Душевні аборти ідеалістичних цінностей

Posted on

…Одного дня лежачи у ліжку дивишся у стелю і обдумуєш звідки воно все бере ноги і як то все почалось. Точного моменту не знаходиш, та все ще відчайдушно копирсаєшся у своїй пам’яті в намаганні зрозуміти…
Одного липневого дня я розмовляла з Чудовою Жінкою. В ній наче не було нічого надзвичайного, втім вона була справжньою. Вона розповідала мені про своїх двох дорослих синів, щось про своє життя і раптом під час тієї розмови мене осінило…
Я думала про те, якою я колись хотіла стати і думала про те, чому цього не сталось. Я дивилась на неї і розуміла, що такою мені вже не бути…
А потім знову обдумувала дивлячись у стелю і не могла зрозуміти з якого моменту все пішло шкереберть. Аж поки не знайшла відповідних метафор.
Я зробила аборт. Не фізичний щоправда, а моїх душевних цінностей. Я прирівняла те, що сталось зі мною до поведінки якоїсь дівчини-підлітка.

Ось ти виношуєш свою мрію, радієш їй і плекаєш про неї сподівання, а раптом якісь обставини оточують, залякують і спонукають відмовитись від мрії. Тобі страшно, ти розумієш, що цього всього “не стягнеш”, і що це тобі не під силу. Під тиском зовнішнього середовища і з острахом ти наважуєшся на те, щоб позбутись тих своїх ідеалів та цінностей – такий собі душевний аборт. Тобі “колять” якесь заспокійливе, (чи ти сама себе заспокоюєш) і здається ковтаєш забуття. Ти не пам’ятаєш більше про власну мрію, не згадуєш які сподівання виношувала і все минуле схоже на сон, який на ранок погано пам’ятається. Ти живеш зі спокійною совістю наче ніколи нічого не було.
Та одного дня ти зустрічаєш людину, яка в тебе викликає відчуття чогось до болі знайомого. Ти дивишся на неї, напружено згадуєш аж поки не пригадаєш більшу половину того, що сталось і врешті-решт розумієш, що вона втілює те, на що ти колись сподівалась.
Втім, як наслідок попереднього вчинку, ти вже встигла стати безплідною і наново збагатитись такою ж мрією вже не зможеш. Ти вже інша людина і такою тобі не бути. Наступними є усвідомлення незбагненності, безпорадності, безпліддя і безвиході.

Я не знаю в який момент я абортувала мої сподівання. Я не знаю коли це сталось і коли я змінила щось в собі, я досі не можу цього згадати. Я не знаю що відчуває жінка, що втрачає дитину, але я знаю, що відчуває людина, яка втратила мрію. І це майже те саме, що втратити когось рідного.

03.09.2014

Безплідність мрій,
Ольга Врублевська

P.S. якщо комусь ця публікація видається занадто “скандальною” чи наштовхує на якісь підозри – тримайте їх при собі, бо мені начхати. Отак грубо.

Advertisements

9 responses »

  1. Оксана

    Я б не сказала,що ця публікація видається занадто “скандальною”. Хіба для тих людей, які не сприймають образне мислення. Мене зачипили твої слова. Подумала про себе… Але я маєю надію. що ще зможу стати такою, як мріяла колись…Можливо я не така рішуча, щоб робити аборти мрій. А може просто не зовсім чесна із собою, щоб в цьому зізнатись.

    Відповідь
    • Думаю, що мабуть усі ми такі аборти рано чи пізно робимо… Просто інколи усвідомлення приходять з часом…

      Відповідь
  2. Чудові метафори.. хороший пост! Думаю у багатьох був свій “аборт мрій” але.. можливо трохи поспішно робити висновок що все так невідворотно? після аборту все одно ж можна народжувати (повертаючись до образів в тексті)

    Відповідь
  3. Хочу подивитись на людей, які побачать тут щось скандальне.
    Мені, як і завжди загалом, в цій публікації все близьке, до останнього слова.

    Відповідь
    • Дякую, Саш.
      Те, що хтось розуміє тут написане саме так як ти дає мені надії, що я не божевільна 🙂

      Відповідь
  4. З тим плагіном “Оцініть це: “, що стоїть внизу, можна відчути себе вчителем який перевіряє шкільні твори 🙂

    Відповідь
    • І часто Ви себе так відчуваєте?

      Відповідь
      • Я не оцінюю публікації за допомогою цього плагіна, бо я не знаю по яким критеріям треба оцінювати; от вчителі, які в школі перевіряють твори напевне знають. ))) Можна бути з чимось не згодним і висловити свою точку зору в коментарях, але не ставити якусь занижену оцінку. Це ж блог щирості, а як можна оцінювати щирість? Це ж теж саме, що лінійкою вимірювати колір 🙂

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: