Пусті балачки, не те місце і програні баталії

Posted on

До новин буденних – я хвора. Температури нема, але горло болить настільки сильно, що мені здається, наче хто встромив ножа у горлянку і періодично там ним вертить. Голос ледь пробивається.

В квітні, ще в квітні була моя остання пара. Далі було написання всяких робіт, держ.екзамени, випускний бакалаврату, поступлення на 5-й курс… і раптом нова робота знайшла мене. Життя вкотре натрапило на різкий поворот і знову я почала здобувати нові досвіди… стільки всього відбулось і от в п’ятницю я знову повернулась до пар… Аж надто дивне відчуття.
Варто сказати, що я нарешті (!) попала на пари. До того я тиждень приїжджала вечорами в універ на останні дві пари і цілувала клямку дверей, бо викладач всіх відпустив і пішов.
В п’ятницю, одразу після роботи я поїхала на навчання. Дещо запізнилась і тому сіла вже за останню парту.
Десь так починаючи з класу 7-го і всі роки у ВНЗ я сідала завжди, лише і виключно за першу парту, а тут… вперше Врублевська опинилась в останніх рядах. І чого лише не побачила…

Чому я завжди сиділа спереду? Бо до викладача ближче, я так завжди заводила розмови, задавала свої питання, могла піднімати дискусії… інколи мене називали скандалісткою, аж надто сперечалась на парах.
І ось сиджу я на тому менеджменті і слухаю про те, яким важливим є планування (до слова кажучи, минулого тижня я на роботі долучилась до розроблення проекту з планування продаж та входження на ринок у різних регіонах), звісно, після того як я побачила як конкретно розробляється планування я у цій справі уже маю власну думку.
І знаєте, слухаю я що він розповідає у лекції і так, і сяк, і розумію, що те все – пуста балачка. Хоч бери і записуй аби на роботі переповідати як анекдот. Ніякої точності. Жоден студент почувши оті пояснення не зможе в майбутньому прийти на роботу і сказати, що він має хоч якесь уявлення як оті планування розробляти, з якого боку підходити до даних і як аналізувати.
Лекції перетворились на теревені (чи вони завжди ними були?), де тобі читають щось «аби було», а ти це конспектуєш – теж «аби було». Навіщо то здалось – ні одна, ні друга сторона не знає.
Пусті балачки без конкретики, без потреби, без суті. Які мають у собі якусь незавершену думку – така собі теоретична корова, яку на практиці не видоїш.
І тут мені захотілось згадати старі добрі часи та й подискутувати. Попросити від нього конкретики – нехай не зачитує, а каже від себе, він сам з отим плануванням стикався?
Я почала говорити, прошипіла щось ледь чутне, хтось байдуже оглянувся і далі почав нудьгувати.
Я поглянула на цю аудиторію і все усвідомила. Так багато років я сиділа на першій парті, заводила мої дискусії і думала, що комусь є до них діло. А тут – сівши за останню парту я спостерігала за усіма – он та бавиться на телефоні, та сидить в контакті, та показує сусідці фотки зі свого весілля, та спить… всім пофіг. Так багато років я була не на тому місці і хоч знала, та не усвідомлювала як воно відбувається насправді.
Якщо я зараз заведу дискусію зриваючи горло аби мене було чути із задніх рядів все одно ніхто не почує, який сенс?
Я сказала собі подумки: «Ольга, твоя баталія програна. Сприйми поразку, один в полі бою не воїн. Нема сенсу зараз дискутувати, це вже нічого не змінить».
Я не змогла внести зміни в освіту. У мене були спроби, були благополучні випадки з перетворення монотонної лекції на жваву дискусію, була боротьба з корупцією, та цього виявилось недостатньо. Як мені зараз, на заочному, щось міняти? Та і для чого, коли натикаєшся на аудиторію, в якій всі сиділи і не знали що вони там роблять і навіщо їм те (через 40 хв пари, до речі, аудиторією покотився стогін “відпустіть нас”)
Якщо Ви молода здібна людина і поступаєте у ВНЗ, або вчитесь на молодших курсах – будьте скандалістом. Сідайте на останню парту і звідти підривайте аудиторію. Сипте питаннями, сперечайтесь з викладачем та одногрупниками, дискуйте, робіть хоч щось. Візьміть щось собі від тієї освіти – а інакше може є сенс кинути університет?
Хіба що хтось з Ваших батьків просить Вас подарувати їм пластикову дощечку – зрозумію. В мене такий подарунок попросили.
Ах, єдиний результат, який засвідчила та пара – я все ще не розучилась конспектувати швидко зі зрозумілими скороченнями… безперечно «чудовий» навик.

16.11.2014

Прийнявши поразку,
Ольга Врублевська

P.S. А ще раджу прочитати оцю статтю Чому вам нудно на лекціях? – вона про ідентичні проблеми, але з іншої точки зору.

Advertisements

19 responses »

  1. Тут основна хохма в тому, що насправді програла не ти 😉

    Відповіcти
    • Чому ти так вважаєш?

      Відповіcти
      • Тому, що і твої попередні статті, і коментарі нижче ілюструють тільки одне: ти зі своїми знаннями потрібна, а система освіти зі своєю брєдовістю — ні 🙂

      • Та кому я потрібна… 🙂

      • щось ваш хлопець чогось не підхопив ініціативу або не читає ваш блог 😉

      • До чого тут мій хлопець?

      • на фразу “Та кому я потрібна…”
        хоча би відписати “мені”, тобто йому…
        я вже про більше не говорю)))

      • Те, що я йому потрібна відомо і без пустих висловів на блозі, навіщо це демонструвати перед кимсь?

  2. Я б приніс на лекцію ноутбук і дивився лекції з менеджменту міжнародних організацій від Женевського університету. (https://www.coursera.org/course/interorg) Це безкоштовно, ті люди які там викладають повинні знати про що говорять (більшість з них якось пов’язана зі світовим економічним форумом), і в кінці є шанс отримати документ, який не всім до одного місця. Крім того це безкоштовно.

    А якщо заплатити 49$ то можна отримати паперовий документ. Звісно, Женевський університет то не Гарвард і не MIT, і лише десь аж на 70 місці в світовому рейтингу, але при бажанні аналогічний курс можна безкоштовно знайти і в Гарварді.

    Щоб перемогти цю тупу освіту, треба змусити її конкурувати з кращою в світі. От тоді вона починає намагатись стати кращою. Ось Могилянка підтягнулась: http://edx.prometheus.org.ua/courses/NAUKMA/101/2014_T2/about

    Коли ЛНУ зрозуміє що якщо нічого не змінить то студенти не ходитимуть на пари і уряд перекриє фінансування – щось зміниться.

    Відповіcти
  3. Сьогодні напевне вже краще сказати: “якщо Ви молода здібна людина, то краще не поступайте у ВНЗ!”

    P.S. Бажаю якнайскоршого одужання!

    Відповіcти
    • От лиш вчора мене провідувала чудова сім’я, а в них син цього року закінчує школу. Хлопець не хоче поступати у ВНЗ і батьки його підтримують, бо вважають, що та освіта, що є – бездарна.
      Юнак має на меті інші шляхи якими він ітиме життям і батьки його підтримують.
      Це чудово, що є батьки, які дозріли до того, що краще без освіти, аніж та, що є.

      Дякую за побажання! 🙂

      Відповіcти
  4. Така ситуація напевно, що в кожному ВУЗі незважаючи на профіль, бо теорія суха і скучна суто через те що викладачу не:
    1.Цікаво самому це читати та розказувати
    2. Його вбільшості тоді ніхто й не слухає
    3. Воно нікому не потрібно

    Сидіти на останній парті мені теж раз доводилося(я усі 5 років просиділа за першою партою) суто через те що я підказувала хлопцям при здачі усного модуля. І така сама ситуація одиниці готувалися, а решта байдики били.Тоді й розумієш, що на останній парті нікому нічого не треба, бо викладач тебе попросту не захоче слухати, бо ти іще й шумих(і таке буває, що не слухають, а бурмочуть про ствоє на цілу авдиторію).

    Освіту давно потрібно робити цікавою, а не суто для наявності пластикової корочки.

    Відповіcти
    • Згідна зі всім на 100%!
      Причому цікавою для обох сторін: викладацької та студентської.
      Між сторонами має бути діалог.
      Те, що є зараз – я навіть не знаю яким словом такі взаємини охарактеризувати…

      Відповіcти
  5. Схоже, має сенс і мені спробувати сидіти на останній парті й просто спостерігати. Напевно, тоді бажання вчитись в університеті буде ще важче знайти (в цьому році якраз випускаюсь). П’ять років знову присвятити “навчанню”!? Не надто гарна ідея.
    На мою думку, щоб здобути блискучі знання, тобі має подобатися все: що, як, де, коли.
    Як же я заздрю тому хлопцю.., хоча треба, напевно, просто самій розібратися й надати переконливі докази. 🙂

    P.s. Рада знайомству!

    Відповіcти
    • Насамперед: навзаєм! Також рада знайомству, даруйте, що забарилась із відповіддю!

      Гадаю так: посидіти на останній парті має сенс. Я тепер лиш там і сідаю і дивлюсь на все те, чого раніше не бачила.

      Щодо того хлопця: я була приємно здивована коли у 16 років юнак має чіткі переконання як йому діяти далі і без вишу, а батьки його у цьому цілком підтримують і кажуть нехай спробує.
      У більшості на це бракує відваги: адже ми бачимо, як роблять усі і йдемо за стадом.

      Щодо знань: тепер їх можна більше здобути самостійно, аніж там, де цього мали б вчити…

      Відповіcти
  6. Вважаю, що дискусія таки буває потрібна. Більшість викладачів тягнуть “відбувалівку”, бо не бачать хоч якогось відгуку серед студентів. Щось надиктувати – ще запишуть, а включити думку – ні. Тож якби хоч у когось виднівся жвавий інтерес, і викладач би “ожив” (не всякий, звісно, але..) Тільки не треба зразу “А ви самі хоч бачили те, про шо говорите?”, краще “залучити” до розвязання якогось конкретного прикладу. Моя така думка…

    Відповіcти
    • Думка дуже хороша. За мої студентсчькі роки був один такий цікавий викладач. Він заставляв нас висловлювати свою думку, компрометуючи нас на це. Іще він пояснював нам матеріал за допомогою банальних схем “Іван, Петро і Маруська мають ….”. Хоч він викладав не прості предмети: “міжнародні валютно фінансові та кредитні відносини” та “фінансова безпека”. Вмів навіть зацікавити хлопців із задніх рядів.

      Відповіcти
  7. Пінгбек: Невже це вже все? | опосередкована щирість

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: