Суть молитви

Posted on

Мене оточують праведні люди. Вони розповідають іншим про те, скільки часу дотримуються посту, не забуваючи хизуватись абсолютною відсутністю м’яса чи жиру і при нагоді зі скривленим носиком кажучи іншим: “ти що? з’їсиш оцей шматок ковбаси? а я от пощу”. Вони розповідають скільки раз вклоняються буцнувши лобом об підлогу і як довго вистояли в черзі до сповіді, а потім ще стільки ж на колінах перед священником нашіптуючи про кожного вбитого ними комара.
Я не їхнього рівня. Нехай простять мені священнослужителі, що читають цей блог, але я не бачу у цьому сенсу.
Мені здається (і нехай це буде тільки моїм поглядом), що суть молитви полягає не в тому які слова ти кажеш, скільки віршованих звертань (написаних кимось іншим) до Бога ти знаєш напам’ять, скільки раз ти здатен теребити у руках намистини вервиці, від скількох страв ти відмовляєшся, як довго ти здатен простояти на колінах чи як ревно ти б’єш поклони. Я не бачу потреби у діяннях, яким відсутнє пояснення і усвідомлення з боку людини, що їх чинить, і які зухвало виставляються на показ іншим.

Молитва, якщо вона щира, має містити у собі щось інше, аніж просто слова.
Вона мусить бути у серці.

І вже якось я згадувала цитати мого викладача: “якщо ти виговорюєш молитву, якусь вимову, ти це виговорюєш чимось більшим, аніж імматеріальна думка – серцем.” – Тільки в цьому, я гадаю, є щирість.

31.03.2015

з іншого погляду,
Ольга Врублевська

Advertisements

10 responses »

  1. Karpatska_Mavka

    Справді суть молитви спотворюється, і вона виглядає уже не розмовов з Богом, а простим “цитування текстів”. Тому що ми не вкладаємо в цю молитву самого головного, того чого потребує від нас Бог- щирості, віри, простоти…
    Наш світ тепер пертворився на “показуху” навіть і в справах душевних. Робити це на показ для когось – це безглуздо, бо рано чи пізно ця людина для якої ти це старався робити або відвернеться від тебе, або просто в тебе не буде того стимулу. Я бачила уже багато таких людей. Вони ходять до церкви кожної неділі ну наприклад для того, щоб успішно здати ЗНО, а опісля забувають про церкву і все інше. І таких прикладів багато.
    Ми не навчені говорити з Богом, як з своїм Батьком. В нас так прийнято, що молитися треба тільки кимось написаними молитвами. На службі ТЕЗЕ є така особливість в молитві, що 10 хвилин всі мовчать хоч до того іде спів канонів. Ці 10 хвилин для того, щоб можна було поговорити із Богом як з Батьком, отак просто і довершено. Цього року я була на новорічній зустрічі ТЕЗЕ в Празі, і перші служби з такою тишиною дивували і я не повністю розуміла як це робити, але з часом приходить то усвідомлення як можна говорити із Богом так просто і від душі. Я була сама із себе здивована.
    А вся причина в тому, що нам бракує отої простоти в наших молитвах. Молитва – це дійсно не просте промовляння свлів, а щирість і відвертість з Богом.

    P.S
    Щодо посту то постити треба не для людей, а для себе. Банальне не споживання “чогось” до душевної рівноваги не може привести.

    Відповідь
    • Ірино, згідна із Вашими словами щодо молитви, але даруйте мені моє неуцтво – що таке ТЕЗЕ?
      А щодо посту найцікавіший випадок я спостерігала в моїй групі універу, діалог між одногрупницями:
      “- хоч булочку з м’ясом?
      – ти що вобше?! я ж пощу!
      – та? ну і шо воно тобі дає?
      – як шо? я вже на 4 кг похудала”.

      Отака духовність…

      Відповідь
  2. Хтось може дати собі відповідь – на якій підставі людина має вірити в те, що Бог справедливий і люблячий батько? Чи люди самі собі його придумують таким? Може люди просто самі собі створюють таку ілюзію для того, щоб в молитві до нього зняти якесь своє психічне навантаження і їм страшно самому собі в цьому признатись? Чи просто бояться Божої кари? Можна ж переконати себе, чи хтось інший переконає тебе в чому завгодно і бачити те, чого нема для всіх решта, хто в чомусь тому не переконаний. Що як люди для Бога просто якийсь експеремент і якщо щось вийде з під контролю чи йому набридне бавитись він просто знищить все людство без всякого жалю? Чого люди вирішили що Бог їх любить? Бо їм так священник сказав? Чи десь так написано і священник на то показав? Може суть молитви у тому щоб просто зняти нею якесь психологічне навантаження створивши собі ілюзію люблячого батька? Обезболення душі, чи опіум для душі?

    Для чого я всі ці питання поставив? Не для того, щоб розводити тут дискусії та когось у чомусь переконувати. Ні і ще раз ні. Я їх поставив для того щоб кожен сам собі честно на них відповів. Бо чого тоді варта його молитва, якщо виявиться у нього не знайдеться відповіді навіть на ці примітивні питання. Це ж прості питання. А якщо нема навіть на них відповіді, то виходить що ця людина частина стада з якої стрижуть гроші священнослужителі, або молитвений чи молитовний наркоман. І молитви для такої людини, в кращому випадку, просто полегшать для неї буття на деякий час. Але саму людину вони ніколи не змінять. Так практика показує. Я це не з пальця висмоктав.

    Я сам собі відповів на ці питання і стараюсь змінюватися.

    Відповідь
    • Олександре, відповіді на всі зазначенні Вами питання є у Біблії.
      Абсолютно на всі. Просто це нелегка книга, однак вивчаючи її можна багато чого корисного та цікавого довідатись. І не треба починати її вивчати з переконання, що то книга від Бога, бо так нам кажуть. Коли її ретельно досліджуєш і сам розумієш та знаходиш відповіді від кого ця книга.
      Щодо священників і людей, які їм вірять – віра без логічних підстав просто фанатизм. Справжній віруючий може чітко пояснити чому, як і до чого у його переконаннях.
      Я згідна з Вами, що є ті для кого все “просто так” і “тому, що там мені сказали”.
      Саме тому я гадаю, що кожен мусить шукати відповіді на власні питання самостійно.

      Відповідь
      • Людина, яка вірить в Бога, то вона буде і переконана в тому, що і Біблія від Бога і Бог святий, люблячий і тд. Людина, яка не вірить в Бога – та звісно ж буде переконана, що та книга не від Бога і там багато страшного написано і почне ще більше бути переконаною що його нема, чи він зовсім не “люблячий батько”. Наприклад: нехай будуть дві людини. Одна буде переконана у тому, що я хороша людина, інша людина переконана у тому що я погана людина. І припустимо, що я відкриваю якийсь свій благодійний фонд. Людина, яка переконана у тому, що я хороший, буде всім казати що я відкрив той благодійний фонд бо я от такий от благородний. Людина, яка переконана, що я поганий буде всім розказути, що я відкрив той фонд щоб пропіаритись та відмити гроші. А факт той, що я просто відкрив благодійний фонд, а для чого – це вже чиїсь домисли. І ніхто не може знати моїх істинних помислів, бо ніхто не може влізти в мою голову. Так само ніхто не може залізти в голову Бога. Для чого він створив людей насправді, то тільки він і може знати. Він, а не священник. Я ж так само можу відкрити благодійний фонд і замовити журналістам якусь статтю, яка мене б розпіарила.

        Так я собі на ті питання і без Біблії дав відповіді. У мене нема ніяких гарантій що вони правильні. Але в них я бачу сенс покращувати себе в духовному плані. Вони мені дають стимул до того. Мені було тяжко читати Біблію, бо у мене завжди виникав ряд питань, коли мені на ті питання відповідали, у мене ще виникали питання і я зрозумів те, з що тим життєвим досвідом, який у мене був той момент я відповідей не знайду. Якщо у Вас є знайомі, які програмісти то вони знають, що є така штука як паттерни проектування. Фіг ти їх зразу так зрозумієш, якщо ти тільки недавно почав программувати. Треба спочатку видати тонну “поганого коду”(є ще один вираз, яким можна в точності його охарактеризувати, але я вже не буду його тут писати), щоб потім “прийти” до тих паттернів. Їх мусить щось стимулювати до вивчення тих паттернів та подальшого їх втілення. А одним із стимулів може бути те, що їм заново не прийдеться переписувати свій проект, якщо вони хочуть у ньому щось змінити. Він буде масштабуватися, там не буде все намішано, а буде чітко розділено, не буде такого, що за ніхто не захоче після тебе братися за твій проект і тд. Щоб не прийшлось потім СТРАЖДАТИ через свій не досконалий код. Ну але “поганий код” на початку кар”єри программера присутній завжди і проблеми, які з тим “поганим кодом” виникатимуть, будуть стимулювати його до вивчення цих паттернів. І приходить розуміння тих паттернів також не зразу. І от буває така штука, що тобі здається, що ти розумієш ті паттерни, але коли доходить до діла, то виявляється що ти ніфіга і не зрозумів. Є такі программісти, у яких нема стимулу вивчати якісь паттерни, бо клієнти, або роботодавці і так все схавають бо зовсім в тому не шарять. І вони знають, що вони НЕ БУДУТЬ СТРАЖДАТИ через їхню халтуру. Так само і в житті. Люди які прочитали Біблію часто думають, що вони багато чого зрозуміли та усвідомили. А насправді, судячи по їх вчинкам, їм то тільки так здається. Бо по суті їх нічого не стимулює до втілення на практиці “біблійських паттернів” – тобто тієї моделі поведінки, що вчить Біблія. І починається когнітивний дисонанс. Вони думають що живуть по Білії, тобто біблійськими паттернами поведінки, а насправді живуть зовсім іншими паттернами, які вже давним давно війшли у звичку, і по яким їм на даний момент зручно жити. Бо при переході на “біблійські паттерни” починаються великі труднощі. І виявляється, що багато хто по ним взагалі не здатен жити, дехто не їх і не розуміє, а він то думав, що він їх розуміє і тд. То нафіг їм їх міняти на “біблійські паттерни”? Нема ніякого стимулу, поки нема від них страждань. А якщо людина починає страждати, і то так добре страждати, то до неї вже будуть потроху “доходити” ті “Біблійські паттерни” навіть і без вивчення Біблії. А так вони не дійдуть до неї ніколи, хоч ти до посиніння їх читай. От і все. І не треба жити якимись ілюзіями “люблячого батька на небесах”. Особисто я сприймаю це все як духовний “кнут та пряник”.

      • Ви написали багато тексту і не увесь мені зрозумілий, однак мене Ви не переконали.
        Ви маєте право жити за своїм баченням, я за своїм.
        Просто я особисто знаю сім’ю людей, які живуть СПОВНА за біблійними принципами і за все своє життя я не зустрічала кращих людей (а повірте мені я була багато де, багато що бачила і багатьох на шляху життєвому зустріла).
        І я тут не для того, щоб переконувати Вас у правоті Біблії. Просто це
        НЕ та книга, яку відкрив, читаєш і розумієш. Вона як пазл, і вона не дає “готові відповіді”, треба роздумувати і аналізувати.
        Питання чи людина цього прагне. Питання власної духовності взагалі особисте питання і рано чи пізно всім з ним доведеться зіткнутись.
        Але публікація зовсім не про те все.
        Вона просто про те, що є в людини у серці.

      • Ну так про що я і пишу, що Біблія – це не та книга, яку відкрив, читаєш і розумієш. Книга по паттернам проектування так само не та книга, яку відкрив, читаєш і розумієш. Щоб прагнути самому розібратись в Біблії треба щоб щось спонукало до того, щоб була якась духовна потреба, щоб втілити в життя ту модель поведінки, яку проповідує Біблія і перевірити її на практиці. От програміст вивчає ті патерни проектування, бо його хвилює якість коду, який він напише. Бо в інакшому випадку буде мінінгіт і той мінінгіт вже був в його практиці, або в практиці його колег і він не хоче, щоб він повторився знову. А що має спонукати пересічну людину повністю перейти на ту модель поведінки, яка проповідує Біблія, якщо їй зі своєю, виробленою роками моделлю поведінки відносно добре живеться? Наприклад нащо їй притримуватись посту, якщо вона і без нього добре живе?

        І я не розумію чому Ви подумали, що я намагаюсь Вас переконати у тому, що в Біблії написана якась фігня і тд, чи взагалі в чомусь переконати? Я просто намагався описати власну думку про людське сприйняття Бога і причини того, що у кожного воно різне і молитва у кожного різна. І сказати що кожен може сприймати її по свому і добре жити. Але чи правильно він її сприймає.

  3. — Батюшка, да у вас никак новый джип появился.
    — На все воля Божья.
    — В храме же крыша протекает!
    — Против воли Господа идешь, отступник?

    і ще один:
    Призвав якось Пан Бог перед свої свiтлi очi комунiста, капiталiста та й хлопця зi Львова. I каже:
    – Оце зараз виконаю вам по одному бажанню.
    Комунiст каже:
    – Я хочу усiх капiталiстiв повирiзать!
    Капiталiст:
    – Усiх комунiстiв повiсити!
    А хлопець iз Львова питає:
    – Прошу Пана Бога, а бажання цих двох панiв будуть виконанi?
    Той:
    – Аякже!
    Хлопець iз Львова каже:
    – Тодi менi малесеньку фiлiжаночку кави…

    Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: