Круті повороти життя і чергові етапи нових досвідів

Posted on

Збираюсь із силами, пора про це розповісти світу…
То був липень місяць. Я думала, що варто впроваджувати якісь зміни в своє життя, до прикладу змінити роботу. Бо хоч вона мені і подобалась, але постійна біготня по Львову, суцільне накладання справ, нічне виконання роботи (читай хронічне недосипання) почало відбиватись на здоров’ї. А ще нестабільність перекладацького заробітку (залежить від замовлень) створювала певний дискомфорт, а подекуди і накладки у фінансових справах. В додаток до цього всього було розуміння, що вічно працювати “на чорно” і не мати стабільного прихисту, а залежати від думок інших людей якось негоже.
Такі думки поступово в мене виникали, але тоді я ще поступала в універ і нічим конкретнішим вони не ставали. Згодом вирішила наступний план дій: завершу літо, поїду десь восени на моря, відпочину, а тоді будучи студенткою-заочницею і продовжуючи мою нестабільну роботу шукатиму якісь альтернативи. З такими роздумами я оновила резюме в інтернеті, адже одразу у вересні робота не з’явиться, хай воно вже зараз собі висить.
Але не так то сталось як гадалось…

Того ж місяця липня я отримала телефонний дзвінок: “Алло, це Ольга Богданівна? Це траляля ми знайшли Ваше резюме в інтернеті, саме зараз шукаємо людину на посаду адміністратора офісу, нам потрібна особа зі знанням італійської, можливо Ви зацікавлені – хочемо запросити Вас на співбесіду…” і слухаючи це все, зокрема розташування офісу, я прикидаю в голові і розумію, що це місце знаходиться за 10-15 хвилин пішки від мого дому, тож думаю – а чом би не піти і не послухати що люди кажуть.
Пішла, поговорила, справило певне враження, спокушали зарплата, офіційне працевлаштування, звичайний графік і звісно близьке місце розташування до мого дому, Але одразу ж подумала, що не підійду їм, бо окрім володіння італійською і власними професійними навичками я не мала інших характеристик, а посада зі значною відповідальністю, чимало обов’язків, зокрема шукають кандидата з досвідом, у мене з таким справ не було. Почувши звичне “ми Вам зателефонуємо” я без усіляких сподівань звідти пішла. Розповіла про цю подію лиш одній, дуже дорогій мені людині з того кінця світу. У відповідь чую: “Ольга, як на мене варто спробувати!“; – “Яке спробувати, я ж кажу тобі – я лише з ними поговорила і нічого конкретного невідомо, та й ти знаєш – я думала шукати аж з вересня місяця, зараз то якось несподівано…”; – “та не перебирай так, тож майже біля твого дому. Якщо ти відмовишся – потім така нагода буде? А спробувати можна“. Але я ж розуміла, що нема що пробувати 🙂
Тим не менше, не минуло й тижня, як мені знову зателефонували. Запрошували на другий етап співбесіди – з керівником підприємства. Не очікуючи такого я серйозно задумалась що воно і як воно буде, знову зв’язалась з дорогою мені людиною і почула від нього італійською їхнє популярне прислів’я: “робота – не шлюб, розводитись можна, тож якщо будуть тебе брати – пробуй!“, думала я, думала і пішла на другий етап.
У нас була тривала бесіда, про роботу, про зарплату, про обов’язки, про навички, з перевіркою володіння іноземної. Я намагаючись одразу розставити крапки над “і” повідомила, що не планувала от просто зараз працевлаштовуватись і тому мені це незвично, сказала, що планувала роботу з вересня, бо тоді хотіла ще поїхати на море. Словом, такі розмови. Загалом у мене були хороші враження і я подумала, що мені це було б цікаво.
Про рішення співбесіди мені мали повідомити по телефону.
І от останні дні липня, дзвінок і слова: “Ольга Богданівна, приходьте 1-го серпня на Ваш перший робочий день. Приносьте документи, зокрема трудову книжку…“; – “Ого! Несподівано!“; – “Чому несподівано? Ви ж знали, що у керівника про Вас склалось хороше враження“; – “Так, але все одно мені чомусь це все несподівано“.
Пішла, побачила все, трохи офігіла “як я з цим усім справлятись буду” і таки влаштувалась.
Тож з 1-го серпня я являюсь помічником ген.директора компанії, що співпрацює з Італією для імпорту корму для тварин, тож я контролюю поставку, документацію і те як наші працівники працюють по усій Україні. Отак раптом отримала купу нових обов’язків та повноважень. Воно все було якось несподівано – от одного дня я ще бігала на уроки по Львову, а тут у мене з’явився власний кабінет, робочий телефон (сучасніший, ніж мої обидва разом узяті) і якесь дивне відчуття…
От говориш з начальником і видаєш фразу: “секунду, в мене комп’ютер завис“, – “Оля, пробачте, це залізо пора кинути під машину” і тут через день ай-ті відділ мені встановлює новий комп, щоб я могла безперебійно працювати.
Маємо нараду, переглядаємо документи, звучить фраза начальника: “нам варто розробити фірмові бланки“, я одразу згадую як я робила щось таке в технікумі в Італії і звучить мій голос виконавця: “добре, зроблю“. І тут його посмішка: “Оля, не беріть на себе всю роботу, це ж не Ваше. Давайте вказівки відповідним людям і просто контролюйте результат, скільки воно нам буде коштувати“. І це до біса дивне відчуття – коли ні з того ні з сього твоя робота перетворюється на віддачу вказівок і контролювання інших…
У мене два начальника – один помічником якого я безпосередньо являюсь – керівник хороший, та інший, не напряму мій керівник, та він наскільки чудова, бездоганна і досконала людина в робочих питаннях, що я від нього фанатію.
Тож хоч я і почала умовно відноситись до офісного планктону з 9-ї до 18-ї, я все ж радію цьому новому досвіду мого життя. Звісно, не можу стверджувати, що залишусь тут навічно. Зауважую по собі, що я не з тих, хто знайшовши тепле місце сидить на ньому без упину, а люблю шукати і проявляти себе у чомусь новому. Поки я тут…
Інколи згадую ту попередню бігтоню, але особливої ностальгії нема. Деякі підробітки перекладом ще маю і кілька учнів.
І таке зухвале додам: зранку я прокидаюсь з думкою, що якісь мої співробітники вже їдуть в забитій маршрутці на роботу, а я ще лежу у теплому ліжку. На обід ходжу додому, чим економлю купу коштів і маю нагоду під час обідньої перерви полежати з 10 хвилин на моєму домашньому дивані – шикарне відчуття! 🙂

Чому я все це описала? Щоб ви не здавались і не розчаровувались. Бо життя, як виявилось – штука непередбачувана. Отак прокидаєшся одного ранку і розумієш, що починаєш його спочатку. Воно підкидає сюрпризи і як виявилось, інколи подарунки долі самі падають тобі на голову – мені от упали, дуже несподівано.

18.09.2014

на новій хвилі,
Ольга Врублевська

Advertisements

10 responses »

  1. Ну що, вітаю тебе у рядах офісного планктону! Ти вступила до рядів людей, яким фінансують мобільний зв’язок, привозять ледь питну воду у бутлях і які лазять у ВК в робочий час, роблячи вигляд, що вони шибко зайняті))))) *ну ти ж знаєш, що я шуткую оце тут*
    Насправді офісне життя – це свого роду крок далі, у тебе є змога оцінити/порівняти і зрозуміти, твоє чи не твоє, і чи хотіла б ти займатись цим надалі. І, до речі, багато моїх колег у різних серйозних відділах коли закінчували філологічний, працювали перекладачами, а потім уже їх ставили на посади менеджерів із збуту/постачання, і вони вдогонку отримували ще одну освіту, уже згідно конкретних потреб. Тому у тебе є чудовий шанс і в офісі попрацювати, і зв’язки напрацювати, та й взагалі визначитись, що ти робитимеш у житті надалі.
    Вітаю)) ділись робочим мейлом чи як))

    Відповідь
    • Саш, від твого коментаря просто таки таку в посмішці – тішиш мене 🙂
      Насправді так це і приймаю – як черговий цікавий досвід, буде видно що там буде…

      Відповідь
  2. і які лазять у ВК в робочий час, роблячи вигляд, що вони шибко зайняті)))))
    😀 😀 😀 😀 😀

    Поміняла роботу, перестала по Львову бігати, а потім каже «книжку віддай». 😀
    Та то ж в таку даль топати 🙂 🙂 🙂

    Відповідь
    • По-перше, Помф’юче, не став отої купи ржачних смайлів після тексту курсивом, я чудово знаю на що ти тими смайлами натякаєш!

      По-друге, Ш.Руставелі – зовсім не далеко, припрусь якось! 🙂

      Відповідь
  3. Оксана

    Ольга Богданівна, прийміть мої вітання!!!!))) Думаю, Ви заслуговуєте на цю роботу))).

    Відповідь
  4. arhivarius

    Як бачу, наполеглива праця дає свої результати. Успіхів на новій трудовій ниві.

    Відповідь

Написати відповідь до vrubli Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: