Про життєві вибори і колишні «я»

Posted on

В один із днів мого перебування в Італії я пішла в мій коледж. На підході до нього довелось зупинитись, бо серце шалено калатало, це ж наче просто «Кальві», таке звичне мені місце, а чомусь почувалась вкрай незвично знову прийшовши туди.
З першого погляду – все так само. Ті самі ворота, машини і написи на стінах про чиюсь «вічну» любов.
Щойно я переступила поріг до мене підбіг один із прибиральників з вигуком «Бонджорно сеньйорина Ольга! А що ж ви тут робите? Ви ж наче повернулись в Україну?», а для мене то було таким здивуванням – як він мене пам’ятає?! Я ж всього-на-всього просто з ним віталась і один раз пригостила українськими цукерками. А тут прийшла і мене одразу впізнали…
Наступна моя гордість: мій коледж «Кальві» збирає допомогу – теплий одяг бійцям АТО. За це окреме визнання студентці українці Олені П’єх, яка зуміла все організувати – пишаюсь тобою, Олено!
Викладачі розпитували про ситуацію в Україні і розповідали як вони долучилися з допомогою. «Ти ж мабуть теж би не лишалась осторонь якби була тут, а так бач Олена все організувала».

А ще, під час зустрічей з викладачами, які зі захватом розпитували мене про моє теперішнє життя, одна із них запитала: «Ти не хотіла б сюди повернутись?», а й відповіла чесно: «Я відчуваю, що моє місце там».
Мій коледж «живе», особлива втіха від того, що проект до якого я долучилась свого часу і в який вкладала душу – безкоштовний курс італійської для іммігрантів досі проводиться з успіхом і студенти з інших країн отримують допомогу аби не відставати від своїх італійських однолітків у навчанні. Мене нема, а проект триває, приємно!
Після зустрічей з викладачами і їх теплого прийому я пройшлась по кількох рідних мені аудиторіях, та випила кави з автомату. О! То не просто кава! Коли я її пила аж заплющила очі – то кава на смак мого шістнадцятиліття: колись вона рятувала мене перед заліками після безсонних ночей над підручниками…
І вже прямуючи до виходу я роззирнулась навкруги: дивно воно… Ось наче місце, яке чудово знаю – таке рідне і таке моє. Тільки в нас вже різні реалії і я вже йому не належу… Помітила ксерокс. Колись працівники коледжу, роблячи ксерокопії студентам влаштували «конкурс» в якому я стала переможцем в номінації «найкрасивіший почерк» і «найохайніший конспект» (хлопці завжди позичали мої зошити, щоб потім врятуватись перед екзаменами). А зараз мені здається, що то була не я. У мене тепер і почерк погіршився (бо перейшла на комп’ютер) і конспекти дратують і взагалі – я вже не та. Дівчинка відмінниця, яка щодня тягала важкий наплічник з усіма підручниками здається залишилась десь в минулому. З того часу у мене розвіялось чимало ілюзій і погляд на світ став прагматичний.
А ще список викладачів зменшився – деякі з них вийшли на пенсію. Не за горами той час, коли я захочу прийти знову в мій коледж, а там і не залишиться людини, яка б мене пам’ятала.
Коли я вже виходила, то помітила нові брошури мого коледжу. Колись така брошура потрапила в руки мені і я зробила свій вибір на користь навчання в цьому коледжі. Пам’ятаю, як я її перечитувала і приглядалась до невеличких знімків, де зображені аудиторії… вирішила взяти одну таку брошуру собі, щоб поглянути які зміни було внесено в програму, чи змінились знімки коледжу.
І ось вийшовши з коледжу я іду, вглядаюся у брошуру і раптом спинилась – там, на одному із знімків була я! Пригадую, як на 4-му курсі нас в аудиторії фотографували, не думала, що цей знімок кудись потрапить. На знімку я, як завжди на першій парті, та ще й сміюсь… нехай так і буде: куди б не закинуло мене життя і якою я б не стала, нехай я залишусь в спогадах цього коледжу і цих людей такою усміхненою дівчинкою, як і на тому знімку.
Життя складається з виборів. Все до чого ми зараз прийшли – наслідок попереднього вибору. Колись я вибрала державний технічно комерційний коледж ім. П.Ф.Кальві, і жодного разу про це не шкодувала. Мені це важливо – усвідомлювати, що якби я повернулась в минуле, то зробила б все так само. Це місце вплинуло на мене, на мою свідомість і кожного наступного року, що я сюди поверталась у моєму власному “я” відбувались якісь зміни. Все те, що і зараз відбувається зі мною теж своєрідний наслідок цього коледжу і тих людей, що справили на мене незабутнє враження.
От тільки дивишся деколи на все тобі рідне і бачиш, що в світі змінюєшся насамперед ти…

19.01.2014

зустрівши себе колишню,
Ольга Врублевська

Advertisements

6 responses »

  1. файня стаття, мене навіть потягнуло в ностальгію у свої місця, де я вчився

    p.s. добавили б сюди фото з брошури 🙂

    Відповіcти
  2. Це не головне супровід фото є…а коледж і спогади це хороша річ. Головне повернутися назад нерозчаровуючись, так як ти це зробила…))

    Відповіcти
    • Дякую!
      Мені було дуже приємно туди повернутись, бо я з радістю усвідомлюю, що цьому вибору в житті щиро радію.

      Відповіcти
  3. Пінгбек: Незбагненно швидко… | опосередкована щирість

  4. Сама пару днів тому альма–матер відвідувала. Дивина, скільки думокпочуттівспогадів вихлюпуються, коли просто йдеш тими самими коридорами, що й колись!

    Відповіcти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

irynaskitchen.wordpress.com/

Європейська Кухня з Іриною Чорній

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: