Океан подяк та емоцій

Posted on

Я відійшла від дурману та похмілля і оговтавшись, на тверезу голову, можу писати мою публікацію. Оригінальності не буде – я також була на концерті Океану Ельзи 24-го серпня.
Не знаю які ефекти дають наркотики і як там люди від них кайфують – ніколи не і хотіла довідатись, та от концерти цього гурту мені саме асоціюються зі словом «кайф».
Вкотре повторюсь про енергетику, що наповнює, про відчуття відриву, шаленства і ейфорії. Вийшло дуже символічно – зустріти літо з ними і завершити його їхнім же концертом!
Але я хочу зазначити як я потрапила на цей концерт.
У мене не було компанії аби на нього іти… от не було до кого попроситись і все! Квитки швидко розпродались і я з сумом позирала як залишились дорогі квитки в непроглядні території стадіону…

Десь за тиждень до концерту, я зустрілась із людиною, що віднедавна є постійною читачкою нашого блогу – Вірою  Гаман. Зовсім несподівано, слово за слово і ми довідались, що у Віри є «зайвий квиток» і вона люб’язно мене запросила долучитись до її компанії на концерті. Я звісно погодилась, адже квиток у другу фан-зону, а тим паче, був куплений задовго до концерту, ще по дешевшій ціні, Віра навіть не робила націнок і продала мені його по початковій ціні, отакі чудесні люди читають мій блог! 🙂
В неділю я приготувалась до свята: одягла вишиванку і попрямувала в сторону Кінг-Кросу, де долучилась до компанії і з усіма перезнайомилась.

Далі все було типовим: дощ перед концертом (щастить же Славку на нього у Львові!), довга черга до стадіону, а тоді ще очікування всередині і в результаті драйв, шквал емоцій, відрив, шаленство, неперевершене дійство, кайф, і які ще описи можна підібрати до цього надзвичайного вечора?!
По завершенню концерту пригоди не завершились: ми з дівчатами (компанія 7 осіб) поки відшукали одна-одну серед натовпу ні в які автобуси та таксі не встигли, а викликати щось було нереальним! Передзвонивши у десяток львівських таксі компанії ми зрозуміли марність справи і попрямували у напрямку Стрийської. Вітер був скажений і вишиванка, до котрої я мала лиш легеньку курточку пропускали наскрізь до моїх легень холоднечу (очікую в які наслідки це виллється).
На Стрийській ми таки втиснулись в одну маршрутку і поїхали в напрямку центру. Думали може продовжити вечір за столиком якогось цілодобового закладу, але справа виявилась марною – все зайнято.
І от найбільший парадокс вечора: викликати таксі, щоб доїхати з центру додому. Дівчата викликали собі дві машини (з мого телефону причому), а я, що дзвонила на цю ж службу таксі і то ще перед ними, отримала відмову «нема вільних машин». Дві наступні служби сказали таке ж. Щоб не залишатись самій у центрі Львова серед ночі…я поїхала в гості до Віри! Яка, до слова кажучи, живе в протилежному кінці міста від мене.
Словом, всяке бувало в моєму житті: ходила в гості зранку, ходила в гості ввечері і залишалась на ніч, але щоб прийти в гості о 3:30 ночі (!) такого у мене ще не було…
Віра напоїла мене гарячим чаєм, накормила шоколадом і я зробила ще одну спробу і таки мені дали таксі… (цього літа я потратила чимало коштів на нічні роз’їзди Львовом на таксі)
Додому потрапила о пів на 5-ту і завалилась спати. Тому і було відчуття похмілля, адже від музики «Океанів» п’янієш радістю.
Висновки: я дякую усім дівчатам, з якими вчора мала честь познайомитись і з якими я провела цей дійсно незабутній вечір (та і ніч незабутню). Але найбільше я дякую Вірі, за те, що вона мене запросила до своєї компанії, продала мені квиток, розділила зі мною емоції концерту, запросила серед ночі до свого дому, щедро пригостила і взагалі за те, що вона така хороша і класна людина! Я дуже рада, що вона натрапила на мій блог і що ми подружились. Дякую тобі за все! То було незабутньо!
Звісно, подяка Океану Ельзи за подарований емоційний концерт. Я найбільше рада тим, що була у виконанні моя улюблена пісня, яка не планувалась для концерту – «Лелеки» – життєва, чуттєва, зворушлива.

А ще більше ніколи не буду вагатись! Навіть якщо не матиму компанії – все одно ітиму на їхній концерт! Ну і що, що сама! Цього дійства пропускати не можна!

26.08.2014

Сп’янівши океаном,
Ольга Врублевська

Advertisements

3 responses »

  1. а ще океан народу

    Відповідь
  2. Сповіщення: Прощай, шалене! | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: