. Багатьом подобається слухати “О боже какой мужчина” – їхне право, але це не значить, що ця пісня автоматично перестає бути комерційним висером та створювати багатьом дискомфорт, коли нею здригають повітря. Так само і тут, нащо мені читати про якогось конченого задрота та якусь тупарилу шалаву з курячими мізками? Що звідти можна почерпнути, щоб затрачений час на прочитання цієї книги був виправданий, я вже не кажу за гроші, які по-ідеї мали б за неї заплатитись?. Щоб поржати? З таким самим успіхом я можу безкоштовно, та з меншими затратами часу алкашів на ютубі дивитись, послухати їхні діалоги, є купа відео де можна з них поржати. Та навіть на вулиці можна багато сцен з ними побачити.

      • Ви правильно розповідаєте, Олександре.
        Але це є суттєвою проблемою і обговорювати та вирішувати її потрібно – що люди поглинають все, що їм пропонують, без прагнень вдосконалення власних здібностей.
        Якщо подумати наскільки потужним є людський мозок і як просто його вбивають (!) люди своїм саме дебілізмом – це ж страшно! який втрачений потенціал!

      • І щодо кометарів bunyk та Alex_V.
        Дозвольте Вам нагадати, що одна із першорядних цілей цього блогу – спонукати людей думати!
        Бо це, що вони зараз не роблять.
        Не важливо чи люди читають Донцову, жіночі романи чи що там ще чи натомість обирають Дікенса, Достоєвського і т.д.
        Важливо, щоб люди САМІ обирали що читати. САМІ критично ставились до цього, маючи власну думку, а не керувались принципом “бо це зараз популярно”.
        А от де біда. Люди не думають!
        Що дивитись, слухати, читати – особистий вибір кожного. Але це має бути саме вибір і саме особистий, свідомий.

      • Я знаю що ви майстер логіки, то поясніть мені, дибілу, якщо то “комерційний висер”, тоді нащо автор викладає його на своєму сайті для вільного перегляду?

        Щоб поржати? З таким самим успіхом я можу безкоштовно, та з меншими затратами часу алкашів на ютубі дивитись…

        Ну, бачте, кому від чого смішно. Вам від алкашів, мені від книжки анекдотів.

      • Він виклав для перегляду в цілях реклами. Той, хто регулярно читає блог автора, той взнає і про цей, як написано інтернет-бестселлер, можливо захоче комусь подарувати, чи почитати сидячи на унітазі, піде і купить друкований варіант, такий як тут: http://www.ozon.ru/context/detail/id/3239016/ То зараз розповсюджені електронні читалки, планшети і сидіти на унітазі можна з ними, а в 2006 році, коли вийшла ця книжка може і були якісь читалки, але більшості вони були недоступні. Так само як і з музикою, люди спочатку слухали якусь пісню по радіо, телебаченню у знайомих, в барі і якщо їм сподобалось, то вони йшли і купували компакт диск, коли ще скачування mp3 не було таким популярним, бо можна слухати цю вподобану пісню скільки хочеш і де хочеш. Так само і друкований варіант, можна було і в дорогу взяти, і комусь в подарунок, і на тому ж унітазі сидіти і читати. Але для того, щоб її купити треба ще знати, що вона існує і про що там. От автор і виклав її на свому сайті.

        Я навів приклад з алкашами, бо хотів сказати, що мені, щоб поржати з тупізни людей можна і не затрачувати час на 600 сторінок. Бо щоб посміятись з обмежених даунів не обов”язково книжку читати. Я розумію, що є різні жанри. От взяти фільм “Кримінальне чтиво”, яке мало б взагалі перекладатись як “бульварне чтиво”. Духовного збагачення та цінності він в собі не несе ніякої, хоча як на то подивитись. Але там дотепні діалоги, яскраві персонажі, різні цікаві ситуації, а оскільки то фільм – то ще і чудова гра акторів. Придумати такі сцени та діалоги – то треба мати талант. А в цій книжці що? Я почав читати і мені здалось це примітивним, бо мені не стає смішно, коли читаю про те як монітор протирають пивом, як патчать NT, комп”ютер на стіні висить, якісь бабульки, якийсь недорозвинений папулька і тд. Одним словом, для мене краще послухати музику, піти пройтись, або переглянути якийсь нормальний фільм, ніж читати діалоги недорозвинутих людей. Ну такими я ті діалоги сприйняв.

        І взагалі – то я не казав, що всі, хто читає книжкові фастфуди – розумово обмежені. Кримінальне чтиво, яке мені подобається, багатьом не подобається, бо рахують що це якась американська чорнуха(не порнуха, а чорнуха). Можливо, вам так само може не подобатись. Коли я казав про розумово обмежених людей, я мав на увазі певну групу людей, яка крім тих фастфудів нічого більше не споживає. Яка живе на тих фастфудах. Бо то зовсім різні речі – зайти на сайт і перечитати собі якийсь твір типу того, для різноманіття, щоб з чогось там посміятись, чи тільки таким чтивом і обмежуватись, бо щось інше вже мозок не сприймає. Шахісти так само можуть в чапаєва пограти, але то не робить з них розумово обмежених. Але якщо людина в якусь гру, яка складніше від чапаєва не здатна грати, то це вже зовсім інша справа. І про жіночок, які читають деякі жіночі романи та які не справляють враження високо-інтелектуальних я не з пальця висмоктав. Я бачив їх на власні очі, і у мене до них є ненависть, бо вони дітей народжують, а хто зна, в якої матері міг би народитися кожен. І от таке тупе створіння через свою тупість може скалічити життя своїй дитині, на місці якої міг би бути я. Але то не значить, що всі, хто доторкнувся до того жіночого роману, що вони читають, автоматично стали тупими.

        А взагалі, я хотів сказати, що література такого плану поступово витісняє класичну літературу, таку яку можна назвати шедевром. А то погано, тому що люди деградують. Хоча комусь і вигідно, щоб вони деградували. Хоча я не вважаю себе розумним(дурним так само не вважаю) і мало що прочитав. Але якщо я буду щось читати, то точно не «записки жены программиста».

        І чого то я раптом майстер логіки?

    • Катерино, Ви знаєте, я не стверджую, що треба читати щось “заумне”, звісно одними надзвичайно серйозними творами не обійдешся, треба читати щось розслабляюче, однак критерій саме в цьому: відрізнити несерйозне від дурного.
      Шерлок Холмс – моя улюблена книга, обожнюю його і воістину це детективний жанр всім детективам. Я свого часу теж мала нагоду прочитати Донцову, читалось навіть легко, але врешті-решт я не можу відносити її творчість до слова “книг”. Вловивши суть я вже багато що наперед у її книгах знала, розуміла і не відчувала захоплення чи поняття, що ця книга щось мені дала.
      От мабуть принцип – читати можна багато, але котра саме із книг чимось “збагачує”?
      Щодо жіночих романів – мені тут недавно радили “50 відтінків сірого”, мовляв такий бестселер і все таке. Пробувала прочитати, однак десь так після 50 сторінок облишила цю затію – врешті-решт у мене нормальне особисте життя, в якому нічого не бракує, а тут відверта порнографія і здається мені, захопила лиш тих, в кого в житті бракує самої життєвості. Тому гадаю романи – то суто для тих самотніх жінок, які їх читаючи плекають якісь власні мрії.

      Відповідь
      • ну, в порівнянні з якимось чудом у м”якій обгортці типу “Укрощение любовью”, 50 відтінків можна вважати мало не філософією) Але не в тому річ. Ви правильно написали, що читати треба те, що збагачує. Але я мала на увазі, що інколи такого збагачення свідомо не хочеться – от і читаю будь-що просто заради процесу, не збагачуючись, бо у голові так переповнено буває)
        А те, що ви казали стосовно свідомого вибору – це проблема виховання. Людині, якій батьки у дитинстві підсунуть Верна, Конан Дойла, Сетона-Томпсона, Лінгрен – не вибиратиме модне і популярне, бо знатиме ціну та смак кращого. Коли я почула Моцарта, Пінк Флойд та Металіку, я зрозуміла, що ніколи не слухатиму всяку хрєнь. Але якщо дитина зростає у індиферентному середовищі постійного телевізора чи компа при відсутності уваги батьків до її розвитку – не дивно, що вона вважатиме продукти моди найкращими.

      • Ваша правда!
        Таки корені ростуть з дитинства та виховання…
        Мені мій батько підсовував Джека Лондона, Олександра Дюму, того ж Конан Дойля, що і загартувало “мій смак”.
        А отже мусимо зазначати, що суть не лише у свідомому виборі, але й у свідомому вихованні 🙂

  4. Якщо мається на увазі оце: http://www.exler.ru/novels/wife.htm , то програмістам/сисадмінам з цього смішно. Тому що знайомо. Там і свої бзіки і користувацькі дуже колоритно описані.
    Так само ми колись в універі всією групою ржали як коні з цієї статті: http://n-t.ru/ri/fz/fz509.htm А спробував розказати гуманітаріям — всерйоз сприймають 😀
    Там взагалі вся підбірка просто шикарна (http://n-t.ru/ri/fz/), але специфічна – там часом навіть шкільного курсу фізики малувато, щоб зрозуміти з чого автори приколюються.

    Висновок: не все, що виглядає рідкісним шлаком є ним насправді.

    Відповідь
    • Цілком погоджуюся з Володимиром!
      Ця книга в більшості буде смішна для жінок-чоловіків, які колись займалися програмуванняс чи адмініструванням компів )

      P.s. А для авторки книга нудна, так як вона ніц спільного не має з програмуванням, ну хіба що хлопця, але це не рахується)

      P.s.s. Це все одно, що програмеру дати прочитати “Записки філолога” – результат буде такий самий як в Ольги

      Відповідь
      • Шановний, доведу до Вашого відома, що я 3 роки вивчала на прискіпливому рівні інформатику і в моєму дипломі (можу продемонструвати), що має визнання у більшості країн світу я свідчусь як “бухгалтер-програміст”, я облишила цю галузь вивчення лиш тому, що не бачу себе в цьому фаху, проте за 3 роки я досягла чималих успіхів, була однією з кращих студенток і відвідувала різні додаткові курси, окрім обов’язкової програми навчання. Можете бути певним, що у програмуванні я розумію достатньо аби розуміти гумор цієї книги. 🙂
        І щодо філології – у мене в цій галузі нема ніяких “офіційних визнань”, окрім того, що я виступила самоучкою і навчилась всього, що мені знадобиться.
        Тому я критикую книгу з цілком свідомої точки зору і повторюсь, стосується це не комп’ютерів, а персонажа головної героїні.
        P.s. Вам відомо скільки дурних дівок зараз хочуть зв’язатись з програмістом, бо він багато заробляє? мене хвилює ця книга вже хоча б тому, що описана там поведінка головної героїні може виступати пагубним взірцем для і так інтелектуально деградуючого суспільства.

      • То, що у вас в дипломі пише програміст – то ще нічого не означає…
        Диплом, то одне, а життя – то інше.
        Треба бути в душі програмером (сисадмном), тобі би Вам було би набагато простіше читати і розуміти цю книгу)

        P.s. якщо ви в дипломі програмер, то чому не працюєте за цим фахом? 😉

      • “Диплом, то одне, а життя – то інше.” – на жаль це суто українське твердження, де диплом вже не відіграє нічого, а я пишаюсь тим, що навчалась в закладі, який є одним з кращих в Італії і який за свої успіхи отримував європейські фінансування, що сприяло розвитку цього закладу. Тому приємно, що в цьому світі ще є дипломи, що щось означають.

        Чому не працюю за цим фахом – бо не маю від нього натхнення, задоволення, а це для мене основне. Робота повинна мене надихати, саме це я і черпаю від викладання та перекладів, що дають мені нагоду розширювати коло знайомств і розвиватись у різних життєвих сферах.

    • Володимир, Як я вже зазначила зверху, комп’ютерний гумор – найнормальніше, що є у тій книзі, щодо цього я критики не маю. Інша річ, що оповідь ведеться від розумово обмеженої людини – тому маю критику до головної героїні, представництва жіноцтва.
      І ще: шкода, що ти в коментарі дав посилання на цю, з дозволу сказати, книгу. ЩЕ до біди хтось прочитає і засмітить собі мозок таким непотребом.

      Відповідь
      • У негативних відгуках про книжки, варто давати посилання на книжки, тому що

        Важливо, щоб люди САМІ обирали що читати. САМІ критично ставились до цього, маючи ВЛАСНУ думку.

      • Я негативно відгукуюсь і крапка. Хто зацікавився – сам може знайти.

Написати відповідь до talahasi78 Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: