Божевільний ритм, новий досвід та прощання…

Posted on

У мене був шалено божевільний тиждень, в останні дні можна було просто розірватись…
Окрім роботи, я взялась підписувати обхідний лист в універі для отримання диплому і проходити медогляд в поліклініці задля довідки. Нервів мені на то все пішло море і це ще не кінець…
І от в середу мені зателефонували і запропонували попрацювати італо-російським перекладачем на переговорах щодо хімічного виробництва.
До речі, цікавий курйоз трапився саме коли мені повідомляли про цю роботу: я власне проходила медогляд в поліклініці і сиділа в черзі до гінеколога, дзвінок, поганий зв’язок говорю дещо голосно і під час діалогу з начальницею звучить фраза:
– уточніть, вони мене хочуть замовити лише на завтрашній вечір чи мене замовляють також на наступний день? – піднімаю очі і бачу як вся черга на мене витріщається. Далі медсестра, що була в коридорі підходить до мене і каже:
– дівчино, а Вам хоч 18 є?
– мені 20.
І вона пошепки каже: «така молода, а вже»мене знову не до тієї професії зарахували! Люди, чому ви так одразу погано думаєте!

Повертаємось до роботи. Звісно я погодилась, насамперед тому, що я ще не працювала послідовним перекладачем з російською мовою і ще не стикалась з хімічними тематиками, що є цікавим досвідом та плюсом до мого резюме. А ще мені б не завадило трохи грошенят, бо літом мої заробітки стали нижче звичайного.
Відтак в четвер ввечері з 20-ї до 22-ї та у п’ятницю цілий день я працювала над цим випадком.
Відкрила для себе багато нового…
Я вчилась в Італії, там хімії в школі не вивчають, обмежуються лише загальним вступом, а моя бабця – вчитель хімії з 50-тирічним стажем, до якої і досі звертаються учні. Вона неодноразово мені пропонувала вивчити хімію, але я завжди вважала, що мені це непотрібно… і дарма! Якби я мала хоч якісь мінімальні знання, мені б не довелось вчити за одну ніч всі можливі хімічні елементи… словом, від всіляких ізотопів, поліестерів, поліетиленів, силіконів, релізів і т.д. і т.п. моя голова крутилась…
На другий день перекладу я вдарилась у «дійсність» і мала можливість побувати на всяких стадіях хімічного виробництва, побачити етапи, які не показують простим смертним і навіть нахилитись над бочкою з таким «няшним» елементом як нітроцелюлоза. Коротко кажучи, надихалась хімікатів так, що потім цілий день нудило…
А ще я мала можливість поспостерігати за тим, яким насправді брудним є великий бізнес, подивитись як люди вміють одне-одного розводити і як би не прикро це було казати – поки бідніша верства українського населення збирає кошти на армію – багатша верства населення з цього прагнення і війни загалом користає купу бабок.
Будь ласка, жодних уточнюючих запитань – робота перекладача полягає в тому, що я маю бути машинкою і говорити лише те, що кажуть клієнти, без власної думки. Все побачене і почуте мною окрім розмитих фраз конкретизуватись ніяк не буде.
Загалом цей досвід хоч і був корисним, та все ж не дуже приємним через певну зверхність людей, щодо мене як представниці “нижчої категорії” і які вважають себе великими спеціалістами, що дає їм право сумнівались у словах інших.
А далі і субота видалась для мене робочою з письмовими перекладами, тому реально я погрузла…
От лише зараз завершила всю роботу, запаковую валізу і завтра від’їжджаю в мальовничу Дзензелівку на фестиваль класичної музики.
Як виявилось, є люди, кому ця моя поїздка не до вподоби. Але єдина людина, чия думка могла б мене цікавити, мені сказала бути пофігістичною до думки інших, тож так я і роблю – пофігістично вирушаю у мандрівку в надії хоч трохи передихнути…
Напишу після четверга! Бувайте здорові 🙂

06.07.2014

З роботи в мандри,
Ольга Врублевська

Advertisements

4 responses »

  1. Молодець) не варто зважати на всілякі там думки:)
    Хімія трохи важка) я б певне все це не осилила)
    Цікава все-таки перекладацька робота:)

    Відповідь
  2. Karpatska_Mavka

    Ви молодець, освоїти всі хімічні терміни за одну ніч тяжко, ще й при цьому не вивчаючи хімії,як такої. А от за тих хто важає себе “біле ніж простими людьми” я трочно впевнени що мало хто з них хоч копійку кинув у бік армії, а нажитися так би всі й зразу. Пофігістам добре мається, менше голова болитть від усіх проблем, і мандри допомагають розвіятися та пізнавати світ з нової точки зору.
    P.S
    незважаючи на те що в нашій країні війна. про неї дбають тільки самі прості громадяни, а от ті що сидять у владних кабінетах, їм все одно…тільки б собі галочку заробити за рахунок простого народу.

    Відповідь
    • Звісно я не осягнула всі ази хімії, але те, що мені було потрібно – вивчила.

      Щодо війни – на жаль так воно і є. Для громадян – це трагедія і співпереживання, а для когось – навіть спосіб нажитись.

      Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: