Себе розуміння

Posted on

Мене часто в житті вчили, що людей можна зрозуміти. Навіть більше, що людей треба розуміти.
Так казав той найдобріший у світі, що здається завжди розумів всіх. Так іншомовно казав той, що був поруч, коли мене щось не влаштовувало: «Ольга, це ж можна зрозуміти».
Так, все можна розуміти. Я зростала з цим принципом. Я часто подумки ставала на чиєсь місце і вчилась когось розуміти. І навчилась. Не знаю чи навчилась розуміти, але уявляти себе на чиємусь місці навчилась. То доволі безглуздо, скажу я вам, бо ми ніколи не знаємо всіх спонук людини, всіх впливових чинників, всіх підводних каменів, всіх почуттів, емоцій та прагнень. Але у нас буває усвідомлення ситуації. І можна просто уявляти себе в ситуації, що трапилась з людиною і думати «як воно».
От я і навчилась розуміти. Я зрозуміла мамине невдоволення, дідусевий сум, вуйкове пригнічення, бабцине бачення. Я зрозуміла стерву-викладачку, злісну начальницю, ненависного викладача, дівку-одногрупницю, крикливого начальника. Зрозуміла оту противну вискочку, отого працівника-невдаху, отого хорошого юнака, отого найнестерпнішого придурка і ще он того всезнайка.
Я їх всіх зрозуміла і пожаліла. Коли я подумки стаю на їхнє місце, мені їх шкода. Мені жаль через ситуацію, в якій вони опиняються, мені прикро через їхні хай дріб’язкові, але все ж проблеми. Мені шкода, бо я частково зрозуміла чого вони хочуть і розумію, що їм не вдається цього досягнути. І я їх жалію. Моє невдоволення і перше враження від них перетворюється у жаль через уявлення їхньої ситуації і я починаю ставитись до них з розумінням.
Коли постійно подумки стаєш на чиєсь місце починаєш багато розуміти, дивитись на деякі речі з іншого погляду, і роздумувати про різні події. От тільки з часом втрачаєш своє місце і розуміння себе, і на власні ситуації складніше дивитись. Розумієш всіх, а не себе.
Мене часто в житті вчили, що людей можна зрозуміти. Навіть більше, що людей треба розуміти. Але мені ніхто і ніколи не сказав, що себе також треба розуміти. Можливо це надто очевидно, тому і не сказали. А шкода. Бо я так і не навчилась себе розуміти. Бо я себе не розумію. Геть зовсім. І я не знаю – що тепер?

02.04.2015

за відсутністю розуміння,
Ольга Врублевська

Advertisements

16 responses »

  1. А путіна можете зрозуміти? xD

    Відповідь
    • А, я здається зрозумів, що Ви хотіли сказати: якщо починаєш розуміти того, хто не є тобі близьким по духу, то починаєш втрачати себе.

      Відповідь
      • Не зовсім.
        Просто постійно “стаєш на чиєсь місце” подумки, а на твоє ніхто не стає. Може якби хто ставав – хоч би хтось поміг себе зрозуміти. А так – втрачається розуміння – а яке моє місце? який мій погляд? ось я дивлюсь поглядом цієї людини і цієї, а з мого погляду як це виглядає? І не розумієш – як.

      • Тоді я так розумію, що суть цієї публікації у тому, що Ви роздуміючи і жаліючи інших втрачаєте свій здоровий егоїзм, чи цинізм, тобто оптимальний його рівень який мусить бути в кожній людині. Бо так взагалі кожну людину можна зрозуміти, якщо можна прослідкувати весь причинно наслідковий зв”язок який зробив її такою, якою вона є. Але це не значить, що її треба жаліти. Це теж саме, що пожаліти якогось наркомана. На його місце ж так само можна стати і подивитись як то тяжко йому зараз живеться і що то просто обставини по-дурному якось так склались, що він став наркоманом і тд і тим самим виправдовувати його вчинки кажучи: “А що би ти зробив на його місці маючи таку залежність?”. Але жалістю ти в кінцевому результаті зробиш гірше і собі і йому. Так само і з працівником-невдахою – нехай або більше старається, або нехай шукає якусь іншу роботу, чи з якоюсь істеричкою – хай нерви свої лікує.

      • Олександре, я з Вами цілком згідна.
        Я не є ангелом-рятівником у їхньому житті аби чимось їм допомагати. Я просто стороння людина, що збоку спостерігає за цікавими особами і розуміє їх проникнувшись жалем до тих подій, що їх спіткали, та й усе.
        Можливо справді я втрачаю дещицю того правильного рівня егоїзму. А суть публікації відсутня, бо авторка не розуміє своїх вчинків. 🙂

    • Я з ним незнайома, щоб його розуміти, це по-перше.
      А по-друге, варто вже українцям перестати тулити путіна до всього, що можна. Корінь проблеми насамперед в українцях.
      Але я не хочу під цією публікацією зчиняти дискусію з цього приводу.

      Відповідь
      • Так я от саме це і хочу багатьом донести. Але де там.

  2. Як тільки зрозумієш себе – одразу станеш іншою, а потім – усе спочатку … Інших “зрозуміти” значно простіше… Ольга, думаю, опосередковано, тебе розуміє багато людей…

    Відповідь
    • Можливо. А може відбувається типове при читанні – при проектуємо прочитане на власне життя і нам здається, що ми розуміємо.
      Це типово відбувається з віршами. Коли людям подобаються вірші вони ніколи не знають що саме мала на увазі людина пишучи їх. Там хтось може бачити любов, якої насправді туди не вкладаєш, хтось бачить свої страждання, яких там нема. У кожного своє сприйняття, кожному своє опосередковане розуміння 🙂

      Відповідь
  3. а я б зовсім не сказала, що ти не розумієш себе 🙂 вважаю, якщо в людини є мета, і якщо людина вміє відстояти свою думку і не дати наплювати собі в кашу – вона вже встановила своє місце/ щось для себе усвідомила/ чогось прагнула і показала це всім.

    Набагато гірше, коли та жалість переходить у бажання всім допомогти, щоб всім було добре. Утопія. Кожна людина сама притягує до себе ту ситуацію, в якій опинилася, а, отже, повинна щось із неї для себе усвідомити.

    Дуже гарно написали вище про здорову міру цинізму та егоїзму, яка повинна бути в кожної людини.

    А я ще читала, що завжди треба прислухатися до себе, носити в серці любов і на все у світі дивитися крізь призму цієї любові. Мов, тоді, і твоя душа буде в гармонії з собою, і ставлення до людей якось вирівняється – щоб кожен зі своїми проблемами не викликав у твоїй душі прагнення їх зрозуміти і допогти. А віддавати свою енергію на розуміння інших – це справді пагубно для себе((

    Відповідь
    • Насправді я не прагну допомагати тим іншим, я просто спостерігач.
      Але я дійсно не розумію себе 🙂 Не всю цілком і повністю, а деякі мої вчинки, які бісять мене саму нестерпно і я не можу дати собі відповіді: “Чому я це роблю? мені це неприємно, мене це нестерпно дратує, я злюсь коли це роблять інші, я зла сама на себе, я знаю як я можу цього уникнути – просто не робити цього. То чому я знову це зроблю?” Без відповіді. 🙂

      Відповідь
  4. Інших завжди зрозуміти простіше, ніж себе. Для інших ми знаходимо переконливі пояснення, мовляв, звичайно ж, іншого виходу у них і не могло б бути при тих, обставинах, що склалися. Ми уявляємо себе на місці іншої людини, і розуміємо чому вона робить так, а не інакше. /Стараємось, принаймі/. І, знайшовши для самих себе аргументи, починаємо її розуміти. Не обов’язково погоджуватись, схвалювати чи підтримувати – просто розуміти. Жаліти – це вже інша справа. Дуже жалюгідна, на мій погляд. Як на мене, людину можна зрозуміти, намагатись чи не намагатись їй допомогти, якщо вона цього потребує, розрадити, співпереживати, але не жаліти. Це їй точно не потрібно. Ви ж, думаю, найменше очікуєте на жалість з боку інших також?
    Коли вже діло доходить до розуміння себе, справи інші. Ви точно усвідомлюєте /глибоко всередині точно/, в яких Ви обставинах. Ви точно знаєте які у вас мотиви вчиняти саме так, а не інакше. Дослухаєтесь Ви до інтуїції чи до голосу розуму і здорового глузду. Ви знаєте, що у Вас є і інші варіанти, як вчинити, але обираєте один. Себе – обманути найважче. Моливо, звичайно, але це інша тема. Себе виправдати важко. І пробачити себе теж – найважче, якщо взагалі колись можливо. Але справа у тому, що жити по-іншому Ви не вмієте. Тому, думаю, як би не хотілось, щоб хтось Вас зрозумів, заспокоїв, пожалів – це не допоможе Вам краще зрозуміти себе.
    Однак, все ж цікаво, який саме вчинок Вас сколихнув на такі думки…

    Та все ж, розуміючи інших, біднішими у власному емоційному стані точно не стаємо.
    “Так казав той найдобріший у світі, що здається завжди розумів всіх.” Мій батько теж говорив те саме…

    Відповідь
    • Я не висловлюю їм мого жалю, бо знаю, що він їм не потрібен. Я взагалі прихильник теорії, що ми в житті людям не треба жалю, а треба розуміння. Для всіх зазначених категорій людей я не є кимось значущим чи вагомим, я стороння людина, якій просто до вподоби спостерігати та аналізувати.
      Звісно, жаль не потрібен. І Ви праві – я не просто його не очікую, я ненавиджу коли хоч хтось мене починає жаліти.
      Щодо розуміння себе – Ви точно знаєте які у вас мотиви вчиняти саме так, а не інакше. Дослухаєтесь Ви до інтуїції чи до голосу розуму і здорового глузду. Власне кажучи, цього мені і бракує. Є вчинки яких я не усвідомлюю, вчиняючи які я не керуюсь нічим і дратуюсь сама зі собою. Звідси і стаття. Про конкретизацію вчинків я не можу писати публічно (можете мені написати на електронну адресу і я гадаю ми чудово поспілкуємось на цю тему).

      Так, згадувалось про батька, дякую за розуміння.
      І ще: Ваші відгуки не часті, але мені дуже дорогі. Мені дуже приємно їх читати, вони завжди цікаві, змістовні та чимось зворушливі, дякую Вам.

      Відповідь
  5. Я так розумію, що тут заплутана історія розуміння самого себе. Авторка, скоріш за все, має на увазі, що ніхто не пробує або ніхто не може її зрозуміти, ставши на її місце. І цим саме їй приходиться до розуміння приходити самій, без чиєїсь підтримки
    Троха складно я написав, але думаю щось типу того і малося на увазі в цій статті

    Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: