Прикра, несолодка і потрібна усім нам розповідь

Posted on

У мого приятеля Олексія Ведернікова, існує цікава традиція: він роздає свої книги, бо вважає, що прочитавши їх вони мають приносити користь й іншим. Як на мене – дуже цікаво і неординарно. І побувавши в його домівці я повезла у Львів кілька книг, які мені дуже рекомендувались до прочитання.
Одна з них книга Марії Матіос “Солодка Даруся“.
Що це книга, про що вона і яка історія в ній розповідається – я гадки не мала і ніхто мені толком не міг дати пояснення, сказили лиш прочитай. Навіть короткий опис не відкрив мені суті.
Тож вмостившись зручно у потязі Київ-Львів я полинула у цю книгу…
Книжечка невелика, в ній використовується багато діалектних слів, але більшість з них мені були зрозумілими. Складається вона з трьох частин і вже зі самого початку є незбагненною. Я не розуміла багатьох речей, але відчувала, що далі буде пояснення і читала, тим паче текст якось заворожував до читання.

Перша частина “драма щоденна” розповідає нам про героїню – сироту Дарусю, німу людину, яку мешканці селі вважають несповна розуму і якій дали прізвисько “солодка”, бо вона хворіє вже лиш при вигляді конфет. Далі ми знайомимось ближче із нею і розуміємо, що вона була німою не все життя і що вочевидь не може говорити через якусь моральну травму, та і розуміємо, що це зовсім не божевільна людина, але все ж її поведінка залишається нам незрозумілою.
У другій частині “драма попередня” з’являється інший персонаж, Іван, який починає жити з Дарусею і дбати про неї. Здавалося б, могло б бути у них все добре, але ні – не склалось. І знову мені незрозуміло чому вона так з ним поступає…
Третя частина “драма найголовніша” знайомить нас із батьками Дарусі. Історично події розвиваються у 40-х роках – коли “совіти” окупували територію села, про яке йдеться у книзі.  Це і стало вирішальним фактором у сім’ї цих людей – сім’я гине за сприяння радянської влади. Третя частина найбільша і відкриває нам усе, що було незбагненним, зокрема ми розуміємо назву “солодка Даруся”. Відкриває болісно, бо від прочитання стає прикро на душі…
Я не хочу розповідати в деталях як саме розвивались події, бо ця книга абсолютно варта до прочитання.
Уже дочитавши її я зрозуміла, чому критика стверджує: «коли читаєш цю книгу, болить серце» бо саме так – воно болить. Перегорнувши останню сторінку я як вкопана дивилась у стелю, передумувала дві попередні частини в яких мені щось було не зрозуміло і було так прикро! Так незбагненно сумно!
Наче і розповіли історію простої сім’ї без прикрас і возвеличення, наче і сюжет не заплутаний, та все ж розумієш – найбільші жахи читаються не у вигаданих книгах, найбільші жахи читаються у розповідях про радянську владу на українських землях. Не бійтесь, там нема опису тортур, там просто є опис сім’ї, що випадково стала жертвою. Прочитайте, ми мусимо знати і пам’ятати.

08.10.2014

із прикрими, але потрібними враженнями,
Ольга Врублевська

P.S. під час читання виділила собі дві цитати: (скажіть, чи неправдиві?)

Як добре, що іноді в житті трaпляються миті, про які не знaє жоднa душa, окрім тої, що своїми рукaми творить ту мить!..

Ні-ні, жоден сaтaнa не мaє тaкої сили, як прості люди у чaс зaздрості, ненaвисті і помсти…

P.P.S. Особливо хотілось би порекомендувати прочитати цю книгу Володимиру Помф’юку, Вірі Гаман та Маринці Шутюк.

зображення для статті взято із блогу Просто погляд Мері,
раджу прочитати ще одну статтю-відгук про цю книгу.

Advertisements

9 responses »

  1. P.P.S. Особливо хотілось би порекомендувати прочитати цю книгу Володимиру Помф’юку, Вірі Гаман та Маринці Шутюк.

    От в такому порядку прошу її «по руках» і передати 😀

    Відповідь
  2. Марушка

    Коли читала публікацію, то пробігала очима між рядків. Відчувала, що книга варта уваги, не хотіла читати детальний опис, щоб не псувати майбутні враження:) Дякую, Олька.

    Відповідь
  3. а що це значить “вона хворіє вже лиш при вигляді конфет”?

    Відповідь
    • Головна героїня має приступи сильного головного болю коли бачить цукерки чи льодяники, як їх в селі називали “конфети”.
      А чому хворіє – то за сприяння радянської влади. Прочитайте, зрозумієте яка там інтрига в книзі.

      Відповідь
  4. то найважча книжка, яку читала. хоча ні, перед нею була ще Люка Дашвар Молоко з кров’ю… після обох сплакалася на ніц і ходила здепресована… дуже СИЛЬНІ і ЕМОЦІЙНІ твори… варто читати однозначно, але от перечитувати точно не ризикну… та й на інші твори авторів певно не зважуся, для мене трохи занадто реально, занадто болісно, занадто хапає за душу….

    Відповідь
    • Так, дуже реалістично. Теж мабуть не відважусь перечитати цю книгу, бо вже буде не те – інтрига розкрита і знаю наперед які сумні обставини.
      Тим не менше, книга абсолютно варта читання.

      Відповідь
  5. Сповіщення: Невже це вже все? | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: