Цікавинка внаслідок недбальства та чаРівне місто

Posted on

Тунель коханняРано-вранці ми виїхали із Луцька в сторону Рівненщини. Через годину їзди зійшли з автобуса у Клевані (автобусом з Луцька вартість квитка 23 гривні з людини). На меті було відвідати таке унікальне явище як “Тунель кохання”. Щоправда не знаю що спільного має з коханням ця залізнична колія, що проходить у тунелі з дерев, та все ж хотілось поглянути. Видовище дійсно цікаве та неординарне.
За що було прикро – саме з цих країв блогер Олександра Zarazko, живе за кілька кілометрів від самого тунелю, але зустрітись з нею не вдалось, бо вона зараз на морях. Ну нічого, наступного разу.
Язик не лише до Києва доведе, а й проведе по країні, тому добрі люди підказали як дістатись до тунелю і як потім звідти поїхати. Подекуди також висять таблички-орієнтири: дерев’яне сердечко, пронизане стрілою, яка вказує напрямок.

Тунель КоханняСам тунель довгий кілька кілометрів, повністю ми його не побачили, але чималу відстань таки пройшли. Здивувало, що поруч ще нема людей з магнітиками, індустрія ще ж та! Я б і сама магніта купила, а тепер доведеться робити його самій.
Ранок неділі був дещо похмурий, тож багато відвідувачів у тунелі не було. Звідкилясь зв’явилось пару батьків з великим стадом великою групою дітей. Крокуючи між них і намагаючись вирватись вперед я усвідомила, що ненавиджу дітей. Чи то просто конкретно ті були наглі, зухвалі і набридливі чи то всі такі, але вони мене злили.
Як я вичитала в Інтернеті, це явище утворилось у радянський час, коли перестали обрізати гілки дерев вздовж проміжку даної колії. Згодом проїжджаючи потяг утворив тут тунель. От подумати – яке цікаве та красиве місце появилось через недбальство.

театр у м. Рівне

театр у м. Рівне

По відвідинах тунелю ми сіли на маршрутку і поїхали у місто поблизу – Рівне, дорога лишень 10 гривень, півгодини їзди.
Від залізничного вокзалу пішли навмання до центру, по дорозі на проспекті Миру натрапили на кафе “Париж”, де й зупинились не то пообідати, не то поснідати. Було смачно, от тільки дивина: замість поставити звичайні столові серветки, офіціантка поставила носовички в упаковці. Як потім виявилось із чеку за ці носовички, які ми там і залишили з нас взяли 1 гривню.
памёятник У.Самчуку РівнеЗагалом Рівне та Рівненищина залишили враження дуже приємних, люб’язних людей. І наступна наша зустріч цьому підтвердження.
Ми зв’язались із віртуально знайомим блогером VerdaKafo, який мешкає у цьому місті. Він прийшов до нас, розповів детально що варто побачити, як дістатись, написав усі номера маршруток і врешті-решт ми ще пішли на каву. А тут він взяв і за нас заплатив. Ми йому повертаємо кошти, мовляв як так: це ми платимо за тебе, бо ми тебе запросили і ти нам люб’язно все пояснюєш, а він наполягає, що ні, платитиму я. Воістину люб’язна і дуже цікава людина. Ще раз тобі дякуємо! 🙂
лебедине озеро РівнеДалі ми ще подались на автовокзал, щоб залишити сумку в камері схову і дізнатись чим нам звідти вибратись, але про те, як ми вертались до Львова потім.
Як нам пояснили, центр Рівного було знищено у 2-й світовій війні, тож туристичних принад тут не так багато. Тим не менше, ми із задоволенням поглянули в парку на лебедине озеро, що значно чистіше за озеро у львівському Стрийському парку.
арка біля лебединого озераРівненський театр хай не надто оздоблений, та все ж виглядає суворо, стримано і я б сказала “елегантно”.
Ми пройшлись по вул.Соборній, яка є дуже охайною. Взагалі, Рівне – невеличке, але охайне місто. Це помітно і на вулиці, і в парках (милий також парк Шевченка).
тигреняткоА ще дуже сподобався Рівненський зоопарк! Великий, дійсно як парк, де тварини мають чимало простору. Чудове місце для сімейного відвідування, де можна ходити годинами.
Із поверненням була проблема. Є потяг у 2-й ночі зі Здолбунова (12 км від Рівного), або ще був автобус з Києва, який віправлявся у 22:40 і прибував у Львів о 3:20. Трошки незручно, у понеділок же ж на роботу. Але я була готова і до цього, переконуючи себе, що це дурниці, адже я молода, мій організм витримає і нічний переїзд, після котрого одразу на роботу, мандрівки ж того варті і вони придають натхнення!
Але все склалось якнайкраще: привітна касирка зателефонувала до знайомого водія і попросила його нас підібрати. То був міжнародний рейс до Польщі, з відправленням о 18:30 – ідеальний варіант. По ціні нам вийшло ще по 30 гривень дешевше, аніж би то було київським рейсом, комфортніше і швидше.
Висновок: не треба хвилюватись, завжди знайдеться якась добра людина і все вирішиться.
Загалом Рівне мені сподобалось, залишило про себе враження як чарівне місто з щирими людьми, я дякую його жителям за привітність.
Їдучи в автобусі я поглядала у шибку і не могла натішитись тому, як же чудово пройшла ця мандрівка і як же мені щастило. Поглядала на краєвиди за вікном і розуміла, що хай там що, я люблю цю країну. Люблю відкривати її собі, подорожувати нею і споглядати на її пейзажі, природу, творіння та будівлі. Люблю її і навряд чи колись перестану милуватись нею.
Моя мандрівка внесла у мій список побаченого іще два обласні центри України та перлину українських особливостей – Тунель кохання.
Повертаюсь до робочих буднів під враженням побаченого і складатиму нові списки куди ще навідатись.
І вам раджу подорожувати Україною, от побачите: в нашій країні так багато дивовижного! Відкрийте собі світ, починаючи з Батьківщини!

20.08.2014

зачарована мандрами,
Ольга Врублевська

Advertisements

9 responses »

  1. Ми з дружиною були в Тунелі кохання у червні минулого розу, дуже цікаве місце, але тоді враження від нього нам геть зіпсували… комарі, яких в тому тунелі було не просто багато, а дуже багато, вони налітали на туристів звідусіль. Але тунель все рівно класний.

    Відповідь
    • Нас загалом не дуже кусали комарі, але оскільки я була в шортах, то кілька укусів мені дісталось 🙂

      Відповідь
  2. Тигр розкішний.

    Відповідь
  3. А біля тунелю Кохання є тунель спокус, кажуть. Але чомусь ніхто за нього не згадує ніколи

    Відповідь
    • Так, правда, є там і такий, нам про нього казали.
      Але він менший, ми по ньому навіть не ходили, лиш так поглянули.

      Відповідь
  4. Сповіщення: Прощай, шалене! | опосередкована щирість

  5. Прости мене за мою відсутність :))
    Але я виправлюсь наступного разу і покажу вам все те, чого ви не бачили 🙂

    Відповідь
  6. Сповіщення: Список звершень, досягнень і подяк. | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: