Людям потрібні проблеми.

Posted on

Люди – то такі створіння, яким потрібні проблеми. Так-так, я саме так вважаю. А підштовхнув мене до цих роздумів один випадок.
Розмовляю з бабцею і вона страшенно бідкається, що із квітня місяця відбудеться подорожчання тарифів на комунальні послуги. Ні, її не хвилює життя на пенсію, бо вона має відповідні субсидії, її хвилює як я буду жити. Після 15-ти хвилин бабциних зойків і тиради про те, що ж то тепер буде і що то робити, ти ж субсидії не маєш і як ти дитинко нещасна проживеш, я не втрималась і сказала: «Бабцю! Годі! Та за що ви так переживаєте?!», «Олю, та як не переживати, та як тобі буде», «Бабцю, я собі раду дам! Але чого ви в своєму віці ще будете за мене переживати? Не варті ті тарифи того!» і тут звучить коронна фраза: «Дитино, та за кого як не за тебе мені переживати? Я ж мушу за щось переживати!»
Мабуть бабця сама й не помітила, як озвучила найбільшу істину життя людей – ми мусимо за щось переживати! От просто мусимо і все!
Хіба не так? От подумайте, люди не можуть просто спокійно жити, радіти кожному дню, всміхатись сонечку і шукати позитиву у всьому, що їх оточує. Ні! Їм неодмінно треба думати про якісь проблеми і шукати їм рішення.

Безперечно, в нашому житті проблеми існують. Безперечно, не можна їх ігнорувати (адже від цього вони не зникають), і звісно – якщо вони є – їх потрібно вирішувати. Проте! Не можна жити лише проблемами!
Тай і у більшості випадків так звані «проблеми» складаються насамперед із нашого ставлення до них.
Ми настільки налаштовані на негатив у нашому житті, що самі його шукаємо, бо коли залишаємось без нього, почуваємось неприродно. Мозок, який звик вирішувати лише негатив починає його шукати. Просто треба змінити налаштування того мозку, навчити його позитиву.
Я й сама інколи помічаю за собою цю схильність до негативу, до шукання проблем. Бо коли я думаю, що слава Богу здоров’я є, жити де є, їсти що є, ще й робота хороша, в близьких все гаразд, то з’являється відчуття стурбованості, що все добре не може бути – а може десь є підступ? Щось може «не так»?
Мабуть схожою схемою керуються й інші люди, тим самим ми й накликаємо самі проблем на свою голову. Проблем буденних, які насправді минуться.
Я намагаюсь боротись із цим звертаючи увагу на хороші речі, хай на дрібниці, але на позитивні.
І просто варто дещо менше перейматись тією буденщиною, поменше от того принципу «та я ж мушу за щось переживати». Ні, ви не мусите. Ви можете просто посміхатись і радіти, щодня.

19.03.2015

Спрощуючи ставлення до щоденного,
Ольга Врублевська

А, ледь не забула. Якщо вже прочитали цю статтю – усміхніться, будь ласка. Все буде добре! 😉

Advertisements

5 responses »

  1. Для мене бабчине “Я ж мушу за щось переживати!» рівноцінне “Я ж мушу чимось жити” А так, то все вірно. Потрібно менше зациклюватися на проблемах і тоді у нашому жітті буде більше позтиву )))))

    Відповідь
    • Так, бо ми зводимо життя лише до того, що треба жити лише проблемами. У цьому і суть проблеми.
      Ну от – я знайшла зайву проблему… 🙂

      Відповідь
  2. Karpatska_Mavka

    Дійсно стара бабця мусить чимось жити, але точніше про щось говорити та перейматися чужими проблемами незважаючи на свої проблеми. Ну вона дійсно “бачить чуже під лісом, а свого під носом не бачить”. Все в психології сприйняття проблем вона не переживає за себе про те що ліки подорожчали, хліб..ітд. а от тебе вона побачила. На таке просто не реагувати, і жити на позитиві самий кращий вихід.

    Відповідь
  3. Ви так кажете “проблеми” ніби це щось погане.

    Хоча, може це й погане слово. Але є кращі. Людям потрібні виклики, задачі, цілі, мета!

    Відповідь
  4. Моя бабця так само весь час за щось переживає. Завжди. Завжди, як би не було, вона знайде за що переживати. Зате сусідці, яка трохи від неї старша, все пофіг. Я думаю, що це така укорінена звичка за щось переживати і з роками вона все більше і більше укорінюється і людина просто не може без неї жити, бо вона не може з себе її викорінити. З іншого боку, якщо ти ні за що не переживаєш, то ти якийсь легковажний. Треба думати, як не допустити того, що щось вийде з під контролю, щось пішло не так, як планувалось і тд. і тут ти розумієш, що багато чого від тебе не залежить і починаєш переживати, нервуватися. Треба старатись не піддаватись емоціям і не впадати в паніку, бо це війде у звичку, а продумувати які можуть бути ще варіанти, десь перестрахуватися, мати завжди якийсь “план б” і тд. А далі вже розслабитись, бо ти зробив все, що від тебе залежить і радіти тому, що зараз в тебе є можливість отримувати задоволення від хороших речей, які тебе оточують, поки ти ще живий. Все в цьому світі відносно. І ті тарифи і все решта. Але то так легко в молодості. В молодості людина розуміє, що вона якось ще може дати собі раду, “щось придумати”. А в старості людина не може відволіктись від тих переживань, бо вона відчуває безпорадність. І через це ті переживання весь час ту людину нагнітають. Ні за що не переживають легковажні люди, за що потім і розплачуються. І в молодості коли ти вже продумав всі варіанти, порозробляв “план б”, “план в” і тд., одним словом зробив все, що від тебе залежить, то в тебе і сил вже не лишається на ті переживання, хочеться все послати нафіг і собі з чистою совістю розвіятись, радіти життю і різним втіхам. А в старості це вже не так. В старості людина сидить в 4 стінах і слухає радіо та дивиться телевізор, і відчуває себе, як я вже писав, безпорадною, і що вона вже не може комусь допомогти. І я не знаю, як в теперішніх реаліях виходити такій людині з такої ситуації. Хіба, якщо та людина віруюча, покластись на Бога. Якщо не вона не віруюча, то так само покластись на Бога. Бо більше нічого не лишається. Але я тут не проповідую. Я говорю про покладання на Бога з психологічної точки зору. Але з представниками різних сект, які ходять по хатам, краще їй не спілкуватись.

    Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: