Відрядившись до нових досвідів

Posted on

Що не день життя – то новий досвід. На цей раз я вперше в житті їздила у відрядження.
Досвід видався цікавим, але і дуже клопітким. Спочатку була довга і насичена підготовка, щоб ви розуміли скажу, що у вихідний день, в ніч зі суботи на неділю ми з начальником ще переписувались стосовно того як нам все зробити…
А підготувавши наші проекти я була готова до того, що і мені доведеться їхати у відрядження, але аж ніяк не очікувала, що в понеділок вранці отримаю дзвінок “сьогодні по обіді виїжджаєм”, отаке внєзапно 🙂
Відрядження, до речі, то така штука, яка цікавить всіх. От реально – як почули що я і ще два керівника їдемо, то всі – від складовщика до охоронника мусили задати питання куди ж і чого ж ви їдете. Найбільше “добила” фраза молоденького бухгалтера: “о, та ви там собі певно в 5-ти зіркових готелях спати будете” – знав би хтось скільки роботи було вкладено в ту поїздку…
В кінцевому результаті ми виїхали о 4-й ранку, вперше в житті я їхала у Київ автомобілем, та і вперше житі їхала в авто, яке гнало на такій швидкості (рекорд 201 км/год). От лише недавно була у столиці і прощалась на півроку, а тут раптом знову туди втрапила…
Щоправда, я не мала відчуття, що я в Києві. Не було навіть банально часу аби пройтись пару кроків Хрещатиком.

Роботи було ну просто купа, а після обіду почався головний етап – переговори з іноземними партнерами. Тут-то мені мозок і знесло. П’ять годин поспіль спілкуватись (і зокрема перекладати та пояснювати) чотирма мовами графіки, числа, стратегії, плани – виявилось не так просто. Остаточно “добило” коли один з іноземних партнерів сказав, що його болить голова від англійської і він почав спілкуватись рідною мовою – каталонською тобто. Сказати, що я офігіла від того, що і це треба якось перекласти – не сказати нічого.
Переговори плавно перейшли у вечерю (бо далі сидіти сил не було) і остаточно все завершилось лише близько першої ночі.
Хоч ми і не спали у 5-ти зірковому готелі, але з того, що я згадую конкретно зараз – мій номер був дійсно шикарний. Тоді ж я того просто не помітила. Просто одразу після переговорів впала на ліжко і вирубилась. Пів на шосту ранку мозок вже не спав, а обдумував інші плани.
Середа була без переговорів, але не менш насиченою.
І вже підвечір ми виїхали назад у Львів.
Загалом, ці два дні дали дуже багато для мого життя і особисто для мене. Перш за все, їдучи в авто я мала нагоду поспілкуватись з керівниками в неформальній обстановці, що посприяло поліпшенню наших стосунків, ми краще дізнались одне-одного, знайшли багато цікавого до обговорення окрім робочих тем. По-друге, я познайомилась з низкою цікавих, досвідчених людей, життєвий досвід яких настільки самобутній, що від них просто таки на ходу ловиш якусь певну філософію, спостерігаєш погляди на життя особи, яка багато чого досягла. Чого лише варті по окремі фрази одного польського пана, який сказав наступне (контекст на жаль уточнювати не можу) “найбільша власність – це не мати ніякої власності”; “щоб збирати гриби не потрібно купляти ліс” – і багато іншого цікавого. По-третє, я мала змогу оцінити власні сили – знання, навички і звісно, підкреслити собі вкотре, наскільки важливим є володіння мовами. По-четверте, варто звикати до таких поїздок, це дуже ймовірно не перша і остання…
Отож, продовжую пізнавати щось нове…

31.10.2014

розвиватись можна у всьому,
Ольга Врублевська

Advertisements

11 responses »

  1. Навіть виявивши‚ що співрозмовник не розуміє каталонської‚ надихніть його спробувати зрозуміти Вас‚ говорячи з ним повільно та пояснюючи в різні способи окремі слова.

    Четверта заповідь каталонця.

    Відповідь
  2. А інші в той час на 5 курсі валандаються. 🙂
    Я так і думав, що тижднева відсутність публікацій була пов”язана з якоюсь поїздкою.

    Відповідь
    • Ото вже мої читачі мене добре знають!
      Як нема – значить поїхала 🙂
      Дуже приємно, Олександре!! 😉

      Відповідь
  3. за скільки часу заїхали зі Львова в Київ і назад?
    бідна машинка, яку так принапрягли, що за марка?
    не страшно було 201 валити?

    Відповідь
    • Ну ми не всю дорогу поспіль їхали 201 км/год, але стабільно середня швидкість була 150 км/год.
      За скільки часу заїхали – десь загалом за 5-5,5 годин, враховуючи зупинки.
      Машинка не бідна – було б якесь корито так би не їхали) То був опель, яка саме модель не знаю, але загалом має купу наворочених функцій…

      Відповідь
      • все одно по нашим дорогам та з нашими ваділами – то завелика і досить небезпечна швидкість

  4. якраз мені дуже в тему. Потішила стаття:) післ якоротенької першої відпустки повертаюсь до роботи))

    Відповідь
  5. Рада за тебе 😉

    Відповідь
  6. Сповіщення: Невже це вже все? | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: