Найважливіша риса людини

Posted on

Нещодавно одна людина мене запитала що я найбільше ціную в людях, а й я не думаючи відповіла: відповідальність.
Особисто вам вона з чим асоціюється? З робочою сферою однозначно, я сама до відповідальності у роботі ставлюсь з особливим трепетом, і мене дратують заяви на кшталт: «та за такі гроші, що мені платять я ще й маю працювати», істина проста – у нас ж наче в демократичний лад, тож якщо ти погодився на ту пропозицію праці за такі гроші, то будь люб’язний – виконуй роботу! Не подобається? Звільнись і не займай місця, яке зможе зайняти і оцінити інша людина! І не існує посади на якій нема відповідальності – будь ти менеджер, програміст, прибиральниця, начальник, касир, актор, продавець, вчитель – стався відповідально до тих зобов’язань, які добровільно на себе взяв!
Ба більше – моя б воля я б запровадила до кримінального кодексу статтю з покаранням за безвідповідальність у ставленні до роботи.
Однак, не в роботі одній справа. Цю рису можна проявити у всьому, і особисто я гадаю, що багатьох проблем суспільства можна було б і уникнути, якби лиш люди були більш відповідальними.
Перш за все тому, що понад усе в світі я ненавиджу безвідповідальність (чи людей, які роблять погане і не несуть за це покарання), ненавиджу її настільки сильно, що моє серце здатне закипати від люті при одній лише думці.
Хтось може розповідати про моральні й етичні принципи, переконання й інші якості людини, що є важливими. А я їх відхиляю і знову звожу все до відповідальності – бо ця риса відповідає за всі інші: бути відповідальним перед людьми, Богом і насамперед – собою самим.

Часто цю рису застосовують лише у професійних характеристиках особи – «відповідальний у навчанні», «відповідальний у роботі», але ж у житті нам не лише перед викладачами і начальниками звітувати, ба більше – ті звіти, які нам доводиться по життю робити куди вагоміші, аніж ті, що ми подаємо комусь іншому.
У моєму баченні ця риса визначає не лише готовність відповідати за усі вчинки, зокрема похибки, а насамперед – повсякчасне усвідомлення що ти робиш і чому.
Так от, ми маємо бути відповідальні за себе. За кожен наш вчинок, вибір і рішення. Ось тут-то і проявляється наша мораль, совість та ставлення до інших.
І в принципі, цю рису, якщо вона вам не притаманна, можна виробити. Варто лиш змінити своє ставлення до речей і подій, відкинути легковажність та набратись серйозності в простому усвідомленні: кожен наш вчинок має свої наслідки, насамперед для нас самих.  Тож просто треба обдумувати що ми робимо і навіщо.

А ви, до речі, як? За потреби – готові відповісти за усі свої похибки?

І отака цікава цитата швейцарського письменника Фрідріха Дюрренматта:

«Будь-яку людину, нічого їй не пояснюючи, можна посадити в тюрму років на 10, і десь в глибині душі вона буде знати за що».

26.01.2015

З відповідальними переконаннями щодо відповідальності,
Ольга Врублевська

15 responses »

  1. ааааааа! фраза – супер!
    На запитання, яку рису найбільше я ціную в людях, я одразу б відповіла – чесність.

    Але, мушу додати, що, якби булаіснувала запропонована тобою стаття в Кримінальному Кодексі, то мене покарали б першу 🙂

    дуже мені сподобався цей пост!))

    Відповідь
  2. Ну я не згоден з тим письменником. 10 років – це занадто круто. Такий срок дається при скоєнні якихось тяжких злочинів.

    І ще я скажу: будеш занадто відповідально ставитись до своєї роботи, то тобі накинуть ще роботу за ті самі гроші за які ти робив до того. Треба і себе вміти цінувати.

    Відповідь
    • Значить у вас чиста совість. Я б знала за що мені 10 років.

      Щодо роботи – не згідна. Це не цілком пов’язані речі. Одне – це твоє ставлення до праці, інше – прагнення інших схалявити, воно не має впливати на наше ставлення до наших зобов’язань.

      Відповідь
      • Ну Вам легко казати, бо Ви не сиділи 10 років у в”язниці. Людина і так, рано чи пізно заплатить стражданнями за свою недосконалість, а це ув”язнення нічого не змінить, тільки решту життя спаскудить. Ув”язнення просто на деякий час ізолює людей від суспільства. А на роботі буває так, що вимагають робити те, що не входить в твої зобов”язання. Вважають, що якщо платять тобі якусь там зарплатню, то твоє зобов”язання всим життям пожертвувати заради його фірми чи ще там чогось. Інша справа, коли у тебе є якісь чітко визначені зобов”язання, до яких ти ставишся відповідально, створюючи таким чином собі репутацію не жертвуючи при тому своїм особистим життям.

      • По-перше, мені це нелегко казати.
        По-друге, я знаю, за що могла б заслужити такого покарання і тому це нелегко казати.
        По-третє, якщо Ви про мене хорошої думки через мій блог, то пам’ятайте, що “в тихом омуте черти водятся”.

        У нас з Вами розбіжності понять. Одне – коли від тебе щось вимагають. Інше, це як людина сама ставиться до своєї роботи і до того, що взяла на себе.
        Людина може бути прибиральницею – здавалось би ніхто від неї не буде нічого особливого вимагати, але тим не менше – вона мусить бути відповідальною, бо це теж робота!

      • А який зміст в тому покаранні, якщо Ви і так визнаєте, що у Вас є якась провина і Ви розкаюєтесь в ній? Спаскудити Вам решту життя? 10 років – це не 10 днів. Мені цікаво як би Ви 10 днів висиділи нічого не роблячи, в своїй кімнаті. А там 10 років коту під хвіст. Та можна сказати, що все життя коту під хвіст. Я хоч і не досконалий, теж може десь перед кимось і накосячив, але я не розумію, що я такого кому зробив, що я маю вважати, що я заслуговую на те, що мені мають право поставити хрест на решту мого життя. Я нікому все подальше його життя не псував. Так що не згоден я з тим письменником, що кожна людина знатиме за що їй 10 років.

        На рахунок зобов”язань. Я тільки хотів додати, що у роботодавця можуть бути свої погляди на зобов”язання навіть тієї прибиральниці. Засере, вибачте, всю хату, а потім хоче щоб прибиральниця за один раз йому все поприбирала. А воно за один раз, як правило не встигається такий бардак прибрати, і потім ідуть суперечки на рахунок оплати. Я на власні очі це бачив і бачив як та прибиральниця старалась, я навіть їй трохи допомагав.

      • Ви так реагуєте наче я написала, що іду добровільно здаватись аби мене ув’язнили на 10 років! Я просто кажу, що в разі чого – знала б за що, і все. 🙂

        Щодо роботи – йдеться про те, щоб всі ставились відповідально. Тоді таких непорозумінь не буде. Тоді роботодавець робитиме лише своє, а прибиральниця лише своє, а між всіма буде гармонія.
        Але це утопія, поки що…

      • От власне в тому то і справа, що гармонії ніколи не буде.

  3. «Будь-яку людину, нічого їй не пояснюючи, можна видалити з друзів, і десь в глибині душі, вона буде знати за що». ))

    Відповідь
  4. Я в молодості тоже так думав… Коли основна маса ходить на роботу «для стажу», твоє бажання ставитися відповідально поступово випаровується. Років десь за 3-5.

    Відповідь
    • Не згідна.
      В тому і проблема людства: що не отримують радості від життя, ненавидять сьогодення. Робота приносить ненависть і всі чекають вихідних. А на роботі, між іншим, як мінімум проводять 5 днів на тиждень і я жахаюсь від думки, що 5 днів із 7 люди сповнені пригнічення, ненависті та негативу.

      Відповідь
    • Володя, частіше роботу треба міняти, щоб не засиджуватися на одному місці, тоді і відповідальність не буде втрачатися). Але з часом, якщо більше 5 років на одній роботі і ніц не міняючи, то не відповідальність падає, а більше пофігізм накоплюється 😉

      Відповідь
  5. чесно, як би мене посадили на 10 років, то я би не знав би за і що, так як це має бути щось ого-го який серйозний злочин….так що з тим автором так само не погоджуююся, як і Alex_V.

    а про видалити “друзів” з мережі – гарно сказано)))

    відповідальність звичайно гарна і потрібна риса, але не можуть бути всі відповідальними 🙂

    Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: