Шанс на щастя для наступного покоління

Posted on

Можливо хтось пам’ятає – рік тому, 2-го лютого, була публікація “День, після якого вже не було як колись“, де описано як моя мама поїхала в Італію. Після того практично наша сім’я припинила існування. Суто теоретично допоки не помер тато ми ще існували як сім’я, тільки то вже було не так.
Але сьогодні не про це.
Чи то така іронія долі, чи знаковість, чи просто збіг обставин, однак одна сім’я Врублевських розпалась, а рівно через 14 довгих і складних років появилась інша сім’я Врублевських.
3-го лютого в мого брата народилась донечка. До того я сприймала брата як одружену людину, але в моїй свідомості ще не було думки, що в нього власна сім’я, це усвідомлення з’явилось лиш тепер, бо лиш тепер з народженням дитини це дійсно справжня сім’я, яка ось в ці дні з’явилась разом із дитинкою.
Окрім відчуття щастя, що я стала тіткою, у мене чимало інших переусвідомлень.
Ми з братом вже не «останні Врублевські в родині», бо ось на п’яти нам наступає наступне покоління. І це так дивно: розуміти, що ось я Ольга Врублевська, уже не наймолодша в родині, бо вже на цьому світі є крихітка, яка є продовженням роду.

І те, що так співпали дати: нехай це буде уроком. Одна сім’я десь щось зробила не так, оступилась. Ми, на жаль, так і не встигли вдосталь бути щасливими… недоговорили, недосміялись, недолюбили, недооцінили… ми просто не були разом. Дуже хочу, щоб в цій сім’ї нового покоління Врублевських все було по-іншому. Щоб вони не змарнували даний їм шанс на щастя. Щоб були разом як одне ціле, як справжня сім’я (хоч звідки мені знати якою має бути справжня сім’я, у мене лиш утопічні переконання на цю тему).
Подумати чого я можу побажати моїй племінниці? Хотілось би побажати так багато усього, але достатньо буде побажати лиш мати такого тата, якого мала я, бо в мене він був найліпшим. З таким батьком ніщо не страшне і все буде якнайкраще. Бо коли я хворіла він був біля мене і пильнував аби я одужувала; і коли я сумувала він мене розраджував; і був в моїх очах найрозумнішим, адже він стільки знав про навколишній світ! І пильнував, і навчав мене… І ні з ким в житті більше не можу так поговорити як я завжди могла поговорити з ним… Кращим батьком, аніж був мій тато може стати лиш мій брат, він ж бо його син. Ти тільки будь з нею впродовж всього життя, завжди, добре?…

А я – тітка. В голові не вкладається! То що?! я тепер маю бути серйозною, дорослою і показувати хороший приклад?! Ні-ні, я не хочу! Буду дитиною разом із нею! 🙂

05.02.2015

ну зовсім недоросла,
тьотя Оля

3 responses »

  1. з чим вас і вітаю!
    P.s. ..з часом звикнете)

    Відповідь
  2. Сповіщення: Незбагненно швидко… | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: