Хто такі рідні, щоб їх любити?

Posted on

Жили були два брата. Походили із бідної сім’ї, мали складне життя. Але згодом молодший брат за прикладанням зусиль поповз в гору і заснував свою вельми успішну компанію.
Старшого брата, якому геть не таланило він теж «потягнув за собою» та ще й зробив правою рукою в компанії. І помагав чим міг: машина? Ось, прошу. Будова будинку? Ось, прошу.
І жили собі поживали, горя не знали. На цьому історії міг би бути кінець, якби одного дня не виплило, що старший брат суттєво обкрадає молодшого, у тій же компанії.
Тож молодший не довго думаючи взяв тай звільнив його, ще й машину забравши в придачу.
А знаєте якою була реакція на цю ситуацію доблесної української громади, яка в певному родинному вимірі має причетність до двох братів? Правильно – громада почала срач – як то так, як то таким бути, щоб настільки любити свій бізнес і рідного брата звільнити, яку то треба мати жадобу до грошей, щоб його вигнати і т.д. і т.п.
А знаєте що я роблю коли знаходжусь в оточенні оцієї доблесної громади? Правильно – я офігіваю. Бо я просто в шоці: то ми засуджуємо людину, яка поступила справедливо і виправдовуємо негідника, який за все своє життя нічого не добився, ні на що не спромігся, отримав більш, ніж забезпечене життя і ще насмілився красти в людини, яка йому щиро всім допомагала.
А що ми ставимо у виправдання? Родинні стосунки? А що воно в біса таке?

Чому людину потрібно любити, через те, що десь колупаючись у крові можна виявити схожості? Це себто вагома підстава для любові? Тобто наявність схожості крові спонукує до чогось?
Чому б то я мала сповнюватись трепетними почуттями до мого двоюрідного брата алкоголіка? Ага, ну так, бо то родина. І байдуже хто є ким. А хто ці рідні? Які вони люди? Чи гідні вони?
Ні, я не кажу, що не треба визнавати родичів. Я кажу, що їх треба оцінювати у такому ж паритеті як і інших людей. Бо перш, ніж бути родичем, це – людина.
До речі, нещодавно мала нагоду поспілкуватись на ці теми з нашою читачкою Іриною, яка висловила свою вельми цікаву думку:

На мою думку, Вас, мабуть, виховували з переконанням, що родина – це святе. Потрібно завжди бути разом, триматись одне одного і допомагати одне одному. Це не чужі люди, і Ви, наче зобов’язані якось їх по можливості виручати в тих чи інших питаннях. Мене так само виховували. Але я прийшла до висновку, що цього мало для того, щоб бути родиною /я маю на увазі кровний зв’язок/. Треба ще якось по-справжньому переживати одне про одного, щиро спілкуватись і цікавитись життям одне одного, переживаннями, турботами, мріями. Поняття “рідна людина” для мене треба заслужити.

Цілком згідна. «Рідності» треба заслужити. Звання, якого досягнути непростим шляхом. Тай любові також. І не обманювати себе фіктивністю, що ви щось комусь просто так мусите. Ви нічого нікому не повинні. Бо все починається не з крові, а з взаємоповаги.
02.05.2015

Не споріднено,
Ольга Врублевська

P.S. висловлюю щиру подяку читачці Ірині за дуже цікаве спілкування, та листи які мене дуже розраджують!

Advertisements

8 responses »

  1. Рідність “по крові” і рідність, або близкість “по духу” – різні речі. У рідних “по крові” братів можуть бути зовсім не рідні душі.

    Відповідь
  2. Для вас, наприклад, рідним зможе стати ваш майбутній чоловік, який подарує вам чудового малюка. І цей малюк буде найріднішим у вашому світі

    Відповідь
    • Подарує))) xD Ну ти і сказанув xD )))) Судячи з моїх спостережень, такі “подарунки” не дуже то і ріднять. Скільки є розведених жінок з дітьми.

      Відповідь
      • я взагалі-то нормальні речі казав.
        бачу вам до дітей як з землі до місяця, а то і далі)))

      • А до чого тут взагалі я? Я ж не про себе кажу. Я згадав про матерів з дітьми, які розведені зі своїми, тепер вже бувшими чоловіками. Щось ті діти не дуже їх споріднили з тими чоловіками які, як ви кажете, подарували малюка, раз вони розлучились. Ну є ще і діти в дитячих будинках, які не стали для їх матерів найріднішими.

      • ну як говориться: “вовків боятися – в ліс не ходити”. Треба не забувати, що є і щасливі родини.
        P.s. У вьому є свої ризики!

      • Ну так, але суть публікації у тому, що люди якщо рідні по крові, то ще зовсім не значить що люди будуть в душі відчувати рідність один до одного та взаємоповагу. Це стосується як братів, сестер, так батьків і дітей.

      • …і навпаки )
        Але, в рідних є більши шанси на довіру і любов, поки вони звісно їх не втратили)

Написати відповідь до Alex_V Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: