Книга, інтимна для свідомості

Posted on

Я не люблю, коли мені дарують книги. Тому що такий подарунок підсвідомо зобов’язує до прочитання, а я не терплю коли мені нав’язують що саме читати. В моєму розумінні, читання – дуже інтимний процес. І я сама маю обирати чому саме віддатись сповна.
Мене також дратує коли я читаю, а хтось зазирає мені у книгу. Це ж моя територія на дану мить! В цю мить я ТАМ знаходжусь, моя свідомість переносить моє життя в інший вимір, а ти, нагле людисько, намагаєшся втрутитись в мій особистий простір і вивідати про що мої думки! Ану киш від мене!
Але я заговорилась. Отож, я не люблю коли мені дарують книги, а цей випадок став винятком. На мій день народження, наша постійна читачка і вже тепер моя хороша приятелька Віра, подарувала мені книгу «Теплі історії про дива, коханих і рідних».
Це збірка оповідань, що складається з трьох частин «Дива», «Він і вона», «Найрідніші на світі».
Прочитала з великою зацікавленістю, враження двоякі.

Я вірю, що кожне з цих оповідань, кожного окремого автора писалось щиро, а я щирість ціную. Кожне з них несе в собі якийсь позитив, подекуди меланхолію і безперечно душевність.
Проте, деякі оповідання мені видались банальними. Аж занадто солодкими, до нудоти. Але проблема не в оповіданнях, а в мені – бо здається це вже моя свідомість на тій стадії, коли щось дуже світле і позитивне мною сприймається як щось примітивне.
Натомість, від низки інших оповідань я прийшла в захват. Вони були чудові – моя свідомість ще не зовсім отруєна і я здатна сприймати такі щирі, теплі повісті.
Найкращі з них відзначила собі:
– Решта (Вікторія Пожарська);
– Найбільше з див (Галина Манів);
– Мелодія до чаю (Ярина Дейнека);
– Мільйони сьогодні (Олександра Кудріна);
– Необмежена придатність (Марина Василюк);
– Скарбничка (Мирослава Кошка);
– Її звуть Софія (Святослав Черній);
– Яблуневий сад із феями (Вікторія Наймановська);
– Фронтовий лист і волошки (Вікторія Наймановська);
– Цілющі ліки домашнього затишку (Ольга Савицька);
– Кориця (Юлія Смаль);
Іграшковий пес (Оксана Радушинська);
– Щоби бути щасливими (Надія Нарчинська);
І особливо «Межа світла» (Вікторія Гапоненко)- тому що історія без типового хепіенду, я цю історію обдумала «на свій лад» і відчула дуже особисто.
Загалом я можу стверджувати, що ця книга варта прочитання хоча б тому, що мені вона, серед іншого, дозволила зрозуміти які речі я сприймаю, а які особисто для мене вже видаються нецікавими. Вона розслаблює мозок і якщо здійснює якісь ефекти на свідомість, то суто позитивні. Такий-собі ковток спокою з короткої історії.
Дякую Вірі за чудесний подарунок! Та дякую авторам перелічених історій за приємні враження від їхньої творчості!

25.09.2014

Зігрівшись думкою,
Ольга Врублевська

фото зі сайту Брайт Стар Паблишинг

Advertisements

12 responses »

  1. Якраз читаю її, але до неї треба мати настрій і хорошу обстановку) і щоб не було отих людисьок, які нахабно заглядають в книгу) тоді ефект буде кращим))

    Відповідь
  2. Тарас

    То я не один, хто не любить, коли йому заглядають в книгу, хай навіть електронну…
    Як камінь з душі впав =)
    Ніби я й хлопець, але оце типово “жіноче”, на мою думку, відчуття мені чомусь знайоме…

    Відповідь
    • Ну чому “типово жіноче”? Я гадаю це типово ЛЮДСЬКЕ відчуття – бажання не ділитись з кимось, роздратування коли заглядають у твій особистий простір.
      Я теж не люблю коли мені дивляться в електронну книгу, а оскільки часто читаю її в маршрутці – то люди там постійно намагаються заглянути.

      Відповідь
  3. Також мене дратує, коли мені дарують книгу … зазвичай це щось зовсім мені не цікаве .. і що з нею робити?

    Відповідь
    • Можна в гігієнічних цілях використати, можна на макулатуру здати, можна комусь подарувати або продати, можна під щось підставити, здати в бібліотеку, обміняти, спалити в цілях економії газу, дати собаці погризти… Одним словом варіантів безліч 🙂

      Відповідь
      • Беручи до уваги ціни на книги, найкраще їх продати. А якщо комусь дарують виключно книги, ще й непотрібні, то можна непогано заробити 🙂

  4. Я якщо на ноутбуці фільм дивлюсь, то мене дратує те, що в той час хтось зазирає в дисплей мого ноутбука, але якщо той самий фільм я дивлюсь по телевізору – то все нормально.

    Відповідь
  5. Сповіщення: Невже це вже все? | опосередкована щирість

  6. Привіт! Прочитала твій відгук на книгу і навіть трішки здивувалася, наскільки схожі у нас з тобою враження )))))) Мені сподобалися майже ті ж оповідання, а з мінусів я теж звернула увагу на надмірну “солодкавість” історій. Якщо цікаво порівняти, заходь у гості: http://kaleydoskopchuk.blogspot.com/2013/11/blog-post_28.html

    Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: