Незмінні місця зміненої людини

Posted on

Періодичні поїздки в Італію мені корисні тим, що у селищі де я жила, та в містечку де навчалась не відбувається ніколи ніяких змін. Там все завжди так само стабільно. І от  коли я повертаюсь у таке незмінне місце, то відчуваю наскільки змінилась я сама.
Це місця переусвідомлень і бути там знову дуже незвично – я колись була емігранткою і понад усе прагнула звідти втекти, а тепер приїжджаю туди, наче я зробила якусь маленьку перемогу – я таки зуміла звідти поїхати, і вже радше тут є туристкою.
Ця моя поїздка, до прикладу, дала мені усвідомлення, що в моєму житті, на шляху до моїх незначних, але досягнень були два визначальні фактори, що спонукали мене до дій: любов до однієї людини, та щось схоже на ненависть (хоч і не зовсім нею є) до іншої.
Я не можу передати як це дивно! Знову крокувати тими вулицями, які свого часу обійшла вздовж і впоперек з важким рюкзаком на плечах (бо зразкова дівчинка-відмінниця завжди носила всі підручники), а зараз дивитись на них і занурюватись у спогади. У Беллуно і в Агордо до мене все спогадами кричить…

Я, до речі, відвідала коледж, де колись навчалась, але про це напишу окремо.

зустріч одногрупників, кафе "Манін"

зустріч одногрупників, кафе “Манін”

А ще у мене за ці дні було море зустрічей зі старими друзями, з колишніми викладачами, з одногрупниками. Моє місце для посиденьок у Беллуно традиційно незмінне: центральне кафе «Манін», і коли я вп’яте (!) за день зайшла в це кафе і щоразу в іншій компанії офіціанти вже витріщались на мене. Єдина халепа – я ніяк не можу за себе заплатити, бо щоразу та сама історія «Ти приїжджаєш сюди раз в рік і навіть не дозволиш пригостити тебе кавою?! Сховай ті гроші!»
На мене виливався шквал новин з життя інших осіб, до прикладу моя подруга виходить заміж (шок!), а коли інша подруга мені прислала смс: «сьогодні обов’язково зустрінемось, повідомлю тобі гарну новину» а подумала: «якщо ще й ця ні з того ні з сього виходить заміж, то я подамся в монашки», але на щастя в неї були інші новини.
Але найцікавіше те, що як виявилось я зовсім не рада моїй новій роботі. Бо моя реакція, в порівнянні до реакції моїх викладачів навіть близько не схожа на радість. Від моїх розповідей вони плескали, обнімали мене, посміхались, перепитувались і ніяк не могли натішитись, що от мовляв бач – і італійська тобі знадобилась і знання здобуті в коледжі пригодились, для них це справжнісінька втіха. Аж ніяк не могла очікувати, що моя робота принесе комусь сторонньому стільки позитиву.
Але найбільш важливо, що хай як я колись хотіла втекти з тих місць, а таки їх полюбила. Полюбила так, що хочу аби краще з них було зі мною тут, в Україні: взаємна ввічливість, повага і приязнь серед людей, дотримування правил, спокій і довіра, що на тебе не нападуть і не обкрадуть – там часто люди залишають двері дому відчиненими коли кудись ідуть, в кафе ти спокійно можеш забути гаманець на столі і повернувшись знайдеш його там же – недоторканним, чи така дріб’язковість, що при вході в магазин ти залишаєш свою парасолю у спеціальній вазі і не турбуєшся, що хтось її візьме.
Дуже хочу вірити, що колись і в наших реаліях такі речі будуть можливими (хоч і може це утопія).
На опублікованих фото гірські краєвиди, що для мене колись були цілком типовими – в селищі Агордо, де я прожила 6 років, це звичайнісінький вигляд з вікна…
Читала колись китайське прислів’я, що людина, яка повернулась з поїздки – не та сама, що їхала. Ось і я поїхала у незмінні місця, а чимось від них та й змінилась…

15.01.2015

Змінившись серед незмінного,
Ольга Врублевська

3 responses »

  1. Karpatska_Mavka

    Я розумію те почуття яке ти пережила, повернувшись на певний час в Італію, мене воно теж раз спіткало. І тут ти розумієш, що навколо то нічого не змінилося, але ти все сприймаєш по-іншому. Так наче ти попала в нові обставини. Головне із того винисти правельні висновки, і почати жити тим що бачеш вже і сьогодні, бо завтра такого не буде, точніше все то буде, але ти змінишся .(Це був такий мій міні-висновок).

    Відповідь
    • Так, міні висновок чудовий, до речі, бо дуже влучний!
      Словом, змінюватись – це добре, але не достатньо. Треба завжди ці зміни усвідомлювати та аналізувати аби розуміти куди вони ведуть: до кращого чи до гіршого.

      Відповідь
  2. Сповіщення: Незбагненно швидко… | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: