Ставлення до матерів-одиначок

Posted on

Задум написати статтю з цього приводу з’явився випадково. Говорили з товаришем і щось він згадав про одну свою знайому однолітку, яка у віці менше 25-ти вже є матір’ю-одиначкою. Приятель стверджував, що її хід думок кардинально відрізняється від думок дівчат, що її однолітки, а отже дитина дуже впливає на свідомість, адже вона будучи сама несе за неї відповідальність. Словом, з його слів випливало що дитина серйозно змінює свідомість жінки. Також він запитав чи знайома я з молодими матерями-одиначками у віці до 30-ти.
От така розмова і розбурхала у мене шквал думок.
Перш за все, я з ним не погодилась, що дитина змінює свідомість жінки аж настільки до її серйозного ставлення до життя. Щодо молодих матерів-одиначок, то їх знаю ой як немало і навела до прикладу два “найяскравіші” випадки.
Але все по-порядку.
Перш за все, мабуть моє ставлення до матерів-одиначок доволі жорстоке. Мені їх зовсім не шкода, бо я взагалі не здатна жаліти людей і ненавиджу якщо хтось жаліє мене. Жалість – це одне з найгірших відчуттів в світі на мою думку. Парадоксально, та я здатна співчувати людині, яка за якимись життєвими обставинами цього заслуговує, та тримається настільки гідно і сильно, що співчуття в інших не викликає.

Що ж стосовно молодих матерів-одиначок, то я кажу варто задуматись чому вони в такій ситуації.
І тут я наведу два приклади.
1) Моя знайома, батьки котрої порядні, хороші люди, десь так у віці 19-ти завагітніла, вийшла заміж, як то кажуть “по зальоту”, родила, пожила кілька місяців у шлюбі. Потім цей сумнівний кримінальний об’єкт її кохання попався на крадіжці і його посадили в тюрму. Вона поїхала до нього у в’язницю аби підписати документи на розлучення і якось так його просила ті документи підписати, що завагітніла від нього вдруге. У віці 22-х вона вже була розведена з двома малими дітьми на руках. Це не заважає їй почепити дітей на шиї у батьків і вибачте на слові, бля**вати далі.
2) Інша знайома чи то моя однолітка, чи то рік від мене старша, якось так. Дівчина з пристойної сім’ї, з хорошим вихованням. У віці 18-ти років її настигло неземне кохання по відношенню до чи то наркомана, чи то алкоголіка, вона щасливо вийшла заміж, у 19-ть родила дитину. У 20 років вона зрозуміла, що її обранець пропаща людина і розвелась. Зараз вона ниє, що все її життя зруйновано через ту дитину і той шлюб.
Це лише два випадки, хоч мені відомі й кілька інших про таку ж дурість молодих мам.
Мені їх ні крихти не шкода. Самі винуваті. Як в народі кажуть “бачили очі що купували – тепер дивіться аж повилазьте“. Якесь таке ставлення і до інших матерів-одиначок. Звісно є випадки, коли її чоловік наче був порядний, але кинув заради іншої, або ж навіть помер, усяке буває. Але в більшості випадків мені їх не шкода. Я думаю, що всім їм добре відомо звідки діти беруться, тож треба було думати наперед. Сильно спішились виходити заміж, народжувати? А хто їх заставляв? Треба було краще до людини придивитись, а не за першого-ліпшого, бо велика любов на голову вдарила.
Саме тому, виходячи із зазначених випадків, я не згідна з моїм товаришем, що дитина змінює свідомість матері настільки аби вона раптово стала відповідальною. Ця риса вже суто присутня в особі, а його знайома просто відповідальна людина, яка робить те, що й повинна – належним чином опікується своєю дитиною. Із відомих мені випадків далеко не кожна матір така.
Можливо моє ставлення надто упереджене або жорстоке, та просто я вважаю, що люди самі творці своєї долі – і за події свого життя насамперед самі відповідають. Перш, ніж винити долю варто взяти вину на себе.
Звісно, дітей може бути шкода, от якось я почула фразу в маршртуці: “не дитина винувата в тім що мама дурнувата” – знову ж таки, може надто грубо, та щось в цьому є.
Просто думати треба, для цього і даний людині розум – щоб ДУМАТИ. Тож любі дівчатка, перед тим як виходити заміж по “великій любві”, яка слабша за чай, що заварюється і брати на себе відповідальність за ще одне людське життя – задумайтесь чи ви до цього готові, чи з вами дійсно та людина, що підтримає, допоможе і поділятиме обов’язки за дитину. Щоб потім не каятись – думайте!

14.08.2014

можливо я неправа, кажу як вважаю.
Ольга Врублевська

Advertisements

11 responses »

  1. “люди самі творці своєї долі – і за події свого життя насамперед самі відповідають. Перш, ніж винити долю варто взяти вину на себе.” Саме так. Але чомусь прийнято вважати, що “всім все судилося”, бо всім чомусь ліньки сісти і справді ПОДУМАТИ.

    Відповідь
    • І окрім того, щоб думати – якось після роздумів щось робити, якось діяти 🙂
      Мана з неба ж впаде 🙂

      Відповідь
  2. Людська свідомість формується взалежності від генетичної спадковості(здібності, спадкові риси характеру і тд.) та оточуючого середовища(батьки, люди які оточують тебе хочеш ти цього чи ні і тд.) Недарма ж кажуть що буття визначає свідомість. Іншими словами можна сказати, що людська свідомість як пластилін де його твердість, колір та інші показники такого плану – то ніби генетичні показники, а те що з цього пластиліну зліплено – то результат різних обставин, таких як виховання і тд. От у кожної людини ці фактори формування свідомості різні, тому і у людей свідомість різна, характер різний. Я от хотів би мати деякі риси характеру, але хоч ти лусни, все одно у мене їх не буде, як би я не хотів, а іншому це з народження дано, або йому батьки якось ті риси привили(хоча малоймовірно), але сам він ні каплі не напрягався, щоб їх в собі виробити. Знаю людей, які сто разів страждали від свого характеру, а зробити з ним нічого не можуть. Так що тут кому даний розум, той буде думати, а кому не даний – то не буде. І кому не дано розуму можна тільки співчувати.

    Відповідь
  3. А я знайома з прекрасними людьми, які виховують своїх діток самостійно, і люблять їх, і бачать у них своє щастя. а той факт, що вони повиходили заміж за людей, які потім виявилися не тими (і не у 18 років повиходили, а пізніше) – такого добра на кожному кроці повно як серед дівчат, так і серед хлопців. Тож серед матерів-одиначок той же самий процент дурних та невідповідальних, що й серед інших людей. Доля незбагненна, і не варто судити усіх під один шаблон.
    Не всі так раціонально мислять, як ви. Деякі цьому все життя вчаться, а деякі до 30, а дехто до 50. І в цьому теж проявляється наша різноманітність як біологічного виду)

    Я ось подумала, і зрозуміла в чому сіль – мої знайомі долю не звинувачують. Вони працюють, не сидять на шиї в батьків і ростять хороших діток.

    А у вас проглядає якесь упереджене ставлення до матерів-одиначок. Ви їх звинувачуюєте, хоча насправді це їх особиста справа, є там у них чоловік чи нема.

    Ви тільки не думайте що я тут повчання розвожу. Я ціную та поважаю вашу думку, і висловила свою)

    Відповідь
    • Так, різниця саме в тому, що ваші знайомі порядні люди, і почуваються щасливими та відповідальними за своїх дітей. Мої ж знайомі на жаль скаржаться і на долю, і на дітей, тому в мене таке ставлення.
      Але воно аж ніяк не шаблонне, бо ті люди, що живуть щасливо і ростять собі своїх дітей в злагоді на мою думку зовсім протилежні тим, що спочатку дітей народжують, а потім на них скаржаться.
      А те щодо справ – так, це особисте кожного, я в нічиє життя не втручаюсь, а просто висловила думку.

      Відповідь
      • Ви взагалі торкнулися досить цікавої теми. До речі, на життя і дітей часто скаржаться і заміжні та з чоловіками)) Але ставленя до одинокої жінки у нашому суспільстві повне стереотипів та дурниць, незалежно від того, з дітьми вона чи ні (це вже офтоп пішов)))

      • “До речі, на життя і дітей часто скаржаться і заміжні та з чоловіками)) ”

        http://www.lovehate.ru/Husband/3

      • talahasi78, людям взагалі властиво скаржитись. І заміжні теж це роблять, я до них так само без співчуття ставлюсь. З того ж принципу: кожен сам собі вирішує.
        От Alex_V навів приклад із заміжніх жінок і що вони виписують ненавидячи чоловіка. З одного боку смішно, з іншого боку.. хто ж винен що має такого чоловіка? Скаржаться на нього, але якщо вдуматись – спершу варто скаржитись на себе…
        Словом, ми – люди – дуже цікаві для вивчення і розгляду 🙂

  4. Оксана

    Міністерство праці та соціальної політики України у своєму листі від 09.04.2010 р. №68/06/186-10 зазна¬чило, що до категорії «одинока мати» в сенсі законодавства про працю належать: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (у тому числі розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів). Тобто участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матір статусу одинокої.
    Це так, для довідки. Я чомусь думала, що розлучені жінки не вважаються формально одинокими матерями. В мене термін одинока мати асоціюється з вищеописаними випадками. Коротко, що хотіла сказати:
    1) Ставленння не вимірюється однією жалісатю, є й інші емоції
    2)Дитина таки змінює свідомість жінки більшою чи меншою мірою. Може просто в декого змінюється в гіршу сторону(
    3) В контексті цієї проблеми варто розглядати такі питання як дошлюбне статеве життя, аборти та методи планування сім”ї
    4) Тут чітко проглядається Ваша позиція, що перед тим як одружуватися потрібно добре подумати. У цьму я Вас підтримую, бо шлюб – це на все життя (так би мало бути). Але хочу додати, у контексті даного питання, що перед тим як вступати у статеві стосунки, також потрібно подумати, бо ніщо не дає 1000% захисту.

    Відповідь
    • Я цілком з Вами згідна.
      Особливо про статеве життя і методи планування сім’ї. Чому серед усього, що вивчають в школі, в чому є багато зайвого нема дійсно важливого предмету на ці тематики?
      Підлітки “чудять”, тому що не проінформовані, батьки з ними це теж не обговорюють, от і виховує вулиця. Далі в житті каються і пожинають плоди такої поведінки.

      Відповідь

Написати відповідь до vrubli Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: