Про книги, систему і яблука

Posted on

От лиш вчора я спілкувалась з моїм приятелем Олексієм, який за моєю порадою прочитав книги Назара Козака “Нафіга іти на пари”. (До речі, ей ти! Так-так, конкретно ТИ! Якщо ти ще не читав(ла) цю книгу, навіть якщо ти вже не студент, навіть якщо ти ним ще не був, за будь-яких обставин – закривай мій блог і хутко вали за посиланням читати ці дві (1-ша, 2-га) коротенькі, але важливі для кожної людини книги!)
І от переписуючись з приятелем звісно зайшла мова про освіту, систему, навчання. Я виклала йому в повідомленні те, що вже хотіла  і готувала для написання публікацією в блог. Відтак, просто копіюю, з маленькими редагуваннями.

Я вважаю, що навчання – найперша, найважливіша, найконкретніша умова для саморозвитку людини. А саморозвиток людини – це розвиток суспільства. Лише індивід, що здобуває знання (якої б сфери вони не стосувались) може здійснювати позитивний вплив на суспільство. Особисто я не тямлю мого життя без відкриття чогось нового – я завжди прагну чогось навчитись. Це може й не стосуватись підручників, але я прагну набути якихось нових вмінь, або ж розвивати вже набуті.
От тільки перепона в тому, що не можна плутати навчання і те, що відбувається у більшості українських ВНЗ…

Я пам’ятаю як колись моя старенька бабця їздила на ринок і купляла яблука – за логікою старенької людини вона намагалась зекономити і шукала найдешевші, а ними були ті, що вже почали підгнивати. Бабця їх купляла зі словами “нічого страшного – гниле відріжеться, а решта можна з’їсти“. От тільки коли яблуко почало гнити навіть відрізаючи гнилий шмат відчуваєш гниль там, де її і не було. Весь плід нею вже просякнутий, хоч це і не помітно ззовні. В результаті я мусила викидати усе яблуко, бо їсти таке неможливо.

Ось саме так і з українською освітньою системою – не можна відрізати гнилі шматки з надією, що решта нормально з’їсться, потрібно викинути усе і зробити все наново. Така моя думка.

Зараз Ви мене попрікнете, мовляв критикувати добре, а де конкретика? Це – вже інші питання. Способів змінити маса, головне, щоб воно було бажане. Потрібна освіта, в якій працюють викладачі з конкретним досвідом, а не теоретики, які вміють лише читати завантажений матеріал з інтернету, який я і сама успішно можу завантажити (з досвіду економічної освіти скажу, що мені викладали особи, які в житті в очі не бачили як виглядає податкова накладна). Звісно, ці особи мусять бути вмотивовані викладанням – вони мають отримувати гідну платню за свої знання. Чому в Італії нема поняття взяток? Бо викладачу на них пофіг. Він заробляє стільки, що отримує задоволення від самого процесу викладання – та сума, що йому студент може запронувати як хабар виглядає просто мізерно. Звісно, мусить бути і радикально інший підхід до освіти з боку студентів і йти вчитись тому що цього прагнеш, тому що хочеш отримувати нові навики, а не тому, що всі так роблять і на карточку буде капати стипендія.

Але про це можна говорити і говорити. Поки зі ситуацією в країні, де є війна думати про освіту видається не зовсім доцільно. Та і вибори на носі – більшість з нас досі їх чекає так, наче вони щось змінять, у мене чомусь з цього приводу дещо песимістичні настрої. Я просто ще додам одну цитату Гуань Чжуна (китайський політик і філософ), яка засвідчує про важливість проектів:

Коли ви складаєте проекти на рік, то ви садите зерно.
Коли ви складаєте проекти на 10 років, то ви садите дерево.
Коли ви складаєте проекти, які мають тривати протягом усього життя – ви виховуєте і навчаєте людей.

Висновки за кожним з нас.

23.10.2014

Наївшись гнилі,
Ольга Врублевська

Advertisements

17 responses »

  1. Ось одне зернятко економічної освіти від НАУКМА: http://edx.prometheus.org.ua/courses/NAUKMA/101/2014_T2/about Безкоштовно і доступно для всіх.

    Потрібно викинути усе і зробити все наново.
    Це дуже просто зробити. Треба просто не платити за погане навчання, і платити за хороше. Але поки є ринок для такого яке є, нічого не зміниш.

    Відповідь
    • “Не платити” – це надто просто сказано. У нас щороку викидаються гроші на забезпечення державних місць з підготовки фахівців, яких потім і нема куди притикнути…

      Відповідь
      • Ну то не поступати на державні місця – і бюджетні гроші освоюватись не будуть.

  2. Karpatska_Mavka

    Дуже цікава стаття! Змінити все в освіті можливо. Тепер доходить до абсурду, коли вчитель на уроці не поянює матеріал, а що ми вже говоримо про вищу освіту. Дійсно, практикуючий викладач може навчити студентів набагато більше навіть із теоретичних дисциплін (в нас був такий із мікроекономіки). Але проблема в іншому, в суспільстві є боязнь того що якщо ти “не дась” то тебе завалять. Із свого досвіду можу сказати, що навіть на державному екзамені (захисті магістерської роботи) не завалять без взятки.Треба самим мінятися в нас із групи 20 чоловік не дало “на лапу” всого лиш 5, і про що тут можна говорити..

    Відповідь
    • Розумію цей прикрий досвід.
      В нас група була 26 чоловік – давали на лапу 23, ще й окремо стіл накривали комісії…

      Відповідь
  3. Якщо навіть за кордоном не задоволені власною системою освіти, то що вже нам говорити? Ми зараз взагалі живемо в такий час, коли достатньо мати комп’ютер з інтернетом, знати англійську, і можна вивчитися так, що жоден універ нам такого не запропонує. Бо поки вони собі змінюють програми і пишуть підручники, світ біжить вперед семимильними кроками. Ну і в наших навчальних закладах в основному лише теоретизують, а на практиці виявляється, що все по-інакшому. За школу я взагалі мовчу. Одна з моїх учениць, як її питаю за шкільні уроки, тільки й розказує, хто з ким посварився і яку дурницю зробив (і все це з активною участю вчительки). І свою вчительку вони тепер називають дементором, бо вона висмоктує з них все щастя. І кому таке треба?

    Відповідь
    • Так, можна займатись самонавчанням, але і в тому і халепа – всім представляй якусь бумажку, яка б мала щось символізувати. Можна звісно працювати фрілансером, ні тобі офіційних працевлаштувань з дипломами ітд, але і тут в нашій країні бюрократія до чогось прикопається і не дасть просто жити.

      Відповідь
  4. Загалом погоджуюсь, проте кілька слів на захист нашої (нехай своєї) освіти все ж додам.
    Я закінчила юридичний факультет університету ім. Ів. Франка. За всі п’ять років навчання назву максимум до 5-ти предметів, викладання яких, як кажуть люди з гумором, було “бесполезним”. Провал щодо інших дисциплін – вважаю суто своєю особистою провиною. На моїй пам’яті сотні випадків, коли на лекції викладач закликає масу пофігістів (тобто, студентів) задати питання, висловити свою думку, запропонувати новий підхід до конкретного питання. А у відповідь – здивування, стримуваний сміх, чи добре прихований страх любителів останніх парт (моє місце тусовки, так би мовити :)). До цього варто додати низку самоврядних студентських організацій, що функціонували на факультеті, які невтомно запрошували брати участь у їх діяльності, чи у студентських дебатах/конференціях. Та де там! Усім в голові, чи будуть пари на День Юриста, чи вже доступний десь там не знати де новий додаток на смартфон, і чи станеться завтра вранці щось таке, через що відмінять першу пару (зауважу, що таке було рідко :Р).
    Гарне слово можу сказати й про знаменитий (без сарказму) Політех. Більше свободи у відвідуванні пар і підготовки до них – теж дають позитивний результат для тих, хто старається + дає можливість ще під час навчання знайомитися з практикою, підшукувати роботу.
    Платня викладачам – і сміх, і гріх, звичайно. Тут навіть нічого додати. Не приховуватиму, що мені були відомі достовірні факти “домовлянь”, хабарництва”, “рішалово” і т. д. Проте на своєму досвіді пересвідчилась – прийди, сам розкажи/напиши і здай, і нікому рука не підніметься занизити тобі оцінку чи не поставити її.
    Сумно одне – з такої величезної кількості львівських ВУЗів, лише одиниці з останніх сил, проте намагаються щось, та й дати хороше тому “бесполезному” студенту.

    P.S. Ольго, коли познайомилась з тобою, мені аж душа боліла, що ти не вчилася чи зі мною, чи просто у нас. То прям для тебе середовище!
    І на кінець трохи хорошого – все змінюється. І ставлення до навчання теж. Лише питання – коли почнуться зміни “згори”?…

    Відповідь
    • Я завжди коли кажуть щось погане вірю у похибку. Що не все аж так на 100%. А щодо змін згори – вони можуть бути і бути, наші ж люди все одно придумують способи як їх оминути. Тому зміни мають бути з двох боків…

      Відповідь
  5. Як то кажуть – “риба гниє від голови”. Нещодавно мені довелося посидіти на уроці в школі, якщо не помиляюся це був 6-й клас. Так от, в цих людей взагалі нема в голові думки щось вивчити нове. В них в голові планшети, “кантакти” і так далі. Мабуть із 20-ти людей дві дівчинки хотіли почути вчительку. Решта ж….
    Все починається з низів…

    Відповідь
    • Ну а звідки у дітей в 6 класі буде в голові думка вивчити щось нове, коли є планшети, “кантакти” і так далі? Якщо не хочуть вивчати щось нове, значить їм то не цікаво. Значить треба робити так, щоб їм цікавіше було вчительку послухати ніж в “вконтакті” втикати, а не постійно нарікати на то, що діти не хочуть вчитися. І взагалі, що то за вчителька така, яка дозволяє дітям на уроках планшетами бавитись? Гнати в шию таких вчителів! Не вмієш працювати з дітьми, не можеш поставити свій авторитет – іди вулицю мети!

      Відповідь
      • Це правда. Діти мають бути вмотивовані. І це справа педагога зробити урок таким, щоб дітям він подобався. У мене були такі вчителі і подобались вони не лише мені, а усьому класу – в цьому і суть вчителя. Бути корисним насамперед учню.

    • Воробус, згадай себе в 6-му класі…ти сильно щось вчив?
      Звісно, тоді планшетів і кантах не було, але тоді теж були свої інтереси – десь зібратися після школи – погратися в м”яча, або у дворі у всілякі ігри…а на уроці, сам пригадую, теж в щось бавилися: чи в хрестики-ноліки, чи в морський бій чи в ще щось)))

      Відповідь
      • Тоді замість планшетів була така електрона гра “Ну погоди”, там де Вовк яйця мав ловити. А ще пізніше тетріс з’явився

  6. В українській мові немає поняття “взятка”. На цю тему є слово, яке повніс
    тю висвітлює сутність справи – “хабар”.

    Відповідь
    • А мені вони обоє прийнятні. “Взятка” висвітлює як і бажання “взяти” так і бажання “віддати”….

      Відповідь
  7. ніхто не каже давати взятки. Якщо дійсно хочете комусь віддячити – давайте подяку або ж чайові (tip) і будете як в Європі)

    Відповідь

Написати відповідь до vrubli Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: