Колишні кумири, холодні дні і тепло згадки

Posted on

У 3-му класі американська співачка Брітні Спірс була моїм кумиром. Я збирала наклейки та газетні вирізки та вклеювала їх у зошит з її зображенням. А 2-го грудня, до речі, у неї день народження. Тоді я до цієї дати підійшла дуже відповідально і заздалегідь попросила тата, щоб 2-го грудня після гуртку художньої гімнастики ми пішли у якесь кафе з’їсти морозива та випити пепсі (обов’язково мусила бути пепсі, адже Брітні її рекламувала) аби так символічно відсвяткувати її день народження. Тато поставився до моїх забаганок з розумінням і погодився.
Того дня я чекала з нетерпінням і в результаті ми, як і планували, потрапили в кафе аби відсвяткувати. Пам’ятаю, що в той день було страшенно холодно і геть все закурило снігом, тож я навіть їла не морозиво, а вершки.
Опісля цього символічного свята ми з татом крізь кучугури снігу повертались додому. Снігом замело настільки, що втоптати стежку було майже неможливо і холоднеча була страшенна. Коли я заплющую очі, то наче досі відчуваю як тато вів мене за руку. Але не зважаючи на заметіль, я тоді була така щаслива (ще б пак! ми святкували день народження Брітні!), а до списку кращих днів мого життя безперечно б внесла цей день…

З плином років інтереси змінюються, а буквально за короткий час вивітрилось моє захоплення тією співачкою, та й такого поняття як кумир не стало. Люди на яких я рівняюсь не захмарні невідомі особистості, а хтось з моїх близьких, від яких я вчусь значно більше. Зокрема тато став таким-собі кумиром, у складні моменти я нагадую собі, що я його донька, тож не маю права опускати рук, як і він ніколи не здавався.
Та все ж, кожного року я з радістю пам’ятаю про її день народження, просто тому, що у моєму житті був такий холодний, засніжений, але ТОЙ день, який я провела з татом. Бо згадую вже не Брітні, а тата і від тієї згадки мені на душі робиться тепло…

Проведи мене і зараз крізь ці кучугури.
Мені самій стежки не знайти…

03.12.2014

зігріваючись згадками,
Ольга Врублевська

P.S. І про дні народження. Моя Мариночко, я тебе звісно вітаю, але як на зло знову не пам’ятаю скільки тобі років, ти ж знаєш мене! Як і знаєш те, що для мене нема значення скільки тобі. Ти, не зважаючи на вік, одна з найкращих, найрозумніших і найсвідоміших людей цього світу. Дякую, що ти є.

Advertisements

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: