Брак студентських спогадів

Posted on

Восени в повітрі витає запах заздрощів і спогадів.
Хоч і скажуть, що то поняття “без запаху”, та все ж – восени їх відчуваєш настільки сильно, що здається можна задихнутись.

У мене гостро відчутний брак студентських спогадів. Я вперше за багато років з приходом вересня не сіла за парту. Я думаю, згадую і аналізую як все було.
Я бачу їх скрізь – безтурботних студентів, які відриваються і розважаються, які живуть безтурботно і зухвало, які ловлять кайф від свого життя. Я відчуваю нестачу, бо у мене таких спогадів нема.
Я згадую часто технікум в Італії, адже то єдине повноцінне наявне у мене джерело спогадів. Отак що поступила і відучилась від першого до останнього року, отак, що є що згадати і з чого усміхнутись.
В Україні ж у мене не склалось – школи тільки 7 класів, університету 2 роки. І тому починаєш відчувати певний брак, нестачу з того, що хтось жив тим, що тобі невідомо починаючи з такої банальності як випускний зі школи і завершуючи не менш банальними студентськими розвагами. Бо це – типово людська риса заздрити чомусь, чого в тебе не було (хоч і мені з моїм досвідом може хтось заздрить – бо і в мене було щось, чого не було в інших).

З іншого боку, звісно я сама причина усього. Теоретично, я могла б ще рік провчитись на денному, розважатись, жити безтурботно і лиш по завершенні братись типово за голову і думати кому потрібен ти і твій диплом. Могла б лише теоретично, та насправді так би не сталось. Виною у всьому моя надмірна прагматичність. Все одно я продовжувала б розриватись між графіками, виконувала б роботу і так по замкненому колу.
Чи був сенс? Не бачу його. Я зробила свій вибір, я про нього не шкодую, але відчуваю факт того, що отримати якийсь інший досвід мені було б цікаво, якийсь досвід, якого мені бракує.
Чи то ще додало свого те, що нещодавно будучи в моєї учениці я гортала книгу зарубіжної літератури за 5 клас. О, зарубіжна! То був свого часу мій улюблений предмет з моєю улюбленою вчителькою. Якось подумки мелькнуло, що класно воно – ходити в школу. Зараз залюбки б туди повернулась – адже не вимагається від тебе аж нічого особливого, а ти собі ходиш у місце, де тобі розповідають цікавезні речі з усіляких різних сфер: і історія, і мова, і біологія, і література. З яким задоволенням я б зараз послухала все те, що колись не цінувала. Звісно, тоді я так не думала та і діти так не думають.
Навчатись в технікумі мені подобалось. Мені були цікаві предмети і навчання я відвідувала з охотою.
Потім мене щось вбило. Могла б зараз звинуватити немотивоване нічим викладання осіб, які не розповідають ні про що, а банально читають занудним голосом щось своє, та радше буду нарікати на себе.
Хоч я і досі вважаю освіту чимось надважливим в житті людини, отримую задоволення коли вивчаю щось нове, та все ж чомусь я почуваюсь вбитою від тієї системи з якою зустрілась.
Як висновок – у мене брак спогадів. Не брак спогадів з освіти, яку я і далі самотужки собі створюю, а нестача безтурботності, бо наваливши на себе багато відповідальності одного дня ковтаєш у повітрі запах чужого свавілля та думаєш “класно воно вам, іншим, не думати, не хвилюватись, робити що хотіти“. Доводиться приймати життєві позиції, як і те, що є ті кому не судилось мати щось те, що є у спогадах інших. Як і те, що інколи треба жити помірковано, виміряно і дозволяти собі шаленство лиш за графіком… Так і живеш, відчуваючи якусь нестачу і ковтаючи повітря інших.

17.10.2014

надихавшись,
Ольга Врублевська

“Восени так солодко чіплятись за минуле…”

13 responses »

  1. А то вже нема сенсу за то думати. Не було, ну і нехай. Цінуйте краще те, що є зараз. Студенти, які живуть безтурботно і зухвало звикають до такого життя, тобто вони отримують не таке задоволення, як здається тій людині, що на неї дивиться і в якої купа справ і обов”язків. У цих студентів інфляція кайфу. Їхній кайф та безтурботність стає повсякденністью вже в студентські роки. Багато речей їм вже можуть бути просто не цікаві. І ще не знати, що їх чекає в майбутньому і яку нестачу вони відчуватимуть потім. Зате у Вас вік, в якому можна ще добре пошаленіти, хоч і за графіком. Ви можете себе забезпечити і Вам вже не потрібно думати кому потрібні Ви і Ваш диплом, та і сім”ї з дітьми у Вас ще нема.

    Відповідь
    • Ви цілком праві, Олександре, от тільки дійсно правдиво те, що дивлячись на чужі розваги бачиш більше, ніж воно є насправді.

      Дякую Вам за цей відгук.

      Відповідь
  2. У переважної більшості тих, хто вчилися за «звичним графіком», зі спогадами теж не густо 😀
    От спитай, наприклад, Воробуса що він пам’ятає зі свого студентського життя :rofl:

    Відповідь
    • Не знаю як у Воробуса, а в мене дуже гарні спогади із студентських років, залюбки би повернув той час. Хоча тоді я був зовсім інший, фьоли в моїй студентській голові літали ще ті 🙂

      Може тому я так сильно люблю осінь, я полюбив її саме із своїх студентських років, а зараз вона мені навіває ностальгію тих безтурботних часів. Але правий Alex_V, немає сенсу шкодувати за тим чого у вас не було, адже у кожного є щось своє і треба вміти цінувати своє добре, що в нас було.

      Відповідь
      • Отож-бо, саме це й відчувається – ностальгія за безтурботністю 🙂

    • А звідки ти так добре проінформований про спогади Воробуса? :-O

      Відповідь
  3. Спогади, вони з’являться пізніше, а якими вони будуть, все залежить від тебе самої.

    Відповідь
  4. теж маю гарні спогади за студентським життям – було круто!

    Відповідь
  5. Я тут ще подумав і вирішив дописати – що круто в студентські роки тоді, коли у тебе є однодумці з якими можна робити якийсь спільний проект – це якось об”єднує, ти себе почуваєш “someone who makes a difference”, де за пивом чи за кавою обговорюються якісь деталі. Та навіть до здачі якогось предмету разом готуватись. Одним словом має об”єднувати якась справа – тоді і порозважатись цікаво. А так, в більшості випадків, коли ти вже знаєш, що твій диплом скоріш за все буде не потрібен і треба якось “викружити” цю сессію, що на носі, що частина одногрупників вже десь працює і з”являється тільки тоді, коли треба сесію “замазати”, інша частина не ходить на пари, бо їм взагалі пофіг, лишається тільки пару чоловік які відвідують ті пари і то, тільки для того щоб мати кращі оцінки в дипломі – то і розважатись вже не так цікаво та і нема з ким, і зникає та романтика студентського життя. Тільки ловиш себе на тій думці, що ти свій час даремно в цьому ВУЗі гаєш. А думка “що я буду робити з тим дипломом, що мені дадуть?” взагалі всяку охоту до розваг відбива. Точніше вона весь час сидить у твоїй голові і навіть якщо ти і розважаєшся, вона не дає зловити кайф від тієї розваги в повній мірі. І ще в попередньому мому коментарі я писав про інфляцію кайфу. А у Вас на 5 курсі могло б скоріш за все так і бути.

    Відповідь
    • Може Ви праві і я б теж відчула “інфляцію кайфу”… Мучить лиш думка про те, що не знаєш що міг би відчути, бо не відчув цього, даруйте за тавтологію 🙂

      Відповідь
    • Перепрошую за офтоп, але я тут випадково заглянув в інший куточок інтернету, побачив там когось і мені здалось що я його знаю.

      Пане Алекс, ви останнім часом не опанували мову Scala? 🙂

      Відповідь
  6. Сповіщення: Невже це вже все? | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: