Поезія для життя або Півтисячна для Важливої

Posted on

Ця публікація є півтисячною на блозі…
Півтисячі постів, у які так чи інакше вкладалась душа, гадаю мають свою вагомість. Півтисячі постів ось уже за два роки ведення блогу.
В березні 2013 я написала публікацію «ніби ювілейне», яка відзначала 100-ту статтю в блозі, де написала запити за якими найчастіше знаходять блог. Цього разу я не хочу підводити підсумків. Я хочу присвятити цю мою публікацію людині, яка колись однією лиш фразою надала мені ідею завести блог і загалом якій можна завдячувати, що я таки насмілилась його вести. Це людина на ім’я Юлька Гриценко, з якою нехай я особисто і не знайома, та творчість якої займає надто важливу роль в моєму житті.
Коли я відчуваю, що в моєму житті щось не те, я маю простий рецепт – читати її вірші, або її блог, це завжди розраджує мене. Я можу зізнатись, що у мене на комп’ютері є окрема папка, що зветься «Юлька Гриценко», де я зберігаю ті її вірші, що найбільше «чіпляють» за душу. Що більше – я живу рядками її поезій і майже щоденно бодай одну з них собі цитую. А чимало поезій вивчила напам’ять.

От вертаюсь пізно ввечері з роботи, а в думках лунає:

Літні ночі стають небезпечніші,
Я ненавиджу їх, м’яко кажучи.
А прогулянки Львовом – доречніші:
Місто Спогадів плаче, не танучи.


Коли навчалась в автошколі, то був місяць листопад, їздила на шкільній автівці і щоразу бачачи знак «стоп» цитувала собі:

«Під знаком STOP
Сухий листок
Пожмаканий.
Ти все почув
І я мовчу
Заплакана.»

Коли в моєму житті є якийсь період, що треба подолати, то для цього в мене інша цитата з творчості Юлі:

«Я сама, я окремо. Попереду.
І адреси стираю безжально я.
Ви — на фото і поміж паперами.
Я повільно цю купу підпалюю.»

У вересні кожного дня я собі цитую:

«Зацвіло і запахло жоржинами,
У повітрі, на дотик гарячому.
Може й правда, що стали чужими ми,
Може, дійсно колись ще заплачемо.»

Вже й не кажучи про те, що з того самого вірша також по життю цитую собі ці рядки:

«Може, й правда, що досить вже мріяти,
Треба сповнитись планами й цілями.»

У мене є дорога мені людина, набагато старша за мене, що живе дуже далеко, від якої я навчилась життєвої мудрості і яка мені сказала схожі слова, що є і у вірші Юлі:

«- У нас шляхи, дитино, різні
І час прийшов їм розійтись.
Мені вертатися вже пізно,
А ти цвіти і не журись.
… Ти лети життям, як птиця,
Білих крилець не ламай.
І якщо весна насниться,
Ти про Вчителя згадай.»

Хто читав блог у червні пам’ятає, що якось я згадувала один вірш Юлі, який за певних обставин набрав змісту:

«І якби ти з’явився раніше
З нас би вийшла чудова сім’я.
Просто я, засинаючи з іншим,
Звикла чути від Нього: “Моя”.»

Як людина, що свого часу любила просто так походити вокзалами я знайшла і у цій моїй рисі відображення у її віршах:

На вокзалі спокою,
Постою сама.
В світі сну глибокого,
Вже тебе нема.

Або ж:

«Пройшла зима,
Блукай сама
Вокзалами.»

Часто думаючи про окремих людей з мого життя я цитую собі ці її слова:

«Може й правда, що стали ми гіршими,
Може, дійсно ми стали жорстокими.»

Загалом, у віршах Юльки Гриценко є багато емоцій, я що особисто пережила і яких ніколи не викреслю з мого життя, та про які вже недоречно згадувати тут, бо вони стосуються й емоцій інших осіб.
Але ця моя публікація має на меті одне:
Юлю! Якщо ти раптом прочитаєш цю мою публікацію, будь ласка, прийми моє найщиріше побажання ЩАСТЯ! Будь щасливою де б ти не була, що б не відбувалось зараз у твоєму житті.
Знаю, можливо дещо дивно отримувати таке побажання від цілком незнайомої людини, та твої вірші у моєму житті і серці мають таке місце, що можеш повірити в абсолютну щирість моїх слів, бажаю від душі.
Чому я це написала? Бо гадаю тобі варто знати, що щось, що ти написала стає розрадою для когось.  Так, кожен пише думаючи про одне, а хтось там бачить зовсім інше, це звісно.
Просто людина з такою творчістю заслуговує аби в неї було все добре.
Також із задоволенням читаю твій блог, де ти зараз, на жаль, пишеш зрідка. Тим не менше, щоразу прочитавши публікацію я думаю наскільки просто, але геніально сказано, наскільки змістовно і є над чим задуматись.
Але якщо коротко, то вся ця публікація зводиться до одного: дякую за твою творчість і будь щасливою.

04.02.2015

З повагою,
Ольга Врублевська

P.S. з віршами Юльки Гриценко ви можете ознайомитись на її сторінці поетичних майстерень.
Також у панелі збоку є посилання на її блог «думки без фільтрів».

Advertisements

One response »

  1. Сповіщення: Незбагненно швидко… | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: