Українське сучасне та минуле і про світло душевне

Posted on

Про фільм «Поводир» не чув мабуть що глухий. Я начиталась і наслухалась стільки про нього, що не подивитись не могла.
Хотіла написати сюди відгук про фільм, але не буду. Бо обдумуючи різні епітети не знаходжу доречних – краще один раз поглянути, аніж сто раз про нього почути. Тому просто підіть та погляньте. Це все. Без гучних закликів, просто погляньте, ви мусите.
Єдине, що скажу – кіно українське, вартісне, сильне. Можливо його не оцінять інші, але перегляд таких фільмів дає знати, що в нашого кінематографу є майбутнє.

Для себе обрала символічний день для перегляду – субота, 22-ге листопада, у день пам’яті жертв Голодомору, адже і фільм торкається певною мірою цих подій.
Страшність Голодомору завжди була зі мною. Я перечитала з сотні свідчень і чимало книг, переглянула фільми аби впустити цей страх у свою свідомість, а потім, живучи закордоном, бралась це перекладати – щоб донести до світу той жах, про який не можна забути.
Ввечері прийшла до пам’ятника Шевченка аби і від себе поставити свічку за померлих. Щороку запалюю свічі вдома, а цього року окрім як вдома поїхала в центр – бо то місце Львівського Майдану, і тепер, коли озираєшся назад і дивишся на всі події що відбулись падаєш у думки… стільки всього відбулось за один рік.
Пам'яті жертв  Голодомору 2014Площа біля Шевченка сіяла, в буквальному сенсі. «Моє місто пам’ятає» – подумалось як уздріла. Запаливши мою свічку і відмоливши молитву пішла. А свічка горіла – як продовження молитви.
Я часто запалюю свічі в доброму намірі – бо далеко не завжди можна знайти вдалі слова аби описати стан душі, а свіча – вона душу дуже добре характеризує. Нехай я буду мовчазна, та якщо в душі світить вогник – то в ній є молитва.
Мені хочеться вірити, що того вечора в душі кожної людини, що запалила таку свічку була молитва – по молитві кожній невинній душі – це все, що ми можемо зараз зробити для тих нещасних померлих. Молитись і пам’ятати.

24.11.2014

При пам’яті,
Ольга Врублевська

фото фільму взято з статті у Вікіпедії

Advertisements

2 responses »

  1. Приємно що люди пам’ятають за своїх предків, які загинули наглою смертю

    Відповідь
  2. Сповіщення: Невже це вже все? | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: