враження з відпустки та Туреччини…

От я і повернулась з моєї відпустки у сонячній Туреччині. Саме в цю, ще на той час, незвідану країну я поїхала минулого понеділка і пробула там аж тиждень.
Переповідати про буденні аспекти мого перебування там нема аж великого сенсу – типово готель, басейн, якісь різні страви, які одвічно куштуєш і куштуєш, море, пляжі і тому подібне. Варто лиш зазначити, що знаходилась я у невеличкому курортному містечку Сіде, поблизу Анталії, на березі Середземного моря.
На правду кажучи, якби не екскурсії я б мабуть занудьгувала – надто “розслаблений” відпочинок не для мене. За час проживання в готелі обросла поганими звичками – звикла, що ліжко за мною застелять і кімнату приберуть, їсти приготують, тарілки заберуть. Тиждень без домашнього прибирання і миття посуду воно звісно добре, але зараз ой як важко відвикнути 🙂

храм Аполона, Сіде

Загалом зустріч з Туреччиною була бентежна, я якось скептично і насторожено ставлюсь до арабської культури (з моїми-то переконаннями про емансипацію жінок, рівноправ’я і всім таким в таких країнах може й небезпечно 🙂 ).
Та й узагалі, місцевих аборигенів (я так завжди називаю людей якоїсь іншої країни, а іншу валюту зву тугриками, дурні звички) легко відрізнити, принаймні мені було легко їх відрізнити адже я в короткій спідниці і з розпатланим волоссям одразу видавала моє не арабське походження, на що місцеві чоловіки могли дивитись з цікавістю, а в погляді місцевих жінок (тих, котрі переконані мусульманки, судячи з одягу) певний докір.
Але загалом – ця країна мені сподобалась.
Єдине, що варто мати на увазі – турецьке сонце нещадне. Їхня спека давалась мені важко і якби не капелюшок я б мабуть збожеволіла (майте на увазі – як їдете туди беріть головний убір – капелюшок, кепка, косинка. Краще таке, щоб “прикріплювалось” до шиї, бо морський вітер може здути).
А ще вчіть мови! Бо того хто говорить російською – Бог карає. Без жартів, з турками в цьому плані проблемно, багато з них не спілкуються англійською і вважають, що вони знають російську. Коли ми з хлопцем загубились від екскурсійної групи, дякуючи керівнику, який дав хибні вказівки через неправильне володіння мовою, нам довелось добиратись до готелю самотужки і не раз злим словечком пом’янули російську.
Для мене мовне питання було доволі неприємним. От навіть знаходишся на якомусь ринку сувенірів, починають з тобою розмовляти і ти спілкуєшся англійською, але тільки чують Юкрейн, одразу переходять на російську. От і пояснюй всім, що ти донт лайк Раша і тому хочеш спік інгліш, ще на щастя мій хлопець спрішт дойч зер гут і тому після випадку загублення ми російську просто ігнорували, спілкуючись іншими мовами.

Мавгат – Водоспад

Справили враження їхні маршрутки. Ще раз почую, що якийсь львівський водій скаржиться – буду з ним сваритись! Там водії, окрім того, що ведуть громадський транспорт, слідкують за тими, хто входить, ще й мусять вшарити на турецькій, англійській, німецькій, російській куди той турист хоче доїхати і увага – оплата за проїзд в турецьких лірах, доларах, євро. Водій паралельно підраховує скільки видати решти і в якій валюті.

Водоспад – Анталія

Невигадані історії мого перебування. Сиджу за столиком в готелі, обідаю, а біля мене вже тарілка зі солодким, якась російська дитина починає ревіти і тикає мамі на мою тарілку, мама каже, що зараз йому таке дасть. Я стрепенулась, думаю – чим москаль не жартує, в чужу країну влізли і Крим забрали, що ж їм помішає в чужу тарілку влізти і десерт забрати, тож одразу тарілку підтягнула до себе.
Із екскурсій побувала у плаванні на кораблі – чудові морські пейзажі та з’їздила в Анталію. До речі, не беріть екскурсії, пропоновані туроператором в готелі – ціни значно дорожчі, в тих же їхніх агенціях можна придбати значно дешевше. Вас будуть лякати, що так купляти небезпечно, але все цілком добре організовано – і чек видають, і забирають тебе біля готелю і назад відвозять.
Анталія, до слова кажучи, шикарна! Місто на мене справило враження, хоч і я вмирала там від спеки, але це не завадило мені нею любуватись. У моєму переліку найкращих в світі морських пейзажів є італійське Сорренто, італійські Cinque terre [Чінкве терре = 5 земель] і от тепер додалась Анталія. Просто прекрасно. Однозначно раджу навідатись!
Ну і звісно, будучи в Туреччині не забудьте навідатись у Хамам – їхню баню. Моя шкіра після тамтешніх процедур пілінгу і масажу стала м’якенькою.
Для тих, хто буде в Сіде – варто з’їздити у сусіднє містечко Манавгат, там окрім водоспаду якщо податись у місто – не така вже туристична зона, тож можна глянути на турецькі житлові райони. А ще там є чудесне кафе “waffle ci akin” зі смачнючим морозивом, всякими смаколиками і справжньою гіркою міцною турецькою кавою. (адреса: Eski hisar mah. Gülveren cad. NO:74/Z01
07600 Manavgat, Antalya)
Ото і все. Відпустка звісно закінчилась б краще, якби авіакомпанія не змістила виліт майже на 12 годин пізніше, чим дещо зруйнувала мої плани. Та то таке, загалом в мене враження чудові та теплі від такої-то теплої країни. Сподіваюсь туди ще якось навідаюсь.
А зараз лину в роботу з новими силами…

17.09.2014

із теплом,
Ольга Врублевська

P.S. у вищезгаданому кафе прикріплюються записки. Ану чи хтось знайде мою 🙂