Лікарняний для хворого менталітету

Posted on

Направду кажучи я дійсно зараз мало пишу у блог, бо накопичення роботи і справ/звітів/робіт до універу мене заганяють в петлю. Минулого тижня був випадок коли лягла спати о пів на 5 ранку, а пів 8 вже вставала, щоб поринути у інший вир справ. І такі накладки щоденно. Коли розгребуть з усім цим – неодмінно виговорюсь в блозі.
А тим часом мені дали «дуже мудру» пораду. Мов навіщо тобі напрягатись і на роботі і в універі? Все вирішити просто. Піди до лікаря, дай пару гривень і тобі просто зроблять лікарняний, повідом начальника, що ти захворіла (у лікарняному ж ніхто не має права відмовити, хворіти усі мають право) і за цей час вирішуй собі спокійнісінько усі справи з універом, начхавши на роботу.
Ідея, скажу я вам, воістину геніальна. Ні, я не жартую, це геніально! Бо коли я її почула я раптом зрозуміла (чи то вірніше ще раз для себе переконалась) чому ж ця країна, пробачте за вислів, в такій задниці.
Бо нашим людям хоч щомісячно революції влаштовуй, нічогісінько ж не зміниться, бо блін совковий менталітет – то святе, ми від цього нізащо не відмовимось. Ми будемо торочити про зміни в країні, ствердно кивати, що так-так ото ми вже йдемо в Європу, що от воно покращення, але як тільки є нагода самому схалявити/вкрасти – залюбки, так і зробимо. А в певний момент потім будемо нити чому «на верхах» всі крадуть і як погано все зроблено.
Так у всьому.
Та мабуть ця моя розмова вже занадто протерта. Я не сказала нічого нового з того чого б ви не знали. Таке усюди і скрізь. Крадуть і халявлять всі, з відчуттям злоби наче тобі хтось щось винен. Держава всім щось винна, то чом би не вкрасти. Начальник заробляє більше? Нє, ну він мені тоді теж винен – чом би не схалявити. І воістину – добрячий лікарняний нікому не завадить. От тільки як вилікувати націю хвору на голову (менталітет ж бо з голови) невідомо.
І знаєте, скажу вам, що мабуть уже ніяк. Можна покласти надії на те, що це покоління просто вимре, а наступне думатиме по-іншому. Або наступне зазнає такого ж краху, це теж можливо.
Як факт – явище «совка» то як пухлина. Живе не у речах, а у самих людях. І лише з людьми воно помре. І інколи мені дивитись на це все настільки противно, що думаю «швидше б».

15.06.2015

З огляду на пухлину,
Ольга Врублевська

Advertisements

17 responses »

  1. Ну, рецепти життя від Homo Sovetikus — це жестяк ще той… Але і ти своє навантаження трохи регулюй, а то з таким графіком недовго і на реальний лікарняний загриміти.

    Відповіcти
    • Дякую.
      Мені здається що в моєму житті ніхто не звертає стільки уваги на моє недосипання, як ти 🙂

      Відповіcти
  2. Це точно, що Homo Sovetikus в нашому суспільстві живе в головах людей. Та щоб щось змінити треба щоб реально зо два покоління вимерло, а тоді будуть зміни. Моя улюблена фраза, що для того щоб жити краще треба, щоб покоління наших батьків вимерло, а можливо і наше покоління тоже(вони нас тоже ж того вчать), або коли ми будемо такого віку як наші батьки, тоді щось аж зміниться.
    А за лікарняний, ти вважай на своє здоровя, бо потім недай Боже, на лікування піде більше часу і всього рештого.

    Відповіcти
    • Суть мабуть в тому, щоб зрозуміти хибність вчень від батьків і навчитись самому.
      Як? Дивлячись на світ який живе.
      Ми обмежені в своїх маленьких реаліях і робимось від цього вузьколобі. А дарма. Бо світ це не лише наша маленьке бачення. Ми маємо за ним спостерігати і вчитись черпати кращого досвіду.

      Відповіcти
  3. Як на мене то не варто вже так інтенсивно юзати термін “гомосовєтікус” і маркувати ним усі проблеми українського суспільства. Насправді вся ця халява часто пов’язна з недосконалим законодавством або його невиконанням. Чи тобі не знати, Ольго, як люблять халявити в добре знайомій тобі Італії, особливо держслужбовці. і халявили б так само якби це прямо не загрожувало звільненням, якщо тебе лікар раптом не застане вдома під час лікарняного.

    Відповіcти
    • Це складно пояснити. В різний спосіб халявили і давали хабарі у всі часи і у всіх народів. Тут справа не в самій послідовності дій, а в тому, що вона вважається нормальною, типу: захотів ковбаси — пішов купив ковбаси, захотів лікарняний — пішов купив лікарняний. Оце ознака Homo Sovetikus.
      А за цим всім йде ще шикарна добавка: «А чо? Всі так роблять.» Це таке ніби додаткове підтвердження своєї «правоти», а заодно і виправдання «То ж не я придумав. Всі так роблять.»
      Де найдешевші будматеріали? На будмайданчику! Причому практично на будь-якому. Всі так роблять…
      Де найдешевша продукція заводу? Ні, не в фірмовому магазині. В сторожа.

      Цей перелік можна продовжувати до безкінечності.

      Відповіcти
  4. Через два покоління вже України напевне не буде. А там вже і людей, за допомогою високих технологій, контролюватимуть як треба.

    Відповіcти
  5. І взагалі, пора вже забути про ті зміни в країні, а думати про себе, і як відхватити свій кусок пирога не заплямувавши свою репутацію, а не чекати поки настануть зміни і тобі хтось той кусок пирога принесе. Тоді може і будуть якісь зміни. А так – це все пусті розмови.

    Відповіcти
    • Угу. Зразу згадується старенький мультик про «кислый торт с солёной начинкой». Тому що аби щось відхватити треба щоб хтось його спік. А печемо ми всі. На перший погляд один для одного, а по факту — один здоровенний торт (ну чи пиріг). І чим більше людей буде ставитися до своєї роботи відповідально, тим краще буде ставати всім.

      Відповіcти
      • То якраз при комунізмі так було, що чим більше людей ставилось до своєї роботи відповідально, тим краще ставало всім, бо той пиріг між людьми ділили ще більш-менш порівну. І ти міг дупу рвати до сьомого поту, а жити майже так само, як твій сусід Вася, який весь час на роботі штани протирає та в носі колупається, бо вам діставались однакові шматки пирога. А зараз, ти можеш чесно і сумлінно пахати “на дядю” як колись негри на плантаціях, а “дядя” буде хавати пиріг десь закордоном і підніматиме їхню єкономіку, а тобі кидатиме якісь крихти. Схалявити тобі просто не дадуть, бо буде такий контроль, що ого-го і халява як при “совку” не пройде. А по тєліку тобі втиратимуть із року в рік, що от-от настануть зміни і ми будем жити по-новому. Тому, щоб не попасти в ту категорію “рабів”, треба шукати своє місце під сонцем і способи як урвати свій кусок пирога – тобто бути якимось підприємцем, або спеціалістом, який буде користуватись попитом на ринку і може набити собі ціну, або висококваліфікованим працівником, якого будуть цінувати, і який вже не “паше на дядю”, а надає послуги. І перейти з категорії потенційних рабів у середній класс. А економіка якраз і орієнтується в основному на середній класс. І щоб перейти у середній класс дупу треба так само рвати і халява тут так само не проканає. Але краще її рвати на себе, а не на когось. А там гляди і зміни прийдуть.

      • Володю, я вперше на блозі не хочу коментувати, тому що вперше знайшовся відгук, який на 100% описує мох думки, тож повторятись буде просто не доречно.
        Дякую!
        При зустрічі (надіюсь скорій) потисну тобі руку!

  6. Як каже мій знайомий Андрій Лундяк 🙂

    Якщо Європа не йде до України, то я сам піду до Європи, бо чекати її тут дуже боляче.

    А відносно бюрократичного менталітету, я свого часу написав лонг-рід. Якщо цікаво, і ще не читала, то хоч глянь. Але він дуже довгий.

    Відповіcти
  7. Мойсей 40 років водив еврейський народ по аравійській пустелі, не для того, щоб знайти місце, де не має нафти (як люблять жартувати мої знайомі евреї), а очевидно просто чекав поки вимре те покоління, яке пам’ятає життя у рабстві в Египті. Певно нам теж треба почекати так років з сорок поки вимре покоління, яке пам’ятає ще життя у совковому рабстві.

    Відповіcти
    • На зміну совковому рабству прийде, або вже прийшло кредитно-споживацьке рабство. При совку ще хтось вірив в якісь ідеї, хоча звісно то була утопія. Зараз вже всім всьо пофіг. Едині питання які хвилють – “а скільки я буду мати і як можна схалявити?”. При совку звісно було потужне промивання мозку, але такого одибілювання масс як зараз не було. А взагалі природній відбір все розставлятиме по своїм місцям. Той, хто буде здатен переробляти великі обсяги інформації, мати у чомусь здібності – той буде мати престижну роботу, соціальний статус, сім”ю, і халявити аж ніяк не буде зацікавлений, та буде вміти фільтрувати інформацію, а хто не буде мати ніяких здібностей – той буде рабом і пахатиме за копійки, промиватиметься телебаченням і попробуй він тільки схалявити – миттєво вилетить з роботи і не буде за що вилачувати кредит. Звісно так буде не на 100% у суспільстві і не зразу, але хто викличе сантехніка, у якого руки від дупи, чи піде до лікаря у якого голова від дупи? Раби як були і при совку, так і будуть і зараз, але буде працювати і природній відбір, який при совку був сильно придушений.

      Відповіcти
      • Олександре, щодо власне совкового рабства, от натрапив на дуже цікаву статтю на цю тему http://kstati.net/oshibka-yulii-latyninoj/ там зокрема йдеться і про різницю двох менталітетів: російського та американського і історичний бекграунд цього всього.

        P. S. Олю даруйте що спамлю у вас на блозі, але думаю вам то теж буде цікаво почитати 🙂

    • Павле, оцей відгук посміхнув!
      Мабуть таки щось в цьому є 😉

      Відповіcти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

irynaskitchen.wordpress.com/

Європейська Кухня з Іриною Чорній

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: