Миті робочого вдоволення

Posted on

Направду кажучи я не мала наміру писати статтю про моє відрядження, однак часті питання таки спонукають це зробити.
Дякую усім за інтерес – відрядження пройшло чудово! Та чи може бути інакше у людини, яка любить свою роботу?
Оскільки в більшості, хто чув про відрядження виникало питання «ти знову їхала машиною на високій швидкості?», то заспокою вас – ні, на цей раз я їхала потягом, знову у Київ, на два дні.
Хоча, мушу зауважити певну річ: чомусь більшість навколишніх людей думає, що от ти собі їдеш кудись і тобі ваув як класно. Ніхто не думає, що за поїздкою ховається ціла гора додаткової роботи, яку треба вчасно підготувати. Власне, через цю додаткову роботу я і не писала у блог весь цей період – часу і сну було обмаль.
Тим не менше, в ці останні будні дні тижня я мала нагоду поспілкуватись особисто з моїми колегами з усієї України, а також з партнерами з Італії, що не лише сприяє роботі, а й є цікавим.
Ці зустрічі завершились надзвичайно плідно, оскільки я (уявивши себе в ролі якоїсь-то княгині Ольги), зібрала з співробітників «шоколадну данину» і з пакетом повним солодощів і серцем повним щастя могла повертатись до Львова. (це ще просто без фото тортика і морозива м-м-м-м-м)

Більше того: в зв’язку з тим, що в п’ятницю всі робочі справи завершились ще за 4 години до потягу у мене була нагода прогулятись Києвом (і то не просто так, а в товаристві дуже поважного начальника! 🙂 ) і поласувати смачнючим шоколадним морозивом.
А ще я змогла з’ясувати для себе приємний факт: щоразу відвідуючи Київ мене хтось по ньому водив і я завжди гадала, що не орієнтуюсь в ньому. На цей же раз я усвідомила, що мимоволі Київ в’ївся мені у пам’ять і пішохідні прогулянки від Бессарабки до Майдану, від Маріїнського до Хрещатика, як звернути там-то, як пройти туди-то і яка станція метро то є – для мене не є жодною трудністю: я вже орієнтуюсь куди і як.
Але і ця робоча поїздка закінчилась і я з почуттям виконаного обов’язку буду повертатись до моєї любої роботи. Насправді в мене секрету нема: просто треба зважати на те, що ти робиш і для чого. Усвідомлюючи ці фактори і ставлячись відповідально до праці позасвідомо сповнюєшся любові до того, що робиш.
На останок ще лиш побажаю всім добрим людям мати такого чудового начальника як в мене, бо це також запорука успіху. 🙂

20.04.2015

Трудоголістично-вдоволено 🙂
Ольга Врублевська

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: