Нічого сказати або непоєднувані реальності

Posted on

Один із операторів мобільного зв’язку запустив рекламу: хлопчик говорить по телефону з мамою, яка є на заробітках, все зводиться до того, що вони довго теревенять і рекламуються дешеві дзвінки за кордон. Все звучить під типовим слоганом «Єднає усюди».
Коли я побачила ту рекламу перший раз, то вхопила перше, що потрапило під руки і жбурнула прямісінько в телевізор. На щастя то був кухонний рушник, тож плазма не постраждала. Коли я почула ту рекламу вдруге, то пересікла квартиру і кулаком вимкнула радіо. Потім я ще кілька раз її чула і щоразу вона викликала в мене невимовний приступ агресії аж настільки, що я втрачала контроль над собою і мене теліпало. Я чесно не знаю чому я аж так реагую на якусь ідіотську рекламу, однак вона просто виводить мене з рівноваги.
Може тому, що реклама для таких як я? Хоча що там я, то може більше для дітей, які залишились без батьків. Я навіть при зручних мобільних тарифах не буду телефонувати мамі щодня… А ще крім того є скайп, хоча чи дзвінках справа… Мої дзвінки я вже відговорила.
Про що ти будеш казати людині, яка знаходиться так далеко? Що ти їй скажеш телефонуючи щодня, якщо ви живете в різних реальностях?

Так-так, реальності різні. В неї там її турботи, тут свої хвилювання. Світ сприймається по-різному і вловлюється важлива суть: людини нема. Вона є десь далеко, однак нема поруч. Сім’я – це щось єдине, а не люди розкидані по закутках планети.
Після тієї жахливої реклами я почала згадувати себе. Мама телефонувала нам раз в тиждень. Зв’язок був жахливий. Тато, брат, бабця і я сідали навколо телефону і прислухались. Трубка передавалась по колу. Про що можна було поговорити? «Ти чемна? Слухаєшся тата і бабцю?»; – «Так!»; «Треба їсти все, що бабця зготує»; –  «Добре».  І так щотижня. То стало ритуалом, обов’язковим до виконання. З часом трепет від дзвінків мами зник, адже всі вони були однаковісінькі.
Ще були листи. Вони писались під прискіпливим бабусиним контролем, адже бабця мусила стежити аби в листі не було граматичних помилок, мотивуючи це тим, що «хай мама знає, що ти добре вчишся». Я пам’ятаю ті кляті листи. Вони всі починались і закінчувались однаково: «Привіт мама. Пише тобі твоя донька Оля. В нас все добре. Вчусь добре. В школі дружу з хорошими дівчатками. Вдома все добре…» і взагалі як почитати – то не лист, а просто переповідання казки.
Я тільки зараз себе запитую – на біса мамі були всі ті листи, якщо в них не було ні слова правди? Вони були такими граматично досконалими і букви акуратно виводились «щоб знала, що ти добре пишеш», але в них не було почуттів. То був обов’язок “написати мамі листа”.
Про що їй писати? Про те, що насправді все погано, що я заздрю одноліткам, в яких нормальна сім’я, чи про те, що в школі батьки інших дітей кажуть про мене «дитина з неповноцінної сім’ї, з такими краще не дружити»? Про що написати мамі, яку ти маєш, але якої ти насправді не знаєш? Про те, що вона перестала тобі сприйматись як реальна людина, а сприймається через періодичні передачі закордонних цукерок? Якою уявляти собі маму, адже ти кілька років її не бачиш, лише чуєш, читаєш і періодично ви обмінюєтесь знімками. Я пам’ятаю всі фото, які мама нам прислала. Вона була там такою гарною на фоні якихось прекрасних краєвидів… Я дивилась годинами на них і не впізнавала тієї людини, яка поїхала від нас.
То про що сказати людині, яка знаходиться так далеко? Насправді кілометри абсолютна нісенітниця, якщо між людьми відстань душевна.
Мабуть треба було шукати способу все сказати, бо оця душевна відстань збільшується пропорційно до того скільки тягарів носиш в собі. Але з часом замикаєшся в собі і зникає потреба ділитись тим, що відчуваєш. Навіщо ділитись – ви ж бо в різних реальностях. І оте “твоє” задушевне навряд чи хтось збагне. На запитання «що сказати?» з часом знаходиться відповідь: «нічого».
І ніщо тебе не «поєднає усюди», бо жодний економний тариф не поєднає тих, хто такі рідні і вже такі непоєднувані.

09.03.2015

Марнотратно,
Ольга Врублевська

Advertisements

16 responses »

  1. теж не люблю ту рекламу. Так ніби це загальновизнано і загальноприйнято в Україні самими ж українцями, що жінки і досі їдуть у світ в пошуках кращої роботи.

    Відповідь
  2. А якщо б вже тоді був скайп, та дешеві телефонні зв”язки, то була б тоді та душевна відстань? Зараз родичі як сядуть по скайпу балакати, та ще й за твій комп”ютер – то пиши пропало.

    Відповідь
    • То розмови ні про що.
      Вони виконуються для галочки.
      Я написала суть: сім’я – це єдине ціле, а не розкидані бозна-де люди, що ідентифікують себе сім’янинами.

      Відповідь
      • Так халявний скайп, чи дешеві телефонні дзвінки якраз дають можливість розказати про ті тягарі, які носяться в собі. Інша справа чи дуже переймається та людина, яка “по-іншу сторону телефону”. Ну але тоді можна жити з тією людиною і в одній квартирі, і вона так само не перейматиметься твоїми тягарями. Тут питання треба ставити не щоб поєднати, а щоб зберегти(на деякий час звістно). Чи може дешевий чи безкоштовний зв”язок зберегти родинні стосунки, якщо самі люди хочуть їх зберегти? Так що слоган краще було б придумати щось типу такого: “Зберігаємо єднання”, чи “Збережемо ваше єднання”, але воно якось не так звучить. А поєднати вони точно не зможуть. Але я ще не знаю чи є різниця між єднати і поєднувати. Може під словом єднати малось на увазі просто підтримувати?

      • “Єднає усюди” – це слоган перероблений з “Nokia – connecting people”, щоб наголосити що покриття велике і роумінг присутній.

        Свій слоган Nokia придумала не спроста, а тому що в Фінляндії до появи мобільних телефонів люди спілкувались рідше. Цитую Торвальдса:

        Есть и другие особенности, которые отличают финнов от других
        представителей человеческого рода. Например, молчаливость. Здесь не принято много разговаривать. Люди просто стоят кружком и молчат.

        Даже сегодня в баре любого финского города чаще всего можно увидеть
        мужчин с каменными лицами, сидящих порознь и уставившихся прямо перед собой.

        В Финляндии принято уважать право каждого на частную жизнь — еще одна
        важная особенность, поэтому никому не придет в голову подойти и завязать
        разговор с незнакомцем. В этом есть какая-то загадка. На самом деле финны
        очень дружелюбны. Но немногим довелось это узнать.

        Поскольку финны не переносят разговоров лицом к лицу, страна является
        идеальным рынком для мобильных телефонов. Мы отнеслись к этим новым устройствам с энтузиазмом, неслыханным в других странах. Можно сомневаться, какая страна лидирует по числу северных оленей на душу населения. Если подумать, тут вперед может вырваться Норвегия. Но нет сомнений, в какой стране мира больше всего мобильных телефонов на каждого мужчину, женщину и ребенка. В Финляндии поговаривают об их имплантации прямо в тело новорожденного.

        И используют их разнообразнее, чем где бы то ни было. Финны постоянно
        посылают друг другу текстовые сообщения или используют мобильные телефоны вместо шпаргалок на экзаменах в школе: пошлешь вопрос другу и ждешь от него текстового сообщения. Еще мы используем телефоны как калькуляторы — а ведь большинство американцев даже не подозревают о такой возможности. Очевидно, следующим шагом будет телефонный диалог с посетителем, одиноко сидящим за соседним столиком в кафе. Nokia имеет феноменальный успех; со времен изобретения сауны ничто не меняло Финляндию так, как мобильные телефоны.

        Зрозуміло що українців таке не стосується бо ми темпераментна південна нація. 🙂

      • Фіни напевне не дуже люблять розмовляти ні про що, а тих людей, з якими є щось спільне часто нема поруч. От і мобільні телефони це єдине, що може з”єднувати таки людей, тобто технічно забезпечувати можливість їх спілкуванню. А от поєднати їх може напевне хіба що робота, сауна, рибалка та лижі. От є ще такий жартівливий слоган “VODKA connecting people” – то тут якраз слово connecting можна розуміти як єднає чи поєднує людей. Тобто поєднує сам процесс розпиття і подальше відчуття “взаимоуважения”, “братской любви” і тд. В слогані “NOKIA connecting people” я думаю що під словом “connecting” мається на увазі з”єднувати людей, а не поєднувати.

  3. А що в таких випадках робити?
    Відмінити обов’язковість ритуалу?
    Відмінити сам ритуал і робити все більш хаотично?
    Розказувати мамі правду?
    Привезти маму в Україну?
    Переїхати до мами?
    Заборонити в Україні рекламу що зачіпає почуття мігрантів?
    Забути про непоєднувані реальності і не паритись?
    Запитати в мами поради?
    Запитати в інтернету поради?

    Відповідь
    • Якого милого всі ці питання?
      Була б відповідь – написала б.
      У мене відповіді нема, це просто власна розповідь.
      Кому не до вподоби відсутність логічного вирішення – вправі не читати.

      Відповідь
      • Тому що ці питання виникають, і тут є можливість їх написати. Кому не до вподоби коментарі – вправі забанити коментатора.

    • Робити те, що й зробила Ольга – виразити своє незадоволення рекламою там, де це доступно. Тобто, тут 🙂 комусь, можливо, реклама ця й сподобалась.

      А як поєднати сім’ю? Та ніяк. Відстань є відстань. Я собі так думаю:(

      Відповідь
    • Взагалі заборонити рекламу!

      Відповідь
      • Французи ще 68-мому додумались що правила “Заборонено забороняти!” і я з ними цілком згоден.

        Але рішення “викинути телевізор”, я чомусь таки пропустив, хоча воно очевидно найкраще, і вирішує не тільки цю а й багато інших психологічних проблем.

  4. Взагалі не дивлюся того телевізора і тих тупих реклам 😉

    Відповідь
    • Я теж не дивлюсь, та інколи доводиться терпіти коли його хтось вмикає.

      Відповідь
      • от і правильно!

        P.s. або якщо дивитися на тел, то фільм в гарній якості з флешки, або через hdmi (без реклами). Треба відійти – є пауза)

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: