Як воно – “цінувати людину”?

Posted on

Прецедентом до написання попередньої статті та цієї був наступний випадок:  Влітку ми з хлопцем у великій товариській компанії поїхали в гори. Оскільки товариство було чимале, а шлях довгий, я з добрим наміром наготувала їсти. Ввечері, замість того, щоб банально подякувати за ті пиріжки і сирник, всі затягнули пісню до мого хлопця «женись», аргументуючи це тим, що «вміння готувати треба цінувати», а я звісна річ не розумію, чого б то хтось за мною хтось мав «гнатися».))
Мені взагалі незбагненна думка, як так – що людину треба цінувати, бо вона вміє щось робити і що підставою для визначення чому варто з кимось пов’язати життя є елементи банальної користі. Скільки любові у вашій любові, якщо вона зводиться до розрахунків “скільки власної вигоди я з цього отримаю”?
І річ не лише в зазначених речах. Що це за манера така: людина цінується, бо вона вміє щось робити? Якщо людина добре володіє іноземною мовою, нехай це буде її чудовий навик, але чи це визначає її значущість як особи?
А ще, відверто кажучи, коли лунає питання: «як ти здала екзамен?» і я кажу: «відмінно», а у відповідь мені звучить: «молодець, я горджусь тобою», мені на душі робиться гидко.

Мені хотілось би зрозуміти чому комусь для того, щоб мною пишатись потрібна пластикова дощечка з надписом “диплом”? Я запитую себе – чи за 20 років мого існування в цьому світі я не змогла себе проявити в чомусь іншому? Невже оцінка, яку якийсь викладач, якому насправді чхати на мене і мої знання, написав на поспіхом перечитаному клапті паперу, мала б визначати якось мене? Невже це недолуге число є якоюсь підставою для того, щоб мене «цінувати»? Чому воно впливає на любов інших до мене? І що то за любов така, якій потрібні такі числа?
Коли ви маєте на увазі людину, яке значення ви вкладаєте у слово “цінувати”? Особисто для мене воно походить від слова «цінність», тобто ЦЯ ЛЮДИНА цінна у вашому житті. Вона мов ваш скарб, настільки цінна, що її втрату вам страшно уявити, що ви й гадки не маєте, “а як я буду без неї?” Це означає, що ви нею дорожите, що так чи інакше, але ця людина має якусь важливість у вашому житті.
То як можна сміти цінувати когось за якісь навики? Бо коли ви кажете «я ціную тебе, за те як ти готуєш»; «я ціную тебе за твоє знання іноземної»; «я ціную тебе за твої оцінки» – це означає, що ви вириваєте якусь маленьку деталь і відкидаєте увесь безмежний внутрішній світ, який і формує особистість.
І якщо у цьому суспільстві система цінування така – я не хочу бути її частиною. Я не хочу, щоб мене хтось «цінував» – не треба, чуєте? Не виривайте з мене якісь мої частини, відкидаючи решту мене. Бо якщо я комусь чимось цінна – то приймайте мене цілком і повністю, з усіма моїми дивацтвами і причудами. «Любиш мене – люби й мою парасольку» ©
А ви що скажете? Як воно – “цінувати людину ”?

27.02.2015

Здається знецінююсь,
Ольга Врублевська

11 responses »

  1. Я з тобою полоджуються: люблять не за щось, а просто так. Найближчі цінують тебе, бо без тебе ніяк. Але “решта” просто цінують за певні якості. Наприклад, на роботі – за професійні навички і відповідальність.А щодо описаного випадку: думаю хлопці просто хотіли зробити тобі комплімент і трохи переборщили) Всі звикли, що дівчата мають хотіти заміж, а хлопці не поспішають одружуватись. От це і була тобі така подяка)) Але ти руйнуєш стереотипи!)

    Відповідь
  2. Не погоджуюсь з тим, що людину цінують просто так. Цінують за якісь позитивні риси характеру, за те, що на тих людей можна покластись, вони прийдуть на допомогу, не підведуть, не зрадять і тд. А це значить, що решта людей бачить в тій людині якусь вигоду. Вигода може бути у тому, що вам з цією людиною комфортніше, ви впевненіше себе почуваєте, вам веселіше і тд. Це ж так само вигода. Душевна вигода. І чим рідше будуть зустрічатися такі люди з тими позитивними рисами характеру, тим більше їх цінуватимуть. Я от думаю над тим, яка різниця між цінувати і любити. Але ж ніхто не буде любити виродків. Виходить так, що і люблять людей за якісь позитивні риси характеру. Правда буває і таке, що жінка любить чоловіка-алкоголіка, який її постійно
    б”є. Але можливо, вона в своєму чоловікові також бачить щось позитивне? А можливо вона в тому бачить якусь духовну вигоду, не душевну, а саме духовну – в моєму розумінні це зовсім інше, і іде на таку самопожертву. Можливо і та різниця між любити і цінувати у тому, що цінують, бо бачать для себе в тій людині якусь матеріальну, або душевну вигоду, а люблять коли бачать для себе якусь духовну вигоду. Цікаво, яка Ваша думка нарахунок тієї різниці.

    Зароблене Вами «відмінно» на екзамені може бути показником того, що у Вас є такі риси характеру як відповідальність, наполегливість, дисциплінованість і тд., і тому, скоріше за все, та людина і сказала що гордится Вами, тобто гордиться тим, що у Вас є вищеописані риси характеру. Можливо тому викладачу було всеодно що ставити, але ж та людина не знала як оцінює саме той викладач.

    Відповідь
    • Бачити в людині задоволення своїх матеріальних/душевних/духовних потреб – це ж так само бачити в ній ту ж вигоду. І всі ми, хочемо того, чи ні прораховуємо наскільки ця людина нас задовільнить, хіба не так? Як гадаєте?

      Відповідь
    • Та ні, Олександре.
      Цінувати можна і просто так. Звісно, часто то буває за якісь особисті риси, але часто і сам собі не можеш дати об’єктивного пояснення ЧОМУ і ЗА ЩО. І часто навіть по вигоді “йдеш у мінус”, аніж сам щось від того отримуєш.
      Я пояснила, що таке цінувати на мою думку – це відчувати цінність.
      Любов – то вже радше якась інша річ. То вже відчувати прив’язаність, потяг, виставляти чиїсь інтереси понад свої власні. Всіх любити не будеш.
      А от цінувати і дорожити можна багатьма.
      Складна тема, одним словом 🙂

      Щодо “відмінно” – на жаль воно не є показником нічого з нічого… і на жаль для тієї людини саме відмінно потрібно, як число, як оцінка…

      Відповідь
  3. Марушка

    Про цінність та важливість людини – абсолютно погоджуся. Але яким чином така людина стає саме такою? От ти мене за що цінуєш? За почуття гумору, за наснагу, за відповідальність? “Бо ти просто є” – так буває тільки з батьками, рідними. Цінність та цінування треба завоювати, з розбігу важливе місце в житті людини не зайняти: в кожної особи є якісь риси характеру, те, що робить її темперамент таким і ніяким інше – за це її і цінують; річ в тім, що різні атрибути, які ми комусь приписуєм часто-густо і зв’язані з певними практичними навиками, формування такого собі гармонійного цілого, бо одного без іншого не буває., все має свій прояв. А чому б і ні?:)
    Хороша публікація, наштовхує на роздуми. Дякую, Оля!

    Відповідь
    • Перш за все: прошу! Рада, що сподобалось 🙂
      Якості людини – то сама людина.
      Зауваж, я не говорила про якості у статті, я здебільшого перераховувала вміння.
      Якості – то сама людина, і цінують її саме такою.
      А щодо “за просто є”, особисто я не відчуваю прив’язаності до моїх родичів за таким принципом. Чим вони відрізняються від інших людей? Тим, що в їхніх жилах тече кров, яка чимось спільна з моєю? Ну і що? Хіба ця кров визначає їхні риси? Я до родичів застосовую той самий принцип “відбору”, що й до інших осіб – дивлюсь які вони люди.

      Відповідь
  4. “Прецедентом до написання попередньої статті та цієї був наступний випадок: Влітку ми з хлопцем у великій товариській компанії поїхали в гори. ” Цікаво, що прецедентом Ви називаєте саме цей випадок, адже це було досить давно. На мою думку, стаття писалась як наслідок декількох таких випадків, які продовжувались до останнього часу. Але, можливо, я і помиляюсь…
    Звичайно, нам хочеться, щоб нас цінували просто за те, що ми отакі. Щоб любили у нас і хороше, і все те темне і брудне, яке не хочеться нікому показувати. На мою думку, наші близькі та рідні цінують та люблять нас без всяких умовностей. Завжди. Кожну хвилину. Заслуговуємо ми на їхню гордість нами, чи ні. Є велика різниця у тому чи цінують нас, за якісь певні навики, чи цінують самі ці навики, які є у нас. Напевно, “я ціную тебе, за те як ти готуєш” і “Я ціную те, як ти смачно готуєш! ” на мою думку, різні речі. Бо у другому випадку радіють нашим успіхам, те, як ми розвиваємось, цінують наш прояв самовираження, бачать у ньому прояв теплоти, любові. А в першому, просто нами користуються.
    Така моя думка.

    Теплої Вам і всім читачам весни!

    Відповідь
    • Я назвала цей випадок прецедентом, оскільки саме згадка про нього спонукала написати статті, але звісно інші випадки не менш важливі, а може й навіть більш змістовні.
      А щодо цінування Ваша думка вельми цікава, мені вона до душі – дійсно це різні речі і справді можна це сприймати як особисту вигоду і як успіх людини.
      За побажання окреме велике ДЯКУЮ, і вам сонця і тепла!! 🙂

      Відповідь
  5. Ви ж не гривня, щоб знецінюватися 😉

    Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: