Остання, але не менш важлива

Posted on

Заголовок підібрано за англійським висловом “the last but not the least“, адже в неділю я здійснила мою останню за рік мандрівку. Останню, але не менш важливу, аніж 13 попередніх. (Цікаво, до речі, склалось: 14-й рік і 14 мандрівок).
Ця остання поїздка видалась доволі екстравагантною. Ти ба, такої ще у мене не було – щоб самій-самісінькій їхати о пів на третю ночі з вокзалу, та ще й знаючи, що по приїзді в інше місто ніхто не зустріне і куди іти невідомо. Але всякий досвід трапляється вперше.
Ми з моєю подругою Маринкою домовились про зустріч у Хмельницькому, і хоч графік поїздів завдавав мені певної незручності, та задля зустрічі з нею я ладна була іти й пішки туди, а 4 години сну на нижній полиці плацкарту взагалі сприймались як розкіш.

А взагалі, в мене цього року з’явилось нове хобі: нічна їзда по Львову на пристойній швидкості, особливо якщо водій має гідний музичний смак. Найкращі враження! 🙂

Відтак, о пів на сьому ранку я вийшла з холоднющого потяга на не менш холоднющий вокзал. Темно, холодно, а куди іти гадки нема.
Маринка вже була в дорозі до Хмельницького, але ще не дісталась. Я подумала, що найлогічніше десь випити кави і почекати її теплі. Мій принцип простий – ніколи не вживати нічого в закладах близько вокзалу, тож вирішила рухатись в центр.
Стою я сонна на зупинці, стоять якісь інші люди, під’їжджає якась одинока маршрутка і відчиняє двері. Звідти війнуло не просто теплом, вона обігрівалась! В ту мить мені було байдуже куди вона їде, тож я просто зайшла, але встигла помітити що серед маршруту зазначений “центр” – чудесно!
Проїжджаючи містом я не помітила нічого у віконечку, що могло б нагадувати центр, тож вглядалась, чекала і відігрівалась. Несподівано ми зупинились і всі люди вийшли. Водій, озираючись: “автовокзал, кінцева!“; – я, ошарашено, що доведеться покидати це тепле місце: “Як? А центр де?” (здається в ту мить я була схожа на якусь примітивну блонду); – “Ви шо?! Центр то взагалі в іншу сторону!“; – “Вибачте, я не місцева, але у Вашій маршрутці так тепло, що я вирішила їхати з Вами“. Водій несподівано віддав мені гроші заплачені за проїзд і сказав: “ходіть, посаджу Вас на маршрутку, яка зараз поїде в центр“. Отака от люб’язність, львівські водій так не роблять! Тож перше враження про місто Хмельницький склалось позитивне.
Їдучи в іншій, холоднішій маршрутці, я помітила територію, що може відповідати центру міста. “Чудово! на наступній виходжу” – подумалось, але так то не було – наступна зупинка виявилась значно дальше – то був відомий ринок цього міста.
Знову довелось пересідати на маршрутку і повертатись назад, де нарешті діставшись до центру я знайшла кафе, що працювало о 7-й ранку. (Якщо комусь знадобиться – одразу за філармонією, кафе “Центральне”. Їсти в о такій порі нема що, але кави можна взяти).
Далі я нарешті зустрілась з моєю подругою, яку вже понад рік не бачила.
Обходивши центральну частину міста нам довелось не раз ховатись у кафешках аби зігрітись, бо було доволі холодно. Тож можу вам порадити:
• Кафе «Цукерня» (Грушевського,68)
• Тратторія «Папарацці» (Проскурівська, 30)
Здавалось би – приїхала в Хмельницький майже на 12 годин, та час сплив як вода, а здається так і не встигли наговоритись про все!
Найкраще із наших зустрічей це традиція заходити в книжкові магазини і просто переглядаючи книги обговорювати: «А ти цю читала? Як не читала?! Та то ТАКА книжка! Обов’язково прочитай»; «О-о-о, так цю читала! Як тобі вона? Як на мене грандіозна!»; «Що? Ти цієї не читала?! Прочитай, бо інакше відцураюсь від тебе, її обов’язково всім прочитати!»
Також, коли ми розмовляємо, люди, що випадково почують аж оглядаються. Ще б пак – у нас власний специфічний суржик і те й діло ми постійно вставляємо між українських слів репліки італійською, бо вони зможуть точніше передати суть.
Загалом, Хмельницький не зважаючи на холодний день мені запам’ятався тепло. Бо була ця тепла зустріч, саме вчасна аби так по душам поговорити.
Але час на зустріч збіг і прикупивши до колекції магнітик, я подумки внесла у мій список ще один обласний центр, де побувала. І коли ввечері потяг повіз мене назад у Львів і я думала про рік, що минув, про те, скільки раз я цього року їздила поїздами, скільки відвідала вокзалів, скільки побачила нових місць, скільки зустріла людей… Від того всього якось так тепло і добре.

Дякую Тобі, що провела цей день зі мною!

29.12.2014

З теплом і радістю, безмежною…
Ольга Врублевська

Advertisements

6 responses »

  1. Хмельницький — то ще хоч нормально — один поїзд. Я колись пробував прорахувати залізничний маршрут в Кам’янець-Подільський. Якщо нема бажання годинами стирчати на проміжних станціях, то найоптимальніший маршрут: «Львів—Київ», «Київ—Кам’янець-Подільський» 😀

    Відповідь
  2. так, Хмельничани вони такі 🙂 душевні і щирі))))

    Відповідь
  3. Сповіщення: Список звершень, досягнень і подяк. | опосередкована щирість

  4. Сповіщення: Незбагненно швидко… | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: