Чому жінки не розводяться?

Posted on

Випадковим розмовам незнайомців з маршруток присвячується.
Часто такі розмови надихають до роздумів та моїх публікацій.

Ну чи не те, щоб не розводяться, а часто нарікаючи на шлюб, терплять.
От почула я фразу в маршрутці: “якщо тобі з ним так погано – чого ж ти не розведешся? а так лиш мучишся“, і відповідь подруги: “а якщо наступний буде гірший за цього? від цього хоч знаю чого чекати“.
Дуже часто це є типовою поведінкою – самій же буде гірше, а наступний може бути ще гірший, а до цього вже хоч звикла і знаю що від нього можна чекати. Він може бути останнім ледацюгою, мати поганий вплив на дітей і взагалі бути пропащою людиною, але ж ні – треба терпіти. А ще часто – жінки “виховують чоловіків”, тобто так чи інакше пристроюють їх на свій лад, а наступного доведеться “виховувати спочатку”, а часто починати все заново нема сил.
Плюс у нашій країні ще побутує думка, що жінка сама не виживе, що мужик який би не був, але вдома потрібен (особливо у сільській місцевості) і весь цей тиск середовища зводиться до суцільного терпіння.

Сама маю знайомих, які терплять з таких же причин. Одна вкалує, щоб утримувати безробітного чоловіка, але “розумні” люди кажуть терпіти – інакше ж сама залишишся. В моєму селі лише дві розведені жінки. Звісно, село їх вважає несповна розуму. Одна з них, коли надумала вигнати свого алкоголіка – налаштувала проти себе всіх жінок села, які ходили до неї казати, щоб одумалась і не робила дурниць. Та зрештою, і в місті ситуація не краща.
Я нікого до нічого не хочу надихати, але не стільки вже й багато мужик роботи дома робить, щоб терпіти його, якщо вам від нього одні біди. Якщо ви боїтесь, що не виживете без нього – лампочку вкручувати вже не так і важко (та і щодня ви їх вкручуєте), банку відкрити теж не складно, а десь-колись за потреби викликати сантехніка/електрика/слюсара не є дорогим задоволенням. І простіше заплати їм один раз, аніж утримувати ледащо, з принципу “вдома потрібен мужик”.
Якось наш постійний читач Alex_V розмістив доволі цікаве посилання, на цьому сайті жінки обговорюють своїх чоловіків – хто їх любить і хто їх ненавидить. Читати і смішно, і страшно – що все таки є серед нас люди, які живуть пліч-о-пліч з людьми, яких ненавидять.
Залишається питання навіщо терпіти і мучитись, життя ж то одне. Але чомусь люди бояться самотності, вибираючи натомість постійне пригнічення, хоч самотньо жити і не терпіти принижень на мою думку не така вже й погана альтернатива.
Ваше життя у Ваших руках. І вже даруйте, але мабуть у тому, що чоловік поганий винні Ви, бо за нього вийшли. Скільки таких – лиш би одружитись, а потім плачуть. Вихід? Мабуть потрібно думати. Просто думати мозком про рішення, що приймаються і в разі помилок (а всі ми їх допускаємось) не боятись все змінити, життя одне і минає швидко – цінуйте його, а не витрачайте попусту.

23.09.2014

з чужих розмов,
Ольга Врублевська

33 responses »

  1. Дуже часто дівчата закохуються в “поганих хлопців”, з якими їм цікаво тільки спочатку. А після одруження починається: “алкаш”, “козел”, і т. д. Як кажуть в народі, “бачили очі що вибирали – їжте, хоч повилазьте”.

    Відповідь
  2. І правда… розводиш їх, розводиш, а вони не розводяться 😀
    А чому не розлучаються — то інше питання…

    Відповідь
    • Я знала, що хтось присіпається до цього 🙂
      Але в народі кажуть “розводитись”, а стаття про народ, тому так і написала.

      Відповідь
      • Спочатку я хотів написати анекдот:
        Если вы в ЗАГСе, а фаты и музыки нет, то вас тупо разводят

        але тоді б ти написала «я знала, що Помф’юк анекдот якийсь кине» 😀

      • Та бо ти вже заслужений комік мого блогу 🙂

  3. Ви все правильно пишете, але враховуйте той факт, що часто жінки не розлучаються з чоловками, коли їм вже давно за 30 і 40. Ми молоді, можемо знайти собі роботу, не маємо серйозних проблем зі здоров”ям та сповнені рішучості вчитися на помилках. А коли людина вже елементарно не може робити те, що робила у 20, коли вона протягом 10-15-20 років живе з кимось, і її зарплати не вистачає на те, щоб оплатити житло і повністю забезпечити себе і дитину/дітей – вона починає боятися і втішати себе тими аргументами, які ви вказали. І не нам їх судити( Бо навіть я не раз стикалася з розповідями знайомих, які казали, що в 40 тебе на роботу просто нікуди не візьмуть, хіба що якась мегакрута спеціальність. Що вже говорити про село, де люди виживають за рахунок господарства. Тому ефемерна стабільність разом з мужиком вважається кращою, ніж злидні і невизначеність без нього. Тому у таких випадках розлучення вже нічого не дасть. Треба було або думати раніше, або перестати думати взагалі, хоча в них це не виходить.

    Відповідь
    • Ну а якщо вона живе з алкоголіком, який нічого не робить, тільки гроші на пляшку кожен день клянчить та морально дістає і взалі у нього ніяких перспектив, то їй, напевно, краще боятись за те, що в неї життя з ним буде одна суцільна каторга, а не за те, що вона буде без нього робити. Тут, на мій погляд, треба боятись за те, що вона буде разом з ним робити.

      P.S.

      Щось зовсім не віриться в те, що в 40 на роботу тебе ніхто не візьме.

      Відповідь
      • Нє ну це ви взагалі клініку описали, тут без питань, треба слати подалі. Але ж часто буває, що бодай якісь гроші такий красавєц приносить, хай і позиціонує це як найвище благо. А стосовно роботи після 40 – правда. Якщо жінка не крутий бухгалтер, інженер чи лікар, то складно. Ну хіба в магазин або ларьок. Я просто справді неодноразово чула про таке.

      • Таки правда, Олександре, про роботу. І я таких знаю…
        А щодо “клінічного випадку” – то знаю і таких жінок, які з такими живуть – не розлучаються, терплять і жаліються…

    • Я з Вами, Катерино, часто згідна, але в дечому і не погоджусь, лише через те, що бачила отих двох жінок з мого села, які відважились на розлучення і живуть значно краще, аніж було до того.
      Якщо він алкголік – по господарству від нього толку нема.
      Але це рішення кожної людини, я лише збоку поглянула і спробувала дати відповідь: бо до цього звикла, а зміни лякають…

      Відповідь
      • Приклади завжди допомагають у судженнях. У мене таких прикладів немає – щоб кинула у селі і стала жити краще. Тож тут залишу судити вам)

  4. На TED колись редагувала виступ якраз на цю тему. Правда, там ситуація була майже катастрофічна – чоловік побив жінку за кілька днів до весілля, і в тих стосунках взагалі було дуже багато знущань і жорстокості. Як там пояснюється, не завжди до кінця зрозуміло, що ситуація настільки погана, що це вже критична точка. Не так вже й просто помітити і розпізнати сигнали, що треба йти (або навіть втікати). Кому хочеться визнавати, що в них у житті все погано? І одна справа, коли чоловік п’є, ніде не працює і ще й руку піднімає. А якщо це психологічне насильство? Як зрозуміти, що це не нормально, якщо навіть нема ніяких фізичних доказів? Ну, і проблема зі стабільністю в нас лише все ускладнює.

    Відповідь
    • Так, визнати, що все погано важко і страшно. Мабуть тому і терплять. А ще страшно приймати серйозні кардинальні рішення…

      Даруйте, а що таке TED ?

      Відповідь
      • TED (Technology, Entertainment, Design) – це такі конференції. Там виступають різні цікаві люди, розповідають про свій життєвий досвід, цікаві ідеї, інновації і т.п. Виступи можна подивитися на ютубі або на сайті ted.com.

  5. Коли мені старші від мене жінки, у яких не склалось особисте життя через описаних в цій публікації чоловіків, починають мені капати на мізки чому я ще не одружений і що мені вже давно пора одружитись, або починають мене сватати – то мені дуже хочеться їм задати питання: а раптом я буду такий як ваш теперішній/колишній чоловік і моя майбутня жінка тільки страждатиме зі мною? Я вже якось сам визначуся одружуватись мені чи ні, а то самі штовхають на одруження, мозок промивають, а потім жаліються. Та я не можу того їм сказати через те, що вони від мене старші. Вони ж не знають який з мене буде чоловік та який з мене буде батько. І може мені краще бути холостяком. Що у них за потреба така втрутитись в чуже життя, в чужу долю?

    Відповідь
    • Ой, Олександре, в мою долю якщо не пару раз на день, то пару раз на тиждень точно втручаються, на цю ж тему.
      Посилати їх всіх до дупи якось неввічливо, але інколи дуже кортить.
      От вони влаштували собі життя, де суцільне відпрацювати день, погнати на ринок, накупитись, притащити все додому, наварити борщів і прасувати/прати – от і пристають до інших, бо в їх житті нічого цікаво не відбувається і їм здається, що одруження – це єдине цікаве, що може відбутись в житті.

      Відповідь
  6. Оксана Скоц

    А моя подрга розвелась. І до мене довго доходило “чому вона прийняла таке рішення”. Але дойшло. Хоча, на мою думку, зараз потрібноо ставити питання навпаки: чому розводяться (пожили, не зійшлися характерами, розійшлися). Можливо, перш ніж розлучатися варто постаратись налагодити стосунки (якщо немає справді серйозних причин). Ольга, я з Вами погоджуюся, але частково. Все дуже індивілдуально.

    Відповідь
    • Безперечно індивідуально.
      Сьогодні мені сказали таку фразу:
      “до свадьбы смотри в оба, после свадьбы сквозь пальцы” – з одного боку може воно й правильно і треба вміти пробачати, але з іншого боку не все можна пробачити. Все дійсно залежить від випадку.

      Відповідь
  7. а що ж ви ні слова не написали про жінок пияцюр і паравозів від яких мужиками треба тікати???

    Відповідь
    • ))) тому що публікація про чоловіків.

      Відповідь
    • До чого тут дискримінація?
      Написала статтю, надихнувшись випадковими фразами чужих розмов.
      Маєте що сказати про чоловіків і що їм потрібно розлучатись – пишіть, радо прочитаю.

      Відповідь
      • щоб виправити дискримінацію – пишіть статтю про чоловіків)

      • Я не зобов’язана нічого писати, тим паче якщо комусь щось здається.
        Написала як думаю і про що думаю.

      • Но-но…полегше на поворотах!
        А то бачу вас понесло не туди
        😉

  8. на цю тему анекдот в стилі Помф’юка:

    – Сара, я тебя умоляю, на колени становлюсь – давай разведёмся!!!!!!
    – Моня, ША!!!! Даже не думай за варианты!!!!!… Вдовой взял – вдовой и оставишь!!!!!!!!!!! )))))))))

    Відповідь
  9. Сповіщення: А у нас тут річниця творчості… | опосередкована щирість

Написати відповідь до arhivarius Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: