Щасливий і бадьорий ранок – це реально!

Posted on

Так, це реально, навіть у будні і навіть якщо Ви, так як і я, – сова. А особисто для мене прокидатись вранці нестерпно, та доводиться виживати у світі жайворонків.
Не повірите, але суть у сніданку.
Сніданок довгі роки поспіль був моєю трагедією. В дитинстві, перед тим як іти в школу, бабця заставляла їсти якусь їжу, зазвичай це було щось приготовлене з вечора, розігріте на сковорідці. Справжнісінький жах і жирна їжа, вранці їсти нереально.
Потім я поїхала в Італію, помітила, що у них легкий сніданок булочками, кавою з молоком і ще якоюсь випічкою і майже перейшла на це. Однак «майже», бо я молока не п’ю, випічки зранку не завжди мала, тож обходилась кавою і печеням, практично нічого не їла. Так тривало кілька довгих років.
Впродовж цього часу мудрі особистості намагались безрезультатно переконати мене в якомусь більш ситному сніданку, їсти каші наприклад (яких я майже не вживаю, просто так, бо не смакує). Усі ці переконання були надто нав’язливими і починались зі слів на кшталт «ти взагалі нічого не розумієш і не знаєш». А такі слова дратують.

Аргументації мами завжди починались з: «Але ж то в мене дитина по-дурному не розуміє що є корисним», звісна річ мама намагалась пояснити що корисно, однак звинувачення у дурості мене від її переконань відштовхували.
Далі була бабця. Бабця, як колишня вчителька заводила нудні лекції де незрозумілими мені словами перераховувала корисні дії і казала, що от інші діти можуть нормально їсти, а я щось з себе показую. Все зводилось до того, що я, знову-таки, її не слухала.
Далі була ще одна тітка. Вона теж сказала мені, що я чиню дурість, бо от вся її сім’я зранку їсть кашу. («Ну то й їжте собі, чо до мене пристали-то?» – типові думки).
Потім ще якось одна викладачка розповідала про свого знайомого, який виконує важку роботу руками і лише снідає та вечеряє, а каша на сніданок утримує його весь день, тож я чиню не правильно. («Я руками не працюю, тому до мене це відношення не має» – знову думаю собі).
Ситуація змінилась нещодавно. На роботі йдучи на обід, я сказала співробітнику, що не можу затриматись, бо зголодніла, адже зранку майже не їм. Відповідна реакція, мовляв, а чого ж то ти не їси нічого. Зрозумівши, що я бовкнула зайвого і зараз ще одна особа мені влаштує лекцію на тему сніданку, я хутко почала виправдовуватись, що їм, але мало.
Однак, цей пан застосував інший підхід у розмові зі мною. Він не почав мені нав’язувати думку яку дурість я чиню і втирати лекцію як я неправильно роблю, а натомість… просто розповів про себе, історія з власного досвіду.
Мовляв, знаєш, а от теж допоки жив з батьками снідав неправильно (так само непридатна зранку жирна їжа), просто не було культури сніданку, потім одружився і дружина мене навчила як правильно снідати. І далі почалась приваблива розповідь про вівсянку (чесно скажу, я ще ніколи не бачила, щоб хтось ТАК розповідав про вівсянку, продавці цієї каші можуть сміливо знімати його у рекламі), розповідь про те як її готує, і що горіхів додається і родзинок, і що потім чудово почувається, адже така енергетична їжа… і тоді з отаким захопленим виразом обличчя «ти може спробуй, то дуже класно!»
Я оцінила, що розповідь була з власного досвіду з особистими враженнями і не звучала як грубе переконання, де речення починаються зі слів «ти мусиш». А такий переконливий радісний вираз обличчя заставив мене задуматись «може дійсно попробувати? Он як людина вихваляє…»
І знаєте що, любі читачі? Я таки спробувала. Дуже довго в супермаркеті перебирала упаковки вівсянки, в результаті купила маленьку упаковку («ану не сподобається, то хоч не багато пропаде»). Зранку встала заздалегідь аби поглянути що з того буде, додала родзинок і з не переконаним лицем (бо на вигляд вона мені не надто приманлива) спробувала трішечки… ложка за ложкою і… сподобалось! Реально поживно, ситно, смачно, енергійно, бадьоро. Тепер щодня їм вівсянку! (і дуже цьому тішусь).
Ранки стали набагато щасливішими і бадьорішими. Самопочуття теж дуже покращилось!
Тому якщо ви ще не полюбили ранків – гайда по кашу! Ваше щастя у вівсянці! 🙂
(хоч якщо чесно мій ранок остаточно прекрасний ще й від ранкової зарядки та чашечки запашної кави).
Бажаю усім успішних ранків! Прокидайтесь радісно!

15.02.2015

Бадьора пташка,
Ольга Врублевська,

P.S. ну і звісно, буде доцільним висловити щиру подяку моєму колезі, котрий вплинув на мій світогляд і в ненав’язливий спосіб переконав мене до цього мудрого ранкового вчинку. ДЯКУЮ! 😉

P.P.S. Знайшла чудову статтю з корисними порадами щодо приготування/вживання вівсянки, раджу прочитати: Вівсянка, сер! 8 секретів ідеальної каші

Advertisements

25 responses »

  1. Я думаю що ніхто не любить прокидатись зранку, ні “сови” ні “жайворонки”. Багато залежить від погоди, наприклад коли надворі сонячно прокидання стає легким ще за довго до будильника, якщо погода погана, важко прокинутись навіть в 10. Важко прокидатись, але потім відчуваю себе повним сил, енергії бажанням працювати, вчитись чомусь нового, можу сказати що період з 10 до 14-15 є найбільш продуктивнішим для мене, а от вечірній час це просто катастрофа – не хочеться не те що працювати, а й розмовляти (особливо нестерпні є питання, як пройшов день),звідкись береться роздратованість, просто хочеться побути в тиші, і щоб ніхто не задавав питання які вимагають довгої відповіді.Тому дуже важко коли приходиться лишатись довше на роботі і ще щось доробляти (зранку це займе в якщо не в 4 то в два рази точно менше часу).Заняття самосвітною(англійська, програмування, робота над власним сайтом) в цей час не реально, річні курси англійської після роботи це ще раз довели(концентрація і сприймання давались важко). Була навіть думка прокидатись в 6 ранку і використовувати проміжок між прокиданням і роботою для саморозвитку, а в 21- 22 йти спати,але через багато причин це не поки не реально.

    Змішувати “жайворонків” і “соф” це жахлива ідея, як на мене.Дуже цікаво чи є компанії де ці категорії людей розділені.

    Завжди снідаю, тому ніколи не розумів як це можна пропускати сніданок. Якщо траплятись ситуації що пропустив його, було дуже важко – всі думки тільки про їжу, дискомфорт і навіть запаморочення.

    Пробував вівсянку на ранок, в різних видах – з фруктами, з медом, сіллю….Поснідав, вроді добре, ситий. Проходить година, і ніби взагалі нічого не їв, переконався в цьому кілька раз. А дотягнути до обіду на одній вівсянці, для мене це не реально, досвід показав що вівсянка це ” Реально поживно, ситно, смачно, енергійно, бадьоро.” – в моєму випадку не працює.

    P.S. Коментар суто моя суб’єктивна думка.

    Відповіcти
    • Вівсянка це справді лише на годину-дві, але зате й не вимагає багато енергії на перетравлення, і дозволяє швидко вийти на достатній для функціонування мозку рівень глюкози в крові. (Деталі про глюкозу: https://bunyk.wordpress.com/2013/04/10/will-and-glucose/ )

      Зазвичай я через 2-3 години після сніданку йду обідати.

      Відповіcти
      • Вівсянка також не вимагає багато часу на приготування, це дуже вагомий “+”. Я снідаю в з 8.30….9.00, в 9.30 – 10.00 уже на роботі, в 12 обідаю, прикинув час, якщо їсти більшу порцію можна дотягнути до обіду.Треба буде повторити експеримент)

        Дякую за лінк.

    • Помиляєтесь, от я знаю осіб, саме жайворонків, які ДУЖЕ люблять прокидатись і саме зранку 🙂
      Я цілком протилежна Вам: мені вночі так і охота працювати, щось робити, складно заснути.
      Щодо сніданків – бачите, то в кожного по-своєму. Я майже не снідала, почувалась загалом добре, однак до обіду просто вмирала з голоду, зараз краще самопочуття.

      Дякую, що висловили свою думку 😉

      Відповіcти
  2. Кажуть євреї так розвинулись бо в них правильна педагогіка:

    Дитина розбила чашку.
    Українська мама: “Ти ідіот, розбив чашку!”
    Єврейська мама: “Ти такий розумний хлопчик, як же ти розбив ту чашку?”

    🙂

    Відповіcти
    • Реальний випадок, який розказувала одна знайома вчителька: Єврейський хлопчик в неї на уроці отримав двійку. Приходить його мама, щоб його забрати і взнавши, що він отримав двійку, показує на всіх дітей, що були в класі і каже: “… як ти міг отримати двійку, ти ж такий розумний хлопчик, ти що хочеш бути такий як вони?” 🙂

      Відповіcти
    • Так, я вже чула, що в єврейських традиціях інше виховання дітей.

      Відповіcти
  3. Цікаво було б почитати публікацію про секрети смачної кави від Ольги Врублевської)

    Відповіcти
    • Насправді тут в мене секретів особливих нема.
      Виключно заварна кава (розчину я називаю бурдою), бажано арабіка.
      Фільтрована вода.
      Варити на маленькому вогні.
      П’ю без цукру, інколи для пікантності можна дати щіпочку солі. Коли хочу “свята” п’ю каву з медом.
      Ото таке найважливіше, щоденне.
      Хочу кавову машинку, щоправда, але поки що лише хочу… 🙂

      Відповіcти
  4. Щось в мене є чуйка, що насправді твоя контора почала ще й вівсянкою приторговувати і то просто чергова рекламна акція 😀 😀 😀 😀 😀

    Відповіcти
  5. Я відчуваю енергію тоді, коли з”їм багато м”яса та зап”ю зеленим чаєм. Легкі сніданки – це так, на годинку хіба. Не можна на ніч наїдатися, але я не можу на голодний шлунок лягати спати. І взагалі їжа – це індивідуальна справа. У кожної людини свій рівень кислотності, свій рівень засвоення речовин і тд. Хтось може з”їсти гречку і погано себе почувати, бо організм і так має достатню кількість речовин, що є в тій гречці, якщо не більше, і тоді може вийти так, що в організмі відкладеться тих речовин більше ніж треба і буде погане самопочуття. Так що треба прислухатись до свого організму і їсти те, від чого тобі добре, а не те, що зазвичай всі їдять.

    Відповіcти
    • Погоджуюсь, кожний організм унікальний. Наприклад зелений чай дуже цікаво діє на мене, розслабляє організм і від нього хочеться спати, виникає лінь і важко сконцентруватись, тому на роботі його ніколи не п’ю.

      Відповіcти
    • Звісно, я з Вами згідна, однак себе варто пізнавати.
      Я от поки не прислухалась до поради і не спробувала й не знала, що воно мені таке добре.
      Тому і розповіла, ану ще хтось не знає, як йому від цього добре буде 🙂

      Відповіcти
  6. Гарна стаття, зразу згадав відому фразу з фільму:

    Відповіcти
  7. Сьогодні спробував вівсянку з медом, сподобалось. А щоб до тягнути до обіду роблю більшу порцію 🙂

    P.S. От тільки чомусь вівсянка гірчить, треба буде спробувати іншої марки.

    Відповіcти
  8. Пінгбек: Незбагненно швидко… | опосередкована щирість

  9. Пінгбек: Обростання позитивними звичками | опосередкована щирість

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: